Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №175/8891/23 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/8891/23

Провадження № 1-кп/175/550/23

30 березня 2026 року с-ще Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ;

захисника: адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №12023052390001549 від 26 жовтня 2023 року та №40025052390000036 від 26 червня 2025 року за обвинувальними актами відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, який офіційно не працює, який інвалідом не являється, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

08 вересня 2023 року приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_5 знаходився у квартирі за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 , де останні разом вживали алкогольні напої. Перебуваючи за вказаною адресою ОСОБА_5 побачив у свого знайомого мобільний телефон торгівельної марки Xiaomi моделі Redmi 9C в корпусі блакитного кольору, який ОСОБА_6 залишив на шухляді в коридорному приміщенні вказаної квартири. Близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_5 почав збиратися додому та побачив залишений в коридорному приміщенні вказаної квартири мобільний телефон, який належить ОСОБА_6 . В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне, таємне, викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, а саме вказаного мобільного телефону.

Реалізуючи свій злочинний умисел 08 вересня 2023 року о 18 год. 10 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи в коридорному приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, який введено на всій території України відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ та який в подальшому неодноразово продовжувався, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 26 червня 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб (тобто до 15 листопада 2023 року) та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27 липня 2023 року №3275-IX, шляхом вільного доступу викрав чуже майно, а саме мобільний телефон торгівельної марки «Xiaomi» моделі Redmi 9C 4+2/,128 GB в бувшому у використанні стані вартістю 3383 гривень 33 копійки, який знаходився на шухляді та поклав його в ліву кишеню своєї куртки.

Після чого, ОСОБА_5 разом із викраденим майном, залишив вказану квартиру та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому гр. ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на загальну суму 3 383 гривень 33 копійок.

Cуд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 30 травня 2025 року приблизно о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , правомірно перебуваючи у спальній кімнаті квартири за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_4 . В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на викрадення офіційного документу, а саме банківської картки емітованої АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка має номер НОМЕР_1 , яка належить його співмешканки ОСОБА_8 , та йому не належить, з корисливих мотивів.

Так, ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що банківська картка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» номер НОМЕР_1 відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про інформацію», п. 7, 13, 56, 63 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і містить інформацію, яка засвідчує факти, що мають юридичне значення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу із скриньки таємно викрав банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка має номер НОМЕР_1 для подальшого незаконного використання шляхом зняття з неї грошових коштів.

Cуд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

ІІ. Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаних вище злочину та кримінального проступку встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчинених ним злочинів, а прокурор та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у вчиненні злочину та кримінального проступку, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст.357 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєні ці кримінальні правопорушення за викладених в обвинувальних актах обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

В судове засідання потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, надали суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи без їх участі, матеріальних та будь-яких інших претензій потерпілі до обвинуваченого не мають, покарання просили призначити на розсуд суду.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом: не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має.

Суд, враховуючи, що вчинені обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальні правопорушення є тяжким злочином та кримінальним проступком, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідними санкціями статей (частинами статей), із подальшим застосуванням ст. 70 КК України. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинені ним кримінальні правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді одного року обмеження волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та визначити йому іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно ст. 76 КК України.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 956 ( дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень.

Речові докази: мобільний телефон торгівельної марки «Xiaomi» моделі Redmi 9C 4+2/,128 GB блакитного кольору, що переданий на зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з розпискою - повернути законному власнику ОСОБА_6 .

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1