Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №209/6424/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/6424/25

Провадження № 2/209/917/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 47845 грн. та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 22 грудня 2020 року між ТОВ "Алекскредит" та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 4318028, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора PS4318028, надісланим на номер його мобільного телефону, відповідно до умов якого відповідачу було надано у позику грошові кошти у розмірі 7000 грн., які були перераховані на картковий рахунок, вказаний позичальником № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі: в базовий період протягом 30 днів з 22 грудня 2020 року по 21 січня 2021 року - 1,45 % за один день користування кредитом; в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 22 січня 2021 року по 20 липня 2021 року - 3 % за один день користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання за договором про надання кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 47845 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 40845 грн. Враховуючи, що відповідач покладених на нього обов`язків не виконав, позивач просить стягнути заборгованість, що утворилась по договору.

23 вересня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16 жовтня 2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що він визнає що брав займ у розмірі 7000 грн., але не давав згоду на нарахування великих відсотків. Він не згоден, що з 7000 грн. сума зросла на 47845 грн., тобто у 6.835 разів. 15 вересня 2020 року ВРУ прийняла ЗУ № 891-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій», який вступив в дію з 01 січня 2021 року. Необхідність прийняття такого нормативного акту спричинене зростанням попиту на мікрокредитування, а також необхідністю унормування цієї сфери правовідносин та підвищення якості системи кредитних історій фізичних осіб. З моменту набрання чинності Законом кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, та договори, загальний розмір позики за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, відноситимуться до споживчих кредитів, а відтак такі відносини регулюватимуться нормами ЗУ «Про споживче кредитування». Для захисту інтересів позичальника передбачена норма, за якою максимальна сукупна сума штрафів і пені за порушення споживачем виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розмір подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Надзвичайно важливим для споживачів мікрокредитів є закріплення на законодавчому рівні заборони зміни процентної ставки за кредитом, порядку її обчислення, порядку сплати відсотків у бік погіршення умов для споживача. Закон № 891-ІХ чітко обмежує загальні витрати за кредитом, а саме загальна сума, яку може вимагати кредитор, не повинна перевищувати потрійне тіло кредиту, тобто якщо взяли 7000 грн., то загальна сума, з урахуванням усіх платежів (відсотки, штрафи, комісії), не може перевищити 21000 грн. Просить скасувати нараховані відсотки, які нарахував йому ТОВ "Алекскредит", та залишити лише тіло кредиту.

21 жовтня 2025 року представник позивача Попов Є.В. подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що з огляду на відзив на позовну заяву, відповідач визнає укладання договору про надання кредиту № 4318028 від 22 грудня 2020 року і це є юридичний факт. Однак відповідач помилково визнає позовну заяву частково, оскільки він був ознайомлений з договором та правилами, повністю розумів, погоджувався і зобов`язувався неухильно дотримуватись своїх обов`язків. На підтвердження виконання своїх зобов`язань відповідач свідомо надав власне фото з паспортом, підтвердив укладання електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS4318028 та отримав перерахування коштів в сумі 7000 грн. на власну картку № НОМЕР_1 , номер операції: НОМЕР_2 . Однак відповідач не дотримався та порушив умови договору про надання кредиту та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача за договором про надання кредиту № 4318028 від 22 грудня 2020 року становить 47845 грн., з яких: 7000 грн. - сума кредиту; 40845 грн. - нараховані проценти за користування кредитом Щодо на рахування відсотків зазначив, що договір про надання кредиту був укладений відповідно до норм чинного закону та ЗУ «Про захист прав споживачів». Без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладання електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Тобто відповідач повністю розумів правила та договір про надання кредиту. До того ж, в правилах про укладання договору зазначено, що відповідач може звернутись до ТОВ «Алекскредит» для роз`яснення будь-яких питань щодо кредитних коштів. Однак, відповідач це не зробив, бо повністю розумів договір та правила про надання кредиту, тим самим уклав його. Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості чітко видно щоденна заборгованість відповідача і позивач наполягає в обґрунтованості та правильності наданого щоденного розрахунку до суду. В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості або наданий власний контррозрахунок зі сторони відповідача. Саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Звертає увагу, що договором про надання кредиту визначено, що сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 22 грудня 2020 року до кінцевої дати виконання договору - 20 липня 2021 року (включно), закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашення кредиту. Тому відсотки відповідно до договору про надання кредиту № 4318028 від 22 грудня 2020 року були нараховані вірно. Просить відмовити відповідачу в його припущеннях та доводах і задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1

27 жовтня 2025 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що чинне законодавство та усталена практика Верховного суду чітко встановлює: відсотки нараховуються лише на строк кредитування, тож не можна видати кредит на 30 днів, а відсотки нараховувати на 180 днів. Він погоджується на сплату тілу кредиту та відсотків на період з 22 грудня 2020 року по 21 січня 2021 року. Тобто розрахунок заборгованості буде такий: 7000 грн. * 1.45 % * 30 = 3045 грн., звідки бачимо, що заборгованість відповідача складає: 7000 грн. + відсотки 3045 грн. = 10045 грн. На момент підпису договору він вважав, що кредит узгоджується на 30-денний строк і договір підписується на 30 днів, як було сказано в рекламі МФО. Він запитував про умови договору, але відповіді належним чином не отримав, але у зв`язку зі скрутним станом договор був підписаний. Також він не пригадує, щоб надавав своє фото з паспортом МФО і тому не має уяви звідки воно у них з`явилось. Стосовно договору, який надав позивач до суду, то цей договір можна назвати звичайною роздруківкою, оскільки до суду була надана копія договору, а не оригінал. На копії договору немає печатки "згідно з оригіналом". Щодо зарахування коштів на його картковий рахунок звертає увагу, що до суду не подані докази з банку, що дійсно 22 грудня 2020 року на його картковий рахунок було зараховано кошти у розмірі 7000 грн. від ТОВ "Алекскредит". Також позивач не подав клопотання до суду з проханням витребувати докази з банку. Вважає, що відсутність доказів з банку унеможливлює перевірку надходження коштів на його картковий рахунок. Просить скасувати нараховані відсотки та залишити лише тіло кредиту.

03 листопада 2025 року від представника позивача Попова Є.В. надійшли заперечення на заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких зазначено, що відповідач підтверджуючи факт укладення договору про надання кредиту, стверджує, що він не пам`ятає про надання свого фото з паспортом. Однак, відповідно до алгоритму укладення договору про надання кредиту, в якому чітко зазначено, що без підтвердження фото з паспортом укладання договору про надання кредиту є неможливим. В додатках до позовної заяви додано фото відповідача з власним паспортом, що є ідентичним який був поданий позивачем по справі в додатках. Відповідач стверджує, що у зв`язку зі скрутним станом договір про надання кредиту був підписаний. З огляду на це твердження, стає зрозуміло, що відповідач навмисно спотворює факти обставин, бо укладаючи договір, позичальник заявляє та гарантує кредитодавцю, що він під час укладення цього Договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози зловмисної угоди або збігу тяжких обставин. Щодо строку дії договору про надання кредиту зазначив, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладання електронного договору кредиту на сайті є неможливим, тобто відповідач повністю розумів правила та договір про надання кредиту. Отже , відповідач навмисно вводить суд в оману. Щодо твердження відповідача про «звичайну роздруківку» зазначив, що до суду подається оригінал електронного доказу, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, що скріплюється печаткою. Таким чином, суд приймає як належний і допустимий доказ електронну та паперову копію доказу. Лише в тому випадку, якщо учасник справи чи суд ставить під сумнів відповідність копії 'її оригіналу та вимагає подати оригінал, а сторона його не надає, тоді суд такий доказ не бере до уваги. Не вважається порушенням норм процесуального права не дослідженню оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Щодо зарахування коштів на картковий рахунок, зазначив, що оскільки платіжна система не має змоги надати підтвердження про зарахування грошових коштів на платіжну картку позичальника, а товариство власноруч отримати з банку-емітента таку інформацію не може, так як інформація про зарахування на платіжну картку позичальника є банківською таємницею. Зазначена інформація підтверджує факт отримання позичальником кредитних коштів за укладеним договором про надання кредиту та наявна така інформація лише в банку-емітенті, який є власником платіжної картки позичальника та може підтвердити зазначений факт. З огляду на зазначене, товариство позбавлене можливості долучити відповідний доказ до позовної заяви. Товариство здійснює надання кредитних коштів через платіжну систему, тому має можливість надати відповідь з платіжної системи, а не бухгалтерський документи. Просить задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1

10 листопада 2025 року відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що позивач стверджує, що відповідач помилково визнає позов частково, але сам позивач ухиляється від того, щоб надати суду не копію договора, який можна назвати роздруківкою, а оригінал. Стосовно зарахування коштів, то позивач надав суду роздруківку з Приват24, де видно, що там не зарахування коштів, а недостатньо коштів, чим підтверджується, що позивач не має права вимагати від нього сплати процентів. Позивач також стверджую, що він визнав, що брав кредит і назвав це фактом, це так, але йому не пояснили про умови договору належним чином і про не відомі проценти, а також те, що кредит, як у рекламі береться на місяць, а виявилось, що ні. Він з нарахуванням процентів не згоден. Вважає, що позивачу необхідно надати до суду належний договор і доказ про зарахування коштів на його банківський рахунок.

18 листопада 2025 року від представника позивача Попова Є.В. надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що з огляду на друге заперечення відповідача, стає зрозуміло, що всі його помилкові твердження є тотожними попередньому запереченню. Відповідач своїми тотожними помилковими твердженнями доводить факт заборгованості та не виконання зобов`язання і договору про надання кредиту. До того ж, сам відповідач визнає юридичний факт укладення договору про надання кредиту та визнає, шо він не виконував зобов`язання перед кредитором.

24 листопада 2025 року відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що позивач постійно у своїх запереченнях вказує на його помилки, при цьому сам не в змозі довести тождество договору і зарахування коштів на його банківський рахунок відповідача і постійно намагається уникнути цього питання, з чого зрозуміло, що позивач не має цих доказів і це свідчить тільки про те, що кредита і не було, а був простий займ. Стосовно факту заборгованості він не заперечував, а поставив під сумнів, що договір має 100 % юридичну силу. Він намагався самостійно ознайомитися з договором на сайті "Алекскредит" у особистому кабінеті: зайшов в особистий кабінет, побачив номер договору, було показано, де можна ознайомитись з договором, натиснув на договір для ознайомлення, але його не було, на підтвердження чого він надає відеодоказ. Це доводить факт, що договір не має 100 % юридичну силу, інакше відповідач зміг би ознайомитися з договором у особистому кабінету. Просить відмовити в позовних вимогах позивача стосовно нарахованих процентів.

28 січня 2026 року від представника позивача Попова Є.В. надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідач в третьому запереченні знов підтверджує заборгованість та факт укладання договору про надання кредиту, що доказує факт не виконання ним зобов`язань перед кредитором. Щодо помилкового твердження відповідача про те що договір про наданні кредиту не має сто відсоткову юридичну силу та є «простою роздруківкою», зазначив, що договір про надання кредиту укладений відповідно до норм чинного закону та ЗУ «Про захист прав споживачів». Звертає увагу суду, що відповідач зловживає процесуальними правами і дублює свої помилкові та безпідставні твердження в кожному запереченні.

12 січня 2026 року відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що він ніколи не заперечував про займ у розмірі 7000 грн., але не згоден з нарахуванням відсотків, які йому нарахувало ТОВ «Алекскредит». На його думку, позивач постійно здійснює на нього тиск. Він досі не може зайти у особистий кабінет для ознайомлення з договором.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 22 грудня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 4318028, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора PS4318028, надісланого на номер його мобільного телефону НОМЕР_3 , відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача суму позики у розмірі 7000 грн. на строк з 22 грудня 2020 року по 20 липня 2021 року та зобов`язалася повернути кредитні кошти і сплатити відсотки в розмірі: в базовий період протягом 30 днів з 22 грудня 2020 року по 21 січня 2021 року - 1,45 % за один день користування кредитом; в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 22 січня 2021 року по 20 липня 2021 року - 3 % за один день користування кредитом. Кошти за позикою були перераховані на банківський рахунок/платіжну картку відповідача № 5168742233289663 відповідача. Ці обставини підтверджуються копіями пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4318028 з додатком (графік платежів), договором про надання кредиту № 4318028 з додатком (графік платежів), паспортом споживчого кредиту, довідкою (а.с. 11-20), а також визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором № 1318028 від 22 грудня 2020 року, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 47845 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 40845 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 21-23).

Суд не приймає посилання відповідача щодо невідповідності законодавству України умов договору в частині відсоткової ставки за користування позикою та обмеження нарахування відсотків строком у 30 днів, оскільки при укладенні договору відповідач своїм електронним підписом у вигляді цифрового ідентифікатору (PS4318028) у пропозиції укласти договір (оферті) щодо надання кредиту № 4318028 з додатком (графік платежів), договорі про надання кредиту № 4318028 з додатком (графік платежів), паспорті споживчого кредиту засвідчив, що свідомо погодився на отримання у позику коштів саме на умовах, що визначені договором, без будь-яких застережень на загальний строк 210 днів, який складається із базового періоду строк 30 днів і спеціального періоду строком 180 днів. Також відповідачем не заперечується факт отримання ним коштів у позику в розмірах, зазначених у позові, та його готовність повернути кошти в тому розмірі, який був ним отриманий, без сплати відсотків за користування кредитом, що підтверджує наявність його волі на укладення договору та отримання ним коштів.

Тобто судом встановлено, що ТОВ «Алекскредит» та відповідач узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк, умови кредитування, нарахування відсотків, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору та на таких умовах, шляхом підписання договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч.2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.

Отже, як вбачається з договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2022 рок у справі № 756/6038/20, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо посилання відповідача на необхідність укладення ним договору з огляду на скрутне матеріальне становище, що на його думку звільняють його від виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом, вони не є підставою для звільнення від відповідальності виходячи з ст. 625 ЦК України.

Посилання відповідача щодо його незгоди з нарахованою сумою відсотків за користування позикою, суд визнає, як спробу уникнути цивільно-правової відповідальності за договором, оскільки відповідач не надав до суду жодних доказів на спростування розміру нарахованої та заявленої до стягнення заборгованості.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений договір про надання споживчого кредиту відповідає вимогам закону, зобов`язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (ЄДРПОУ 41346335, юридична адреса: 02094, м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість за договором про надання кредиту № 4318028 від 22 грудня 2020 року у розмірі 47845 (сорок сім тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн. і заборгованості по процентам в розмірі 40845 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л.Шендрик