Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №759/25165/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/25165/25

пр. № 2/759/3348/26

08 січня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Шило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

22.10.2025 року ОСОБА_1 черех свого адвоката Задніпровського О.О. звернувся до суду із позовом до ПрАТ «СГ «Тас» в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 72000,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що у провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області знаходився обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021111240000512 від 04.11.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 обвинувачувався у тому, що 04.11.2021 приблизно о 07 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи фургоном «Intercargo Truck F11121», рухаючись по автодорозі Київ-Харків на території Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, грубо порушивши вимоги пунктів 2.3 б), д), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху скоїв ДТП, в результаті якого водій автомобіля «Audi А6» ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2024 року кримінальне провадження за № 12021111240000512 від 04.11.2021, у справі № 373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого. При цьому даною ухвалою суд встановив прямий причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_2 , який порушив правила дорожнього руху що в свою чергу спричинило тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям та подальшим настанням смерті ОСОБА_3 , що не є реабилітуючою обставиною відносно ОСОБА_2 . Внаслідок зазначеної ДТП батьку померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», з 01.01.2021 року по 01.12.2021 року мінімальна заробітна плата в місячному розмірі становила 6 000,00 гривень. Отже, враховуючи вказані доводи, позивач вважає, що вправі отримати на свою користь відповідні суми.

Ухвалою Святошинського райононго суду м. Києва від 27.10.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.12.2025 року від представника ПрАТ «СГ «Тас» до суду надійслано відзив на позовну заяву, в якому предстаник просить відмовити в задоволення позову в повному обсязі посилаючись на те, що згідно із сводцвтом про народження ОСОБА_3 батько останнього є позивач, а також мати ОСОБА_4 . Окрім того, в рамках кримінального провадження у судовій справі №373/163/22 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 звертались з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої ДТП, а отже виходячи з вищенаведеного, не лише позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до законодавства у разі смерті фізичної особи страховик відшкодовує моральну шкоду у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день натання страхового випадку, що становить 72000,00 грн., і виплачується рівними частинами соловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з ухвали Переяслав-Хмельницького міськррайонного суду Київської області від 16.04.2024 року у справі №373/163/22, 04.11.2021 приблизно о 07 год. 20 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи фургоном «Intercargo Truck F11121», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Харків на території Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху» проявив злочинну недбалість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також, порушуючи вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та пункту 10.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам», зупинився в крайній лівій смузі гальмування перед здійсненням маневру розвороту в напрямку міста Харків.

У подальшому, здійснюючи розворот з крайнього лівого положення на проїзній частині, ОСОБА_2 перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Audi А6», номерний знак НОМЕР_2 (реєстрація Республіки Литва), під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по автодорозі Київ - Харків в напрямку м. Харків.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Audi А6», номерний знак НОМЕР_2 (реєстрація Республіки Литва), ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 року кримінальне провадження №1202111240000512 від 04.11.2021 року у справі №373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого.

Закриваючи провадження у справі судом було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_2 , який порушив ПДР, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям та подальшим настанням смерті ОСОБА_3 , що не є реабілітуючою обставиною відносно ОСОБА_2 .

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №559 від 09.10.2021 року та копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.11.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травм з вантажним транспортом.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.04.2007 року, батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, станом на день скоєння ОСОБА_2 ДТП цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАт СК «ТАС».

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Одним із способів захисту цивільних прав, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За приписами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Отже, у деліктних правовідносинах за участю джерела підвищеної небезпеки з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 загинув внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, отже, шкода була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки. При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем не доведено, що шкоду, яка пов`язана із смертю потерпілого, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого ОСОБА_3 .

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі статтею 6 цього Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV).

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Intercargo Truck F11121», номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, має місце страховий випадок, та незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, обов`язок відшкодувати заподіяну позивачу шкоду, відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004, покладається на відповідача, як на страховика в межах суми страхового відшкодування.

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, визначено у ст.. 27 Закону.

Страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (пункт 27.1 Закону № 1961-IV).

За пунктом 27.3 статті 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27.4 ст. 27 Закону).

Відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону України №:1961-IV загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Згідно Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320 000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на день настання страхового випадку розмір мінімальної заробітної плати становив 6000,00 грн.

Отже, гарантований загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить 72000,00 грн., який розподіляється рівними частинами між особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_3 є батько ОСОБА_1 , матір ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Надану суду представником відповідача копію цивільного позову про відшкодування матеріальних та моральних збитків, задваних внаслідок вчинення злочину від 17.02.2022 року у кримінальній справі №373163/22 в підтвердження кола осіб на право виплаи страхового відшкодування судом оцінюється критично, оскільки не можливо встановити родинні зв`язки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

У постанові Верховного Суду від 26.11.2024 у справі №521/9280/18 зазначено, якщо батьки померлої особи з вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика не звернулися і в матеріалах справи відсутні докази перебування батьків на утриманні загиблого, тоді такі доводи відповідача про визнання розміру відшкодування моральної шкоди, втрати годувальника з урахуванням частки батьків померлої є безпідставними.

Доводи представника АТ «СГ «ТАС» (приватне) про наявність у матері ОСОБА_4 права на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, ґрунтуються на припущеннях та не впливають на вирішення справи по суті, оскільки, з часу настання ДТП доказів того, що матір зверталась до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з заявою про виплату такого страхового відшкодування до суду не надано, як і відсутні докази звернення матері до суду з позовом до суду, після закриття кримінального провадження. Таким чином, своє право на виплату страхового відшкодування реалізував тільки батько загиблого.

Отже, загальна сума страхового відшкодування становить 72000,00 грн, що не перевущує ліміт відповідальності страховика.

Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму страхового відшкодування.

На підставі ст. ст.1167, 1168, 1187 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №:1961-IV, керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 81, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243, адреса: м. Київ, пр-т. Берестейський 65) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) 72000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. моральної шкоди, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда