Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №552/10342/25 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/10342/25

Провадження №2/552/1065/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого – судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання – Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Васильєва Любов Миколаївна,

відповідач – Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради,

представник відповідача – Вусик Максим Юрійович,

третя особа – приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі Полтавської міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В позовній заяві посилалась на те, що її батькам, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та бабусі, ОСОБА_4 , належала на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся – ОСОБА_4 .

Після смерті бабусі відкрилась спадщина на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадщину після бабусі фактично прийняв її син - батько позивача - ОСОБА_2 , шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, але за життя не отримав свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір – ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, є її чоловік - ОСОБА_2 , але за життя він не отримав свідоцтва про право на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина. До складу спадщини входить квартира за адресою АДРЕСА_1 , а саме: 1/3 частки квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло та по 1/3 частці квартири у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишив заповіт, у якому усе належне йому майно заповідав повністю доньці – ОСОБА_1 .

Позивач спадщину після смерті батька прийняла, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Але приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Омелич Т.А. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що не надані докази на підтвердження прийняття спадщини батьком позивача, ОСОБА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , його матері. Також з тих підстав, що в свідоцтві про право власності на житло від 03.02.1994 виданого Відділом приватизації житла на підставі розпорядження №147 від 03.02.1994 прізвище ОСОБА_4 , зазначено як ОСОБА_5 . Також не визначено розмір часток у спільній власності співвласників квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що описка у написанні прізвища ОСОБА_4 у свідоцтві про право власності зроблена в результаті невірного перекладу з російської мови.

ОСОБА_4 на день свої смерті фактично проживала з батьками позивача за адресою: АДРЕСА_1 , хоч і була зареєстрована за іншою адресою. Батько позивача здійснював догляд, піклувався про неї, тому в є таким, що прийняв спадщину.

Вказувала, що дані обставини змушують її звернутися до суду за захистом спадкових прав, тому позивач просила суд встановити факт належності свідоцтва про право власності на житло від 03 лютого 1994 року виданого Відділом приватизації житла відповідно до розпорядження №147 від 03 лютого 1994 року на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 – ОСОБА_4 . Встановити факт, що ОСОБА_2 проживав разом з матір`ю, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяни Анатоліївни копію спадкової справи №6/2025, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 (а.с. 69).

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків.

Представник відповідача Полтавської міської ради надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що в спірних правовідносинах із позивачем не перебуває, жодними своїми діями чи бездіяльністю не створював порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача, зокрема права на спадкування. Разом з тим, відповідачем не вбачається підстав для задоволення позовних вимог (а.с. 53-55).

Представник позивача у відповіді на відзив заперечила щодо доводів відповідача (а.с. 61-62).

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

Інші клопотання та заяви від учасників справи до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник відповідача Полтавської міської територіальної громади та третя особа приватний нотаріус Омеліч Т.А., які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Заслухавши позивача та її представника, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01 листопада 2024 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Лазоренко О.В. 22 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 51, спадкоємицею за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 87).

Та обставина, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 від 09 квітня 1965 року, згідно якого її батьком є ОСОБА_2 , Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24.01.2025 №00048962283, яким підтверджується зміна її прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24.01.2025 №00048962867, яким підтверджується зміна її прізвища з ОСОБА_9 на ОСОБА_7 (а.с. 12, 18, 37).

З метою оформлення спадкових прав позивач звернулась до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Т.А. (а.с. 79).

01 жовтня 2025 року нотаріусом їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 , в цілому.

Дана відмова була аргументована тим, що не надані підтверджуючі документи, які свідчать про факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_4 , не визначені частки квартири, а також у свідоцтві про право власності на житло прізвище співвласника ОСОБА_4 зазначено невірно як ОСОБА_5 (а.с. 218-219).

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки від 17 вересня 2025 року №3002, виданої КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_4 з 07 жовтня 1997 року по 21 серпня 2010 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 121).

Як встановлено судом, після померлої ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалась, жодна особа у встановлений законом строк не зверталася із заявою про прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Батько позивача, ОСОБА_2 , на час смерті його матері ОСОБА_4 постійно проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, в тому числі:

показаннями свідка ОСОБА_10 , який суду повідомив, що він є онуком ОСОБА_4 та братом позивача. Свідок зазначив, що його бабуся проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з його батьками, оскільки потребувала постійного стороннього догляду;

показаннями свідка ОСОБА_11 , який є сином позивача. Суду повідомив, що його дідусь, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , проживали разом з його прабабусею, ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 починаючи з 2006 року. Батьки здійснювали догляд за бабусею;

показаннями свідка ОСОБА_12 , яка повідомила суду, що на прохання позивача, з якою вона перебуває в дружніх стосунках, інколи здійснювала догляд за ОСОБА_4 , яку через незадовільний стан здоров`я не залишали саму. Свідка просили побути з бабусею ОСОБА_13 , якщо інші члени сім`ї були відсутні вдома у зв`язку з якимись справами. Коли свідок приїздила до бабусі ОСОБА_14 , вона проживала у квартирі по АДРЕСА_4 разом з сином, ОСОБА_2 ;

показаннями свідка ОСОБА_15 , який суду повідомив, що інколи підвозив свою сусідку ОСОБА_12 у м. Полтаву, коли вона їхала доглядати бабусю. В ці дні він підвозив її до будинку по АДРЕСА_4 ;

письмовими поясненнями свідка ОСОБА_16 , у яких вона зазначила, що була сусідкою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Їй відомо, що приблизно у 2007 році ОСОБА_2 забрав свою матір ОСОБА_4 до себе, у квартиру АДРЕСА_2 . ОСОБА_16 запорошували на святкування ювілею ОСОБА_17 , коли їй виповнилося 90 років. На цей час бабуся проживала з сином за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_18 погано дуже ходила, і через це з квартири майже не виходила. Її доглядали син та невістка (а.с.35-36);

довідкою КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований з 27 лютого 1976 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.114).

Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є беззаперечним доказом відсутності спільного проживання, оскільки реєстрація є лише одним із доказів, а не абсолютним підтвердженням. На дану обставину неодноразово звертав увагу у своїй практиці Верховний Суд.

Так, у постанові від 19.05.2021 року у справі № 937/10434/19-ц, провадження № 61-3620 св 21, Верховний Суд зазначив, що «… позивач у спірній квартирі був зареєстрований, однак не проживав з 1997 року, у тому числі на час відкриття спадщини після смерті своєї матері, що підтверджено належними доказами, а сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини».

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 204/1052/20, провадження № 61-18625 св 21, місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом з нею за однією адресою: АДРЕСА_1 , а отже фактично прийняв спадщину після неї.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тому хоча ОСОБА_2 не одержав свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , суд встановив, що він набув права власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після неї.

Вирішуючи питання щодо складу спадкового майна та належності правовстановлюючого документу, суд становив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 лютого 1994 року відділом приватизації житла згідно з розпорядженням (наказом) від 03 лютого 1994 року № 197, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 24).

Судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у свідоцтві про право власності на житло прізвище ОСОБА_4 зазначено невірно, а саме ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За нормами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як передбачено ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

За приписами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Зазначеними нормами закріплено загальний принцип рівності часток співвласників в праві спільної сумісної власності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належало по 1/3 частки у спільній сумісній власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вже встановлено судом, ОСОБА_2 є таким, що фактично прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 1/3 частки вищевказаної квартири шляхом постійного проживання зі спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача – ОСОБА_3 .

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 20 червня 2022 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 127).

Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі на вказану 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 була відкрита на підставі заяви її чоловіка ОСОБА_2 про прийняття спадщини (а.с. 123, 133).

ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , які є дітьми ОСОБА_3 , надали заяви про відмову від спадщини (а.с. 135, 139).

ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину на 1/3 частину спірної квартири після померлої ОСОБА_3 , оскільки перебував з нею у зареєстрованому шлюбі та проживав зі спадкодавцем за однією адресою (а.с. 144-145, 148).

Таким чином судом встановлено, що прийнявши спадщину після померлої ОСОБА_4 та померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 став єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що спадщину, а саме вказану квартиру, за заповітом прийняла дочка спадкодавця – ОСОБА_1 , але нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_4 на час відкриття ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщини після неї. Також вставлено факт належності ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на житло. Проте, вказані обставини фактично є підставою для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Тому належним способом захисту права позивача є саме визнання за нею права власності на спадкове майно.

Позасудовим порядком позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.

Тому суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити, визнати за позивачем право власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька – ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

відповідач – Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради, адреса: м. Полтава, вул. Соборності, буд. 36, код ЄДРПОУ 24388285,

третя особа – приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Омеліч Тетяна Анатоліївна, адреса: м. Полтава, вул. Шведська, буд. 2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повне судове рішення виготовлено 31.03.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова