Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №530/1725/25 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1725/25

2/530/183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

25.03.2026 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Бедюх Н.І., позивача ОСОБА_1 представника позивача - адвоката Коморної О.В. , відповідачки ОСОБА_2 розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Зіньківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні , -

в с т а н о в и в:

29 серпня 2025 року до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Коморною О.В. до ОСОБА_2 , третя особа Зіньківська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив ,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на все її майно. До складу спадкового майна входить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5321381500:00:003:0007 ,яка розташована на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області та земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5321386900:00:010:0011 ,яка розташована на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Позивач, як спадкоємець першої черги за законом , будучи інвалідом ІІ групи на момент смерті матері має право на обов`язкову частку у спадщині. Позивач ОСОБА_1 має п`ятьох дітей і ще за життя вирішив розпорядитися належним йому майном серед своїх дітей. В ході вирішення юридичних питань з цього приводу ним встановлено ,що спадщину після смерті матері прийняла сестра ОСОБА_2 .

Про зміну власника йому стало відомо з інформаційної системи державного земельного кадастру. 02.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до державного нотаріуса Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області про прийняття спадщини після смерті матері на що отримав повідомлення про те що він вважається таким, що не прийняв спадщину . Враховуючи вищевикладене звернувся з позовом до суду та просив визнати за ним право власності на обов”язкову частку у спадковому майні після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 та визначити розмір обов`язкової частки у спадковому майні у розмірі частини від усього спадкового майна.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 03.10.2025 року позову заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження з повідомленням осіб.

16.12.2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов відповідно до якого відповідачка зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 які проживали у власному домогосподарстві в АДРЕСА_1 є батьками ОСОБА_1 ( позивача у справі) та ОСОБА_2 ( відповідача по справі).

За життя 06.02.2018 року у Високівській сільській раді Зіньківського району обоє батьків одночасно зробили заповіти якими мати ОСОБА_3 своє майно два паї заповіла дочці ОСОБА_2 ,а батько ОСОБА_4 заповів свої два паї позивачу ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 . ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісяний строк як спадкоємець по заповіту подала до Зіньківської нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини матері, батько відмовився від прийняття спадщини.

Про дані обставини брат ОСОБА_1 був обізнаний і претензій до спадщини матері не мав, заяви про прийняття спадщини не подавав.

22.12.2021 року Зіньківською державною нотаріальною конторою видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні паї.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до Зіньківської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, зокрема ОСОБА_2 претендувала на майно ,яке не було охоплене заповітом, а на батькові земельні паї претензій не має. Заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк брат не подавав і претензій до материних паїв не мав.

Згідно ч.4 ст.1268 ЦК України передбачено виключний перелік осіб ,які не зобов`язані подавати заяви про прийняття спадщини і вважаються такими ,що прийняли їх автоматично це зокрема малолітні ,неповнолітні ,недієздатні особи, цивільна дієздатність яких обмежена, оскільки матеріалами справи не підтверджена недієздатність позивача, що передбачає автоматичне прийняття спадщини ,а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ( а.с.56-57).

Ухвалою суду від 19.12.2025 року витребувано в державного нотаріуса копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с.63).

22.12.2025 року від представника позивача адвоката Коморної О.В. надійшла відповідь на відзив з якої вбачається, що 07.05.2025 року Зіньківською державною нотаріальною конторою було повідомлено позивачу про відсутність можливості оформлення спадкових прав за законом на обов`язкову частку згідно ст.1241 ЦК України на спадкове майно через те, що він вважається особою, що не прийняла спадщину ,пропустивши встановлений законом строк. 22.12.2021 року відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтво на спадщину. Отже навіть поновивши строк на прийняття спадщини є новий власник спадкового майна і позивач отримає відмову у видачі свідоцтва на право власності на обов`язкову частку. Враховуючи цей факт виникли підстави вважати про наявність спору між спадкоємцями та визнання права власності на спадкове майно за іншими спадкоємцями на підставі рішення суду.

Вважає, що ефективним способом захисту буде саме визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні за ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 з визначення розміру обов`язкової частки у спадковому майні у розмірі частини від усього спадкового майна. Оскільки 01 та 22 грудня 2021 року Зіньківською ДНК були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки про що повідомлено суду 17.12.2025 року та обов`язкова частка виділена не була.

Єдиним власником спадкового майна є сама відповідачка ОСОБА_2 ,тобто навіть за умови отримання додаткового строку на прийняття спадщини нотаріус надасть відмову у видачі свідоцтва на право на спадщину, оскільки воно вже було видано. Що стосується пропущених строків то зазначила, що на момент закінчення строку на прийняття спадщини ,а саме з 08.05.2021 року по 02.07.2021 року позивач багато хворів ,що підтверджується інформацією стосовно лікарняних наданою ГУ ПФУ в Полтавській області .

Відповідачка обізнана щодо стану здоров`я позивача та у відзиві не заперечує щодо наявності обов`язкової частки ,а також відповідно усних домовленостей заперечувала ,щодо надання згоди на прийняття спадщини але згоду так і не надала. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі ( а.с.66-68).

Ухвалою суду від 24.12.2025 року призначено справу до судового розгляду на 25.03.2026 року ( а.с.99).

В судове засідання 25.03.2026 року з`явилася представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коморна О.М., позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 з`явився та зазначив, що на час смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 він не проживав разом з матір`ю ,до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався ,оскільки хворів.

Відповідач ОСОБА_2 з`явилася, позовні вимоги не визнала послалася на відзив який приєднано до матеріалів справи, вважає, що ОСОБА_1 не належить право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері , оскільки він не прийняв спадщину у визначений законом строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, та не належить до осіб які відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України входять до виключного переліку які автоматично прийняли спадщину , його недієздатність чи цивільна дієздатність якого обмежена матеріалами справи не підтверджено. Також пояснила, що про наявність заповітів складених батьками в один день брату було відомо , про смерть матері також йому було відомо , коли мати померла ще був живий батько , з братом не спілкується , але вважає що довідка про наявність лікарняних в період шести місяців після смерті матері , яка є в матеріалах справи про лікарняні не підтверджує поважності пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері , він працював та міг знайти час подати заяву про прийняття спадщини , тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Зіньківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду ( а.с.62).

Суд, заслухавши учасників справи , вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до ст.1261 ЦК України Право на обов`язкову частку — це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

Спадкування обов`язкової частки є правом, а не обов`язком спадкоємця і реалізується лише в разі прийняття ним спадщини. Якщо необхідний спадкоємець (таку назву мають суб`єкти права на обов`язкову частку) не прийняв спадщину або відмовився від неї, спадкування здійснюється в загальному порядку. При цьому слід ураховувати правила ст. 1268 ЦК, за якими певні особи (малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, дієздатність яких обмежено, особи, які спільно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини) вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом встановленого строку не подали заяву про відмову від неї. Перелік цих осіб може збігатися з колом осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Якщо необхідний спадкоємець не вказаний у ч. 3 і ч. 4 ст. 1268 ЦК, йому необхідно подавати заяву про прийняття спадщини або відмову від її прийняття на загальних підставах, як і будь-якому іншому спадкоємцю, виключення для необхідного спадкоємця закон не встановлює. Так само, сама по собі наявність права на обов`язкову частку у спадщині не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини у порядку ч. 3 ст. 1272 ЦК.

Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с.8),який згідно посвідчення № НОМЕР_1 з 24.06.2020 року є особою з інвалідністю 2 групи ( а.с.7). Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ( а.с.14) . ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Зіньків Зіньківського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ( а.с.14).

Між сторонами існує спір з приводу спадкового майна, що залишилося після смерті матері ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому суд в цьому випадку застосовує норми ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV.

Стаття 1216 Цивільного кодексу України містить поняття спадкування, згідно з якою спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Глава 85 ЦК України регулює спадкування за заповітом. Так, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233). Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (ст. 1234).

Стаття 1241 ЦК України передбачає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

У рішенні Конституційний Суд України від 11 лютого 2014 року у справі № 1-рп/2014 роз`яснив, що положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі статтею 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК).

Відповідно до ухвали суду від 19.12.2025 року було витребувано в Зіньківській державній нотаріальній конторі спадкові справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

З копії спадкової справи № 73/2021 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Відповідно до довідки старости Удовиченківського старостинського округу від 12.04.2021 року земельна ділянка біля житлового будинку по АДРЕСА_1 відноситься до комунальної власності Зіньківської міської ради. Будинковолодіння в АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги №7 особовий рахунок № НОМЕР_4 станом на 01.07.1990 року відносилося до типу колгоспного двору. Членами колгоспного двору станом на 01.07.1990 року були ОСОБА_5 – голова двору ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 – син, ОСОБА_3 – невістка ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 – онук, ОСОБА_6 – онука ( а.с.74). ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 і разом з нею за вищевказаною адресою проживав і був зареєстрований ОСОБА_4 - чоловік .

ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 . 06.02.2018 року ОСОБА_3 на випадок смерті зробила заповідальне розпорядження яким належну їй земельну частку ( пай) серії Р3 № 661605 згідно державного акту на право приватної власності на землю ,що розташована на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , належну їй земельну ділянку ( пай) серія ПЛ № 216252 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, що розташована на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області заповіла дочці ОСОБА_2 .

01.12.2021 року державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 3,4400 га, розташованої на території Удовиченківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,що належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту серія ПЛ № 216252, кадастровий номер 5321386900:00:010:0011. 22.12.2021 року державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 3,3099 га, розташованої на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,що належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту серія Р3 № 661605, кадастровий номер 5321381500:00:003:0007.

З копії спадкової справи № 228/2024 заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 проживав один та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . 06.02.2018 року ОСОБА_4 на випадок смерті зробив заповідальне розпорядження яким належні йому земельні частки (пай) серії Р3 № 661606, ЯА №915231 згідно державних актів на право приватної власності на землю ,що розташовані на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , заповів сину ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 26.03.2025 року державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 3,3101 га, розташованої на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,що належала померлому ОСОБА_4 на підставі витягу про реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.02.2017 року ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1173877153213, номер запису про право власності 19037080, кадастровий номер 5321381500:00:003:0005. 26.03.2025 року державним нотаріусом Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку, загальною площею 3,3101 га розташованої на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області , переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,що належала померлому ОСОБА_4 на підставі витягу про реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.02.2017 року ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1173948953213, номер запису про право власності 19037652, кадастровий номер 5321381500:00:003:0006.

Враховуючи , що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 її донька, яка була визначена спадкоємцем у заповіті від 06.02.2018 , подала 16.04.2021 року до Зіньківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а отже на підставі цієї заяви була відкрита спадкова справа, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №64381468 ( а.с.78). Отже, ОСОБА_2 у розумінні статей 1268-1270 ЦК України є такою, що прийняла спадщину за заповітом, що залишилася після смерті її матері - ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду за захистом своїх прав на спадкове майно, що належало його матері - ОСОБА_3 надав суду довідку МСЕК серія 12ААБ, з якої вбачається, що з 15.05.2020 року йому призначено другу групу інвалідності безстроково ( а.с.38).

Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням його права на отримання власності в порядку спадкування як спадкоємець за законом, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Так, зокрема 07.05.2025 завідувачка Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. у листі №265/02-14 повідомила ОСОБА_1 про те, що видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом не можливо, оскільки він не подав заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк з часу відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини ( а.с.40).

Згідно з порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що був затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (Глава 10, пункт 1, 1.1, 1.2.

Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття (п. 3.1).

Пункт 5.1. передбачає, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

У п. 5.5-5.7 вказується, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України. Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку.

Згідно з пунктами 5.9 - 5.11 Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині. При визначенні розміру обов`язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов`язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

Пункти 5.14 та 5.15 передбачають, що розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Визначивши розмір обов`язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23) вказано, що частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на день смерті своєї матері 19.12.2020 року являвся особою з інвалідністю ІІ групи, а отже він є таким, що має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що залишилося після смерті матері ,але він не прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, суд критично оцінює посилання представника позивача адвоката Коморної О.В. про те, що позивач ОСОБА_1 автоматично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки був інвалідом 2 групи на час смерті останньої, стороною позивача не надано доказів того, що ОСОБА_1 визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним ,що давало б йому право автоматичного прийняття спадщини передбаченого ч.4 ст.1248 ЦК України. Рішення суду яким було продовжено строк для прийняття спадщини не надано.

На час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 – син ОСОБА_1 з нею не проживав ,що підтверджується довідкою старости Удовиченківського старостинського округу від 12.04.2021 року ( а.с.75), що підтверджувало б прийняття ним спадщини шляхом постійного проживання з спадкодавцем на час її смерті.

Що стосується посилання представника позивача адвоката Коморної О.В. на те, що на момент закінчення строку на прийняття спадщини, а саме з 08.05.2021 року по 02.07.2021 року позивач багато хворів, що підтверджується довідкою про наявність листків непрацездатності ( а.с.30) за наступними періодами з 11.04.2021 року по 23.04.2021 року; 28.04.2021 року по 07.05.2021 року , 08.05.2021 року по 04.06.2021 року ,05.06.2021 року по 18.06.2021 року ,22.06.2021 року по 02.07.2021 року ,а спадщина відкрилася у період з 19.12.2020 року по 19.06.2021 року, тобто хвороба позивача ОСОБА_1 не була тривалою ,яка б протягом шести місяців не давала змоги звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті його матері, та не охоплює повний період шести місяців строку прийняття спадщини , позивач офіційно працював , інших доказів поважності пропуску строку прийняття спадщини до суду не надав.

Суд звертає увагу позивача та його представника на те що право на обов`язкову частку не означає автоматичного успадкування; його необхідно прийняти шляхом подання заяви нотаріусу або фактичного прийняття (проживання разом із спадкодавцем). Позбавити спадкоємця права на обов`язкову частку у спадщині згідно із законом неможливо. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц, в якій йдеться про те, що суд не має права позбавити спадкоємця обов`язкової частки у спадщині, такий спосіб захисту прав інших спадкоємців законодавством не передбачений.

При цьому спадкоємець може відмовитись від отримання свідоцтва про право на спадщину на обов`язкову частку, подавши до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву. Якщо спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, не прийме спадкове майно у встановлений законом строк (протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця або дня, з якого він оголошується померлим) чи відмовиться від спадщини, майно успадковується спадкоємцями за заповітом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі – Постанова) зазначено, що «при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.»

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Щодо інших доводів сторін, то Європейський суд з прав людини неодноразово зазначає (Рішенням ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, п. 58 Рішення)), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29).

Враховуючи вище викладене, та те , що позивач не довели поважності причин пропуску для спадкування обов`язкової частки у спадщині, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_3 у порядку, передбаченому статтею 1241 ЦК України, та у зв`язку з неприйняттям спадщини у встановлений законом строк (протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця ), відповідач позовні вимоги не визнав , вимогу про продовження судом строку для прийняття спадщини позивач не ставив ,а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.3,12, 18,76 -77,81, 141, 210-246, 260-261, 268, 280-289, 354-355,430 ЦПК України, ст.ст. 1216,1220,1223,1241,1268,1269 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Зіньківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на обов`язкову частку у спадковому майні – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення виготовлено 31 березня 2026 року

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області О.В. Ситник