Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №526/385/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/385/26

Провадження № 2/526/712/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 квітня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, якому зазначив, що 30.12.2024 між Товариством з обмеженою в відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладеного електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1490-9557 з наступними умовами: сума кредиту 26000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 14 день, знижена ставка 0,9% в день та стандартна ставка 1,0% в день, комісія 20% від суми кредиту. Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором. Внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 19.01.2026 згідно розрахунку складає 59814,42 грн., яка складається з наступного – заборгованість за кредитом у розмірі 19486,43 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 38767,99 грн. Просить стягнути вказану заборгованість, а також судові витрати.

Представник позивача просить розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач надав відзив, в якому вказує, що у відповідності до умов договору протягом 57 днів позивачу було сплачено грошові кошти у розмірі 45496 грн., тобто достроково було погашено кредит. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 30.12.2024 між Товариством з обмеженою в відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладеного електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1490-9557 з наступними умовами: сума кредиту 26000 грн. (п. 4.1 Договору), строк кредитування 300 днів (п. 4.9), базовий період 14 день (п. 4.4), знижена ставка 0,946% в день (п. 4.11) та стандартна ставка 1,0% в день (п. 4.6), комісія 20% від суми кредиту (п. 4.7).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що для мінімізації загальних витрат позивальника за кредитом кредитодавець рекомендує позивальнику здійснити повне погашення кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту.

Відповідно до Додатку № 3 до Договору загальна вартість кредиту становить – 30.12.2024 у розмірі 26000 грн., 12.01.2025 у розмірі 5850,33 грн., 26.01.2025 у розмірі 5850,33 грн., 09.02.2025 у розмірі 4419,34 грн., 23.02.2025 у розмірі 3640 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень частини першої ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

В той же час, згідно копії платіжний інструкцій АТ КБ «Приватбанк» від 25.02.2025 на користь ТОВ «Укр кредит фінанс» було сплачено 14296 грн., 26000 грн. та 5200 грн. В призначеннях платежу зазначено за видачу кредиту за договором № 1490-9557 ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Позивач, як на підставу заявлених вимог, посилається на те, що слід стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 59812,42 грн., у зв`язку із порушенням зобов`язання за кредитним договором від 30.12.2024 № 1490-9557.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, представником позивача не надано належних і допустимих доказів порушення відповідачем умов договору, оскільки доводи відповідача щодо сплати повністю кредитних коштів за 57 днів (з 30.12.2024 по 25.02.2025), не спростовані, тому позовні вимоги до відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.04.2026.

Головуючий: В. Г. Черков