Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №288/2132/25 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/2132/25

Провадження № 1-кп/288/62/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої - ОСОБА_4 ,

представника потерпілої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Попільня Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065660000085 від 17 грудня 2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , особа без громадянства, розлучена, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, не працює, раніше не судима,

що обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2025 року близько 21 години 20 хвилин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які перебували поблизу магазину «Океан» по вулиці Героїв Майдану, 37, в селищі Попільня, Попільнянської ОТГ, Житомирського району, Житомирської області, на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин стався словесний конфлікт. В ході даного конфлікту у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи можливі протиправні наслідки та бажаючи їх настання, 12 грудня 2025 року близько 21 години 20 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи поблизу магазину «Океан» по вулиці Героїв Майдану, 37, в селищі Попільня, Попільнянської ОТГ, Житомирського району, Житомирської області, скоротивши відстань до стоячої навпроти ОСОБА_6 нанесла останній один удар кулаком правої руки по обличчю з ліва в виличну ділянку, після чого не припиняючи своїх протиправних дій, схопила ОСОБА_6 за волосся та потягла у напрямку магазину так, що остання впала на коліна та тягла за собою.

Внаслідок протиправних дій, ОСОБА_4 умисно спричинила ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця лівої виличної ділянки, синців (3-х) лівої коліна та гомілки, синців (4-х) правого коліна та гомілки, що згідно висновку експерта № 315 від 13.12.2025 року відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження.

Своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України визнала повністю і дала показання, які відповідають змісту обвинувачення та погодилась на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів. Цивільний позов визнала частково в розмірі 10000,00 гривень, оскільки на утриманні має двох неповнолітніх дітей та офіційно не працює, щодо витрат на правничу допомогу просила відмовити.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник в судове засідання 31 березня 2026 року не з`явились, представник потерпілої надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність та відсутність потерпілої, цивільній позов задовольнити в повному обсязі та просив стягнути витрати на правничу допомогу.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена визнала фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, не оспорювала їх, позиція її є добровільною, а тому суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, роз`яснивши позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку згідно ст. 349 КПК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченої доведеною повністю та кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 1 статті 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах цього обвинувачення.

Обираючи обвинуваченій міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, згідно статті 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є щире каяття, повне визнання вини та актине сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, згідно статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , не встановлено.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , при цьому встановлено, що вона раніше не судима, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей.

При визначенні міри покарання обвинуваченій, суд приймає до уваги положення статей 1, 50 КК України, згідно яких Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, при призначенні покарання, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно статті 12 КК України, форму вини, а також особливості конкретного злочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до кримінального проступку, його суспільну небезпечність, особу винної, наявність трьох пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, позицію прокурора, думку представника потерпілої, інші обставини справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді штрафу, та вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, а також достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи позовні вимоги суд встановив наступне.

У відповідності до вимог статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними, постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Таким чином, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, а також конкретних обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілої та стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 10000 гривень 00 копійок, так як заявлені потерпілою вимоги завищені, окрім того потерпіла не надала суду достатніх даних з яких міркувань вона виходила визначаючи конкретний розмір завданої моральної шкоди, яку вона просить задовольнити. Також, суд враховує, що обвинувачена має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює.

Крім того, представником потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлено клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження матеріалів, що підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката, а саме: Договір – доручення про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року, Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року, Акт про прийняття – передачі наданих послуг від 04.03.2026 року на суму 10000,00 гривень та копії квитанцій від 12.01.2026 року та 16.01.2026 року за надання правової допомоги та просить стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої 10000,00 гривень правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 118 КПК України, витрати на правову допомогу входять до складу процесуальних витрат.

Частиною 1 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених потерпілою витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, надано всі підтверджуючі документи з яких вбачається, що загальна вартість послуг адвоката складає 10000,00 гривень. Також, судом встановлено, що адвокат ОСОБА_5 приймав участь у судових засіданнях під час розгляду даного кримінального провадження в суді.

В судовому засіданні обвинувачена просила відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу.

Однак, враховуючи співмірність витрат зі складністю провадження, критеріями їх реальності, розумності їх розміру та надану орієнтовну вартість адвокатських послуг та враховуючи клопотання обвинуваченої про відмову в стягненні витрат на правничу допомогу, суд вважає, що з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.

Арешт по даному кримінальному провадженні на майно не накладався.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись статтями 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України і призначити ОСОБА_4 покарання за частиною першою статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 10000 гривень 00 копійок моральної шкоди та 3000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вступна та резолютивна частина вироку проголошена 31 березня 2026 року відповідно до частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_1