Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №286/1866/25 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1866/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

23.05.2025 ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в якому просить усунути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від права на спадкування після смерті їх матері – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивуючи тим, що вона мала матір ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилась спадщина - земельні ділянки (паї), житловий будинок та інше, які вона бажає оформити на себе. На випадок своєї смерті мати розпорядилась своїм майном, а саме - склала на неї заповіт 15 січня 2007 року, посвідченого секретарем Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області. Вона подала заяву про прийняття спадщини після матері. В неї є рідний брат, ОСОБА_7 , який є інвалідом і тому подав заяву про прийняття спадщини, незважаючи на наявність заповіту. Він раніше проживав в с.Розлив, Волноваського району, Донецької області, а на даний час, в лютому 2024 року, приїхав в с. Заріччя. Мати була похилого віку, була хворою, перебувала в безпорадному, дуже тяжкому стані. Тривалий час вона доглядала за нею, так як мати постійно потребувала сторонньої допомоги та не могла себе обслуговувати. Вона за нею доглядала, піклувалась та забезпечувала її життя. Мати перенесла інсульт, мала хворобу Альцгеймера. Близько трьох років мати була у неї в м. Києві, а за два роки до своєї смерті вона захотіла повернутись у свій будинок в селі Заріччя, і вона вимушена була переїхати разом із нею і до дня її смерті доглядала за нею. Вона офіційно оформила себе як доглядач за особою (матір`ю), яка потребує постійного стороннього догляду. Відповідач в цей час не приїжджав, щоб доглядати свою матір, хоч вона його про це неодноразово просила, він не хотів доглядати її, відмовився піклуватись за матір`ю та надавати допомогу. Враховуючи, тривале, ухилення відповідача від надання допомоги їхній матері, вона була вимушена витрати покласти на себе, так як вважала це своїм обов`язком. Вважає, що відповідач під час хвороби ОСОБА_6 , яка була хворою, мав можливість, але свідомо ухилявся від надання будь-якої допомоги та моральної підтримки.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити посилаючись нате, що він є рідним сином, покійної ОСОБА_6 , все життя прожив у Донецькій області, свою матір не забував, по можливості провідував, надсилав посилки, з матір`ю мав добрі відносини. Є інвалідом 2 групи. 07 лютого 2024 року після прямого попадання бомби в його житловий будинок по АДРЕСА_3 , він був у житловому будинку, отримав травми та мав контузію. Оскільки з дружиною залишились без дому, вирішили приїхати в житловий будинок своєї матері, яка дала їм згоду на тимчасову реєстрацію проживання. Через два місяці їхнього проживання позивачка, оскільки мама хворіла, створила їм з дружиною неприпустимі умови проживання і вони переїхали проживати на наймане житло, в с. Заріччя Коростенського району Житомирської області. За час проживання в будинку по мірі можливості доглядав за матір`ю, на похорон позичив гроші у своєї дочки, яка переслала на рахунок сина позивача.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Позивач пояснила, що відповідач не приймав участі за доглядом матері. Приїжджав раз в 5 років. Мати ходила на ходулях, останні п`ять років хворіла. З 2021 року просила відповідача доглядати матір. З серпня 2022 року вона проживала разом із матір`ю в с. Заріччя. Брат кошти не надавав, лише один тиждень доглядав за матір`ю. Потім виїхав від неї, оскільки вважав, що мати неадекватна, а вона психічна. На похорон матері надав 5 тис. грн..

Представник позивача пояснив, що відповідач був на пенсії, мав можливість доглядати матір. Мати сама надавала йому допомогу.

Відповідач та його представник щодо задоволення позовних вимог заперечували. Відповідач пояснив, що є інвалідом ІІ групи по онкології. Коли мати просила він по можливості приїжджав. Його вигнали із батьківської хати. Надсилав посилки матері. Позивач сама його просила приїхати до матері подалі від обстрілів. Після смерті матері сестра поїхала до Києва. У 2018 році мати була ще здорова. Приїхав в с. Заріччя в лютому 2024 року, раніше не мав можливості приїхати. Ліки матері не купував, допомагав по господарству. Позивач кошти у нього не просила. Мати отримувала не погану пенсію.

Третя особа погоджується із позовом, але хоче щоб сторони домовились між собою. Пояснив, що є племінником сторін. В 2007 році заповіт був складений на позивача. Останні 5 років бабуся потребувала стороннього догляду. Позивач забирала матір на зиму, приїжджала кожні вихідні. Він також приїжджав до бабусі, привозив продукти харчування. Відповідач направляв посилки з продуктами харчування раз – два в місяць перед приїздом. З бабусею в лікарні була тітка. Він як міг також допомагав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та є матір`ю сторін, про що свідчать копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 6-8, 69).

До дня своєї смерті ОСОБА_6 постійно була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_2 одна, що підтверджується довідкою, виданою Зарічанським старостинським округом №6 Овруцької міської ради №791 від 27.09.2024 року.

ОСОБА_6 хворіла та нездатна була до самообслуговування, потребувала стороннього догляду, що підтверджується довідкою ЛКК від 18.03.2024 року №57.

При житті, ОСОБА_6 було складено два заповіти: на ОСОБА_1 , 1961 р.н., якій заповідала все своє майно де б воно не було і з чого не складалось і все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право; та на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому заповідала земельну ділянку, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЖТ 1911000067, виданий 18 жовтня 2022 р., про що свідчать копії заповітів від 15.01.2007 року та 04.02.2015 року відповідно, посвідчені секретарем Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області (а.с.9, 61).

Після смерті ОСОБА_6 у Овруцькій ДНК заведена спадкова справа №582/2024, у зв`язку з подачею заяви про прийняття спадщини за заповітом від онука померлої гр. ОСОБА_4 , що проживає в АДРЕСА_4 , якому було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно: земельні ділянки. Також була подана заява про прийняття спадщини за законом та за заповітом, заява про відмову від обов`язкової частки у спадщині на земельну ділянку від дочки померлої гр. ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 . Також була подана заява про прийняття спадщини за законом та заява про відмову від обов`язкової частки у спадщині на земельну ділянку від сина померлої гр. ОСОБА_5 , що проживає в АДРЕСА_3 (а.с. 21, 57-79).

Відповідачу з 25.05.2016 року встановлена ІІ група інвалідності загального захворювання, потребує лікування з онкології, може виконувати легку роботу не на відкритому сонці, він є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрований в АДРЕСА_3 , з 07.02.2024 року фактично проживає в АДРЕСА_2 , про що свідчать копія довідки МСЕК серії АБ №0714152, довідка №1815-7001959915 від 07.02.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.25, 71).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц, провадження № 61-14655св18; від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18, від 29 січня 2024 року у справі № 759/10178/20 та № 335/13099/21.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , показала, що проживає в АДРЕСА_5 . З 1991 року живе по сусідству з матір`ю сторін. Поки мати була лежача відповідач жодного разу не приїжджав. Останні 4 роки лише позивач доглядала матір, без догляду дочки вона не могла жити. За місяць до смерті матері приїхав відповідач. В матері сторін було господарство, відповідач обрізав яблуні. Відповідач приїжджав на похорон батька та брата. З 1991 року бачила його разів вісім. Скарг від матері на відповідача не було.

Свідок ОСОБА_9 показав, що проживає в АДРЕСА_6 з грудня 2021 року. Коли потрібно було доглядати матір, доглядала лише дочка. Мати сторін потребувала догляду, пересувалася на ходунках, їжу приготувати не могла, самообслуговувати себе також не могла, не повністю розуміла значення своїх дій, не впізнавала людей. Деякий час перебувала у дочки в м. Київ. Відповідач з`явився за місяць – два до смерті ОСОБА_6 .. До цього відповідач приїжджав в 2019-2020 роках. Позивач не могла повністю контролювати поведінку своєї матері, останній важко було самій пересуватися. Відповідач пішов із будинку матері, оскільки були неприязні відносини між його дружиною та позивачкою.

Свідок ОСОБА_10 показала, що проживає в АДРЕСА_7 , за цією адресою проживає 20 років. Відповідач приїжджав, але не часто. ОСОБА_6 хвалила своїх дітей, сварок не бачила. Останні роки мати сторін багато хворіла. Потім перестала все розуміти. Догляд за нею здійснювала позивач.

Свідок ОСОБА_11 показала, що проживає в АДРЕСА_8 . Батьки не скаржилися на своїх дітей, сварок не бачила. Відповідач приїжджав до матері десь раз на рік, хазяйнував по господарству. Щодо матеріальної допомоги нічого не знає. Відповідач проживав в Донецькій області, потім приїхав в с. Заріччя. Позивач найбільше доглядала матір, приїжджала на вихідні. ОСОБА_6 без сторонньої допомоги не могла. Відповідач сам є дуже хворим.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

З огляду на встановлені обставини, позивачем не доведено потреби спадкодавця в наданні допомоги саме відповідачем та винної поведінки останнього, що він свідомо не виконував встановленого законом обов`язку щодо надання допомоги спадкодавцю, який перебував у безпорадному стані.

Суд також враховує, що відповідач до 2024 року проживав на значній відстані від місця проживання матері, а після приїзду, через неприязні відносини між його дружиною та позивачкою був вимушений переїхати з будинку матері, що в свою чергу виключає його винну поведінку у ненаданні допомоги останній.

Крім цього, відповідач сам хворіє, є інвалідом ІІ групи, потребує лікування з онкології, що вимагає матеріальних витрат та за фізичним станом може виконувати лише легку роботу. Також, він є особою чоловічої статі, а померла ОСОБА_6 не могла себе самостійно самообслуговувати, що в даному випадку допомога зі сторони доньки є більш сприятливою.

Таким чином, суд не знаходить підстав для усунення відповідача ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_6 ..

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1216, 1224 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено 04 березня 2026 року, а повний текст рішення складено 13 березня 2026 року