Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №521/19770/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/19770/25

Провадження № 2/521/1524/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, в якому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до пункту 2.20 розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №957/01-04 від 29.09.2005р. – відкрито особовий рахунок ОСОБА_1 на дві кімнати житлової квартири АДРЕСА_2 житловою площею 28,9кв.м. на склад сім`ї – 2 особи (вона та відповідач по справі).

Листом від 30.09.2005 р. про відкриття особового рахунку повідомлено житлово-експлуатаційну організацію «КП «ДЕЗ «Черьомушки».

Згідно довідки № 219/21.09.2005 за адресою: АДРЕСА_1 проживають та прописані дві особи – ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач).

18.06.2025р. між позивачем та Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради укладено договір найму житла на вказану квартиру.

На даний час у вказаній квартирі залишаються бути зареєстрованими позивач з 25.05.1988р. та відповідач з 05.10.2005р.

У листопаді 2014р. відповідач виїхала з квартири та по сьогоднішній день не поверталася, не проживає в ній, її речі у квартирі відсутні, комунальні послуги не сплачує і весь тягар по утриманню квартири змушена нести позивач. Посилаючись на вищевикладене, просила визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач та представник третьої особи в призначене судове засідання не з`явилися, повідомлялися заздалегідь належним чином, причини неявки не повідомляли, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, допитавши свідків, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлені такі обставини справи.

У відповідності до пункту 2.20 розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №957/01-04 від 29.09.2005р. – відкрито особовий рахунок ОСОБА_1 на дві кімнати житлової квартири АДРЕСА_2 житловою площею 28,9 кв.м. на склад сім`ї – 2 особи (вона та відповідач по справі). (а.с. 8-12)

Листом від 30.09.2005р. про відкриття особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 повідомлено житлово-експлуатаційну організацію «КП «ДЕЗ «Черьомушки». (а.с.13)

Згідно довідки № 219/21.09.2005 за адресою: АДРЕСА_1 проживають та прописані дві особи – ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач). (а.с.14)

Відповідно довідці Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 02.10.2025р. у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.1988р., та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.10.2005р. (а.с.17)

18.06.2025р. між позивачем та Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради укладено договір найму житла на вказану квартиру. (а.с.15-16)

Відповідно до акту обстеження на предмет проживання від 20.10.2025р. встановлено. Що відповідач у квартирі АДРЕСА_2 не проживає з листопада 2014 року, її особисті речі відсутні, з листопада 2014 року по жовтень 2025 року в даній квартирі не з`являлася.

Допитана в судовому засіданні сідок ОСОБА_3 пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_3 з 1988 року, знає позивача та її доньку- відповідача по справі. Свідок повідомила, що донька позивача – ОСОБА_2 в кінці 2014 року виїхала з квартири, де проживає позивач одна, і більше вона її не бачила. Свідку не відомо про те, щоб відповідач зверталася до поліції з приводу перешкоджання їй у проживанні в квартирі АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначала, що є сусідкою позивача, оскільки вони проживають в одному під`їзді. Вказаний свідок пояснив, що до 2014р. позивач проживала у квартирі разом зі своєю донькою – ОСОБА_5 , а потім донька виїхала з квартири і більше не з`являлася.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Зокрема така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 592/5041/21.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати 6 - ти місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення перериває строк тимчасової відсутності. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила 6 - ти місяців.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Судом встановлено, що відповідач більше шести місяців відсутня у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , особистих речей в ньому не зберігає, ним не цікавиться, залишила його добровільно, перешкод у його користуванні їй не чинилось.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача щодо наявності підстав для визнання відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 76-78, 83, 258- 259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа –Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН