Вирок від 01 квітня 2026 р. у справі №499/174/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/174/26

Провадження № 1-кп/499/55/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт кримінального провадження №12025162260000498 від 09.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Прохорове Іванівського району Одеської області, громадянин України, зареєстрований і та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23.10.2025 у ОСОБА_6 , під час телефонної розмови з ОСОБА_7 , виник злочинний умисел направлений на незаконний збут за грошову винагороду наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, який він придбав за невстановлених судом місця та часу.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - канабісу, всупереч вимогам статей 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та статті 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», посягаючи на суспільні відносини в сфері обігу наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_6 23.10.2025 під час телефонної розмови домовився зі ОСОБА_7 про зустріч та продаж останньому наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу за 1000 гривень.

Як встановлено судом 23.10.2025 приблизно о 14:10, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_6 за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_1 та під час зустрічі ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 , з рук в руки, тим самим незаконно збув шляхом продажу, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою 4,56 г за 1000,00 гривень.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України - незаконний збут наркотичних засобів.

Наприкінці жовтня 2025 року, більш точний час та дата судом не встановлені, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне придбання наркотичних засобів, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи спеціального дозволу, переслідуючи мету незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів для особистого вживання без мети збуту, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, відокремив листя із суцвіттям від стовбуру рослини роду коноплі, що росла на присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.

Після цього ОСОБА_6 , посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, порушуючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 з подальшими змінами до нього, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і зловживанню ними» від 15.12.1995 з подальшими змінами до нього, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 з наступними змінами та доповненнями, приніс листя із суцвіттям від стовбура рослини роду коноплі до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де їх висушив та у подальшому подрібнив, тим самим здійснив незаконне виготовлення наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу.

В подальшому ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що речовина рослинного походження, яку він виготовив є нарковмісною та усвідомлюючи, що зберігання наркотичних засобів є незаконним та тягне за собою кримінальну відповідальність, зберігав її в приміщенні спальної кімнати житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , для власного вживання, без мети збуту.

17.12.2025 в період часу з 08:00 до 08:30 проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , де в приміщенні спальної кімнати житлового будинку, під дерев`яним столом, було виявлено та вилучено наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, масою у висушеному стані - 11,52 г, який ОСОБА_6 зберігав для власного вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 в скоєному діянні визнав себе винним повністю, підтвердив у своїх свідченнях сутність пред`явленого йому обвинувачення, мотив і спосіб вчинення інкримінованих діянь, в скоєному розкаявся та показав суду наступне.

23.10.2025 року, до обвинуваченого ОСОБА_6 , зателефонував чоловік на прізвище ОСОБА_7 , який попросив його продати наркотичний засіб, який ОСОБА_6 використовував для власних потреб, незважаючи на те, що він розумів про незаконність таких дій, на вказану пропозицію він погодився і вирішив продати ОСОБА_7 наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який він придбав за невстановлених місця та часу. В той же день, 23.10.2025 приблизно о 14:10, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_6 за його місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . Під час зустрічі ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 , з рук в руки, наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс. За вказаний засіб ОСОБА_7 заплатив йому 1000 гривень.

Також повідомив, що наркотичний засіб , який він зберігав без мети збуту в жовтні 2025 року, більш точний час та дата назвати не може, зібрав, відокремивши листя із суцвіттям від стовбуру рослини роду коноплі, що росла на присадибній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , і зберігав його у себе в будинку для власного використання.

17.12.2025 в період часу з 08:00 до 08:30 було проведено санкціонований обшук за його місцем проживання, де в приміщенні спальної кімнати житлового будинку, під дерев`яним столом, було виявлено та вилучено канабіс, який він зберігав для власного вживання без мети збуту.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті ОСОБА_6 роз`яснено.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив, щодо розгляду кримінального провадження у порядку ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого.

Оскільки учасники судового провадження не заперечували, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин даної справи, при цьому, судом з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, та у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено про позбавлення їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При відсутності заперечень учасників судового провадження, сумнівів в правдивості свідчень ОСОБА_6 суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, документи які характеризують особу обвинуваченого, вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 307 КК України - незаконний збут наркотичних засобів та за ч.1 ст.309 КК України - придбання, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК Україниобставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 - відсутні.

При вивченні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, офіційно не працює, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченим, суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності, за глибоким переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд при призначенні міри покарання обвинуваченому враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у вчиненому щиро розкаявся, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінальних проваджень в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, можливе без реального відбування покарання, тобто без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України в межах санкцій даних статей, з призначенням остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбуття покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, визначені п. 1, 2 ч.1ст. 76 КК України, що з урахуванням критичного ставлення до своїх дій, відповідатиме меті його застосування і не обумовить порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Саме таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним та достатнім для виправлення винного і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов по справі - не заявлявся.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 307 КК України – 4 (чотири) роки 6 місяців позбавлення волі.

-за ч.1 ст. 309 КК України - 2 (два) роки обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_6 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 4 (чотирьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

У відповідності до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_6 покласти наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов по справі не поданий.

Речові докази: подрібнену речовину рослинного походження, яку було поміщено до сейф-пакету SUD2011046 та 1 полімерний пакет, в якому зберігається речовина зеленого кольору, ззовні схожа на канабіс, яка зберігається в сейф-пакетіSUD2011044 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення експертизи на користь держави у розмірі 7131 гривня 20 копійок.

Запобіжні заходи не застосовувались.

Вирок з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області, через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_9