Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №299/30/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/30/26

Номер провадження 2/299/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Надопта А.А.,

секретар судового засідання Стрижак О.М.,

за участі представника відповідача, адвоката Естінко Т.Е.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину транспортного засобу,

В С Т А Н О В И В :

05.01.2026 року позивач звернувся в суд з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07 квітня 2022 року Виноградівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, актовий запис №00143551581 від 07.04.2022 року.

09 травня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебуваючи в шлюбі придбали транспортний засіб марки FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_5

30 січня 2024 року на підставі заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей №18/31.2-44 від 28.12.2023 року шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу між сторонами спору щодо користування транспортним засобом не було.

06 лютого 2024 року ОСОБА_1 повторно уклав шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 17.07.2025 року, виданого повторно Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 161.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.09.2025 року у справі №299/3606/25 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 06 лютого 2024 року у Солом`янському відділі ДРАЦС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), запис в книзі реєстрації актів про одруження №161.

Відтак, після розірвання шлюбу залишилось майно, яке є спільною сумісною власністю, а саме транспортний засіб марки FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Відповідачка подала до суду відзив, у якому вказала, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13.02.2023р. по справі №760/19175/22 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було розірвано. Транспортний засіб FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 було придбано ОСОБА_2 09.05.2023р. В період з 13.02.2023р. по 06.02.2024р. Позивач та Відповідач не проживали разом.

06 лютого 2024р. було повторно укладено між сторонами шлюб, який було розірвано згідно рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.09.2025р. (справа №299/3606/25).

В судове засідання позивач не з`явився, однак представник позивача, адвокат Париста А.С. направила до суду клопотання, в якому підтримала позовні вимоги і просила такі задоволити і справу розглядати у їх відсутності

В судовому засідання представник відповідачки, адвокат Естінко Т.Е. підтримала відзив на позовну заяву і просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позов підставним та обґрунтованим, який підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя ( ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що 07 квітня 2022 року Виноградівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного призвіща актова запис №00143551581 від 07.04.2022 року.

13.02.2023 року рішенням Солом`янського районного суду м.Києва шлюб між сторонами розірвано ( справа№760/19175/22)

Транспортний засіб FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 було зареєстровано ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09.05.2023р.

06 лютого 2024 року ОСОБА_1 повторно уклав шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 17.07.2025 року, виданого повторно Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 161.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.09.2025 року у справі №299/3606/25 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. ст.76,77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно дост. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як зазначено у ч. 3ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(надалі - Постанова №11) зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СКУтаст.372 ЦКУ. Згідно п. 23 Постанови №11 спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби,- грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Зі змісту п.п.23,24 Постанови №11 вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені статтею 57 СК України, відповідно до пунктів 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до роз`яснень наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

З наведених вище доказів вбачається, що транспортний засіб FORD FOCUS, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 було придбано та зареєстровано відповідачкою ОСОБА_7 09.05.2023 року, тобто в період коли вона не перебувала у шлюбі із позивачем ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,158,258,259,265 ЦПК України

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину транспортного засобу - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийНадопта А. А.