Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №152/161/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/161/26

2/152/351/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Країло Степан Васильович до ОСОБА_2 про дотримання правил добросусідства, -

у с т а н о в и в:

09 лютого 2026 року адвокат Країло С.В., в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) про дотримання правил добросусідства.

Представник позивача зазначив, що відповідачка, порушуючи правила добросусідства та вимоги державних будівельних норм, допустила розміщення дерев породи ясень на відстані 1–2 метри від межі земельної ділянки позивача, чим створюється загроза пошкодження його господарських будівель, при цьому законні вимоги органу місцевого самоврядування щодо усунення порушень не виконані.

Просив позов задовольнити, зобов`язати відповідачку зрізати 4 дерева, що ростуть з порушенням встановлених норм, а також стягнути з неї на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та повідомлено представника позивача про необхідність виправлення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали (а.с.18).

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.41).

Сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Представник позивача повідомлявся шляхом надіслання копії ухвали суду до електронного кабінету підсистеми ЄСІТС (а.с.48).

Поштова кореспонденція, що надсилалася відповідачці за її місцем проживання, повернулася до суду з відміткою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.45).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення поштової кореспонденції у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання поштової кореспонденції.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до копії акту комісії Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 23 вересня 2025 року, складеного за результатами розгляду звернення, встановлено, що на території домоволодіння ОСОБА_2 в с. Конатківці ростуть дерева породи ясень у кількості 4-х штук віком орієнтовно 25–30 років, які розташовані на відстані близько 1–2 метрів від межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 . Комісією зафіксовано, що зазначені дерева висаджені з порушенням вимог державних будівельних норм та становлять загрозу для господарських будівель сусіднього домоволодіння. За результатами обстеження було надано рекомендації щодо усунення виявлених порушень, однак такі виконані не були (а.с.6).

Згідно копії висновку адміністративної комісії при виконавчому комітеті Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 07 жовтня 2025 року № 468, встановлено, що ОСОБА_2 не виконала раніше надані рекомендації щодо усунення порушень правил добросусідства. Комісією повторно розглянуто звернення та зафіксовано, що виявлені порушення, пов`язані з розміщенням дерев поблизу межі суміжної земельної ділянки, залишилися невиправленими, у зв`язку з чим рекомендовано вжити відповідних заходів реагування (а.с.7).

Із копії паспорта позивача видно, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Конатківці Шаргородського району Вінницької області (а.с.11-12).

Відповідно до копії рекомендацій управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, екології та комунальної власності Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 26 червня 2025 року № 318, за результатами розгляду звернення та виїзду за місцем проживання встановлено порушення вимог державних будівельних норм у частині розташування багаторічних насаджень поблизу межі суміжної земельної ділянки. Зокрема, зазначено, що дерева повинні бути висаджені на нормативній відстані від межі ділянки, а у разі недотримання таких вимог, зокрема при нависанні гілок або створенні перешкод сусіду, підлягають видаленню. Обстеженням встановлено, що на території домоволодіння ОСОБА_2 ростуть дерева породи ясень у кількості 4-х штук віком орієнтовно 25–30 років, які розміщені на відстані 1–2 метрів від межі із сусідньою ділянкою, чим порушуються будівельні норми та створюється загроза господарським будівлям. У зв`язку з цим рекомендовано усунути виявлені порушення, а в разі невиконання – особа може бути притягнута до відповідальності у встановленому законом порядку (а.с.13-15).

Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 27 березня 2025 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0525384300:03:001:0196, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , має площу 0,2500 га та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Витяг містить відомості про межі земельної ділянки, її конфігурацію, координати поворотних точок, а також дані про державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснена 27 березня 2025 року, при цьому обмеження у використанні земельної ділянки та відомості про сервітути відсутні (а.с.26-34).

Відповідно до копії витягу з рішення Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 07 липня 2025 року № 983, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0525384300:03:001:0196 (а.с.35).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 січня 2026 року, право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0525384300:03:001:0196, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .Підставою виникнення права власності є рішення Шаргородської міської ради від 07 липня 2025 року № 983, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності (а.с.36).

Із копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» станом на 13 січня 2019 року, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Зазначеним технічним паспортом визначено склад, характеристику та план житлового будинку, зокрема перелік приміщень, їх площу, загальну площу будівлі, а також відображено планування будинку та його технічні показники (а.с.37-40).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду. Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Непорушність права власності закріплено і в ст. 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом (ст. 43 ЗК України).

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 90, 91 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь - яких перешкод та порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, щоб не створювати незручності сусідам.

Відповідно до п. «г», «е» частини першої ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Крім цього, згідно ДБН Б 22-12.2019 року - віддаль від будівель (туалет, господарське приміщення для зберігання майна, баня, гараж) до огорожі - 1 (один) метр, кущі- 1 м, дерева- 4-6 метрів.

Відповідно до ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути не менше ніж 4-6 м в залежності від величини крони (але не менше 1 / 2 діаметру крони дерева), а до кущів 1 м.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Як передбачено ч. 1 ст. 103 ЗК України, власники та користувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Згідно до ст. 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Разом з тим, нормами статті 105 Земельного кодексу України встановлено, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельній ділянці здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом способів.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (Постанова КЦС ВС від 06 червня 2019 року № 468/1375/15-ц (61-12143св18).

За змістом ст. 13, 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ст. 79, 79-1 ЗК України).

Ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено обов`язки громадян, які пов`язані з бережливим ставленням до природи, її охорони та раціонального використання її багатств відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одним з обов`язків є непорушення екологічних прав та законних інтересів інших громадян.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується належними письмовими доказами. Відповідно, він має право на безперешкодне користування належним йому майном, у тому числі на безпечні та належні умови його використання.

Разом із тим, встановлено, що на суміжній земельній ділянці, яка належить відповідачці, розміщено дерева породи ясень у кількості 4-х штук, які зростають на відстані 1–2 метри від межі із земельною ділянкою позивача. Вказані обставини підтверджуються актом обстеження, висновком адміністративної комісії та рекомендаціями відповідного органу місцевого самоврядування.

Зазначені докази є взаємопов`язаними, узгодженими між собою та свідчать про наявність порушення встановлених вимог щодо розміщення багаторічних насаджень поблизу меж суміжних земельних ділянок. Зокрема, встановлено, що дерева висаджені на меншій відстані, ніж це є допустимим, з урахуванням їх виду, віку та розміру.

Суд бере до уваги, що такі насадження, з огляду на їх вік та природні властивості, мають значну кореневу систему та розгалужену крону, що об`єктивно створює ризик пошкодження господарських будівель позивача, а також може спричиняти інші незручності, пов`язані з користуванням земельною ділянкою, зокрема затінення, засмічення території та обмеження можливості повноцінного використання майна.

Крім того, судом встановлено, що відповідачка була належним чином повідомлена про наявність вказаних порушень та отримувала відповідні рекомендації щодо їх усунення, однак жодних дій, спрямованих на виправлення ситуації, не вчинила. Така поведінка свідчить про ігнорування законних інтересів власника суміжної земельної ділянки.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідачки на користь позивача належить стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1064,96 грн, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Країло Степан Васильович до ОСОБА_2 про дотримання правил добросусідства – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , мешканку АДРЕСА_1 , зрізати дерева в кількості 4-ох штук породи ясень звичайний, віком орієнтовно 25-30 років, які зростають на відстані 2-ох метрів від суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп..

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський