Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №345/6469/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа №345/6469/25 пров. №А/857/13099/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курилець А.Р., Мікула О.І.,

за участю секретаря Єршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Андрусіва І.М. об 11 год. 32 хв. у м. Долина) у справі № 345/6469/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №5877023 від 06.10.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 06.10.2025 він справді керував транспортним засобом, який перевозив будівельний бульдозер, ширина якого становила 3,25 м, при дозволеній ширині – 2,6 м. Однак, на перевезення вказаного бульдозера, в нього був відповідний дозвіл №2025-13852601-11НГ, зі строком дії з 15.01.2025 до 14.04.2025. Посилаючись на положення підп. 5 п. 1 Постанови Кабінету міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (далі – Постанова №314), згідно із яким, строк дії дозволу на проїзд транспортного засобу габаритні параметри якого перевищують нормативні продовжено на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, вважає, що ним не вчинено будь – яких порушень, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.02.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, оскільки строк дозволу на день винесення оскаржуваної постанови закінчився.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що діяльність із перевезення вантажів, у тому числі будівельної техніки, здійснювалася виключно на підставі декларації №113616/25 АТ «Укрнафта», поданої відповідно до Постанови №314. Ця постанова передбачає, що в період воєнного стану суб`єкти господарської діяльності мають право здійснювати перевезення вантажів без отримання або продовження окремих дозвільних документів, що безпосередньо дозволяло позивачу виконувати службові обов`язки без додаткових дозволів.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5877023 від 06.10.2025 (а.с. 21), позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, а саме за те, що він 06.10.2025 о 11.50 год., в с. Тяпче Калуського району Івано – Франківської області (дорога Н-10, 33 км), керував колісним трактором «К-701А», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом «ЧМЗАП-5208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та перевозив бульдозер, із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5. ПДР України (ширина бульдозера становила 3,25 м., при дозволеній 2,60 м), не маючи на це відповідного дозволу.

Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ч. 1 ст.132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачена відповідальність за порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, саме внаслідок порушення ним 22.5 ПДР України.

Перевіряючи правомірність казаних висновків суб`єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження правомірності винесеної постанови відповідач надав оптичний диск із відеозаписами (а.с. 67) та фотокопії (а.с. 64, 65), на яких зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням позивача, зупинку останнього поліцейськими, роз`яснення причини зупинки, замір ширини бульдозера, роз`яснення позивачу прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, складення адміністративних матеріалів, ознайомлення з такими позивача і вручення йому копії постанови.

Відтак, колегія суддів дослідивши наявні докази вважає, що ними підтверджується факт недотримання позивачем ПДР України в результаті чого його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Щодо доводів позивача про наявність в нього дозволу на проїзд автомобільною дорогою транспортного засобу, габаритні параметри якого перевищують нормативні то потрібно зазначити таке.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - Правил).

Відповідно до п.4 Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як встанови суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно із дозволом №2025-13852601-11НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, транспортний засіб «К-701», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із причіпом «ЧМЗАП-5208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , може рухатись за визначеним маршрутом, із, зокрема, шириною 3,70 м.

Разом з цим, сторони не заперечують, що вказаний вище дозвіл є строковим і такий діяв з 15.01.2025 до 14.04.2025.

Відповідно до підп. 5 п. 1 Постанови №314 (в редакції від 02.12.2024), було визначено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру, результатів надання публічних послуг з проведення робіт та/або надання послуг у сфері протимінної діяльності автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Однак, підп. 5 п. 1 Постанови №314 було виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №288 від 14.03.2025 (набрала чинності 18.03.2025).

Тобто, дозвіл №2025-13852601-11НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який надавав позивачу ОСОБА_1 право на проїзд автомобільною дорогою транспортним засобом, габаритні параметри якого перевищують нормативні діяв до фактичного спливу строку його дії - 14.04.2025.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП вчинене позивачем ОСОБА_1 06.10.2025, тобто після закінчення строку дії вказаного вище дозволу.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що строк вказаного вище дозволу на день винесення оскаржуваної постанови закінчився, а тому позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, оскільки він порушив правила проїзду великогабаритного транспортного засобу автомобільною дорогою. Ширина вантажу становила 3,25 м при дозволеній ширині 2,60 м.

В цей же час, суд першої інстанції також правильно звернув увагу на те, що доводи сторони позивача про наявність у ПАТ «Укрнафта» декларації №113616/25, де серед дозвільних документів вказаний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не надають право без наявності чинного дозволу на проїзд автомобільною дорогою транспортного засобу, габаритні параметри якого перевищують нормативні.

Ба більше того, підп. 3 п. 1 Постанови №314 не стосується спірних правовідносин, оскільки такий стосується суб`єктів господарювання – нерезидентів та стосується тих випадків, коли право на провадження господарської діяльності було набуто на підставі декларації, однак право на участь у дорожньому русі транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні було отримано ПАТ «Укрнафта» саме на підставі відповідного дозволу, в якого на день вчинення позивачем ОСОБА_1 закінчився строк дії.

Суд вважає, що позивачем до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Незгода позивача з фактом його притягнення до адміністративної відповідальні за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, не є достатньою підставою для скасування постанови та звільнення особи від адміністративної відповідальності. Мотиви позивача вказують, що обраний ним спосіб захисту є для уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи наведене вище, відповідач діяв виключно на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням всіх вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року у справі № 345/6469/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року