Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №320/57680/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/57680/25 Головуючий у 1 інстанції: Перепелиця А.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Національної поліції у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку, як такого, що перебуває в «розшуку», без наявності законних на те підстав;

- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у передачі персональних даних ОСОБА_1 шляхом інформаційної взаємодії до органів Національної поліції, про необхідність доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відсутності будь-яких передбачених законом підстав для такої передачі даних та ініціювання доставлення ОСОБА_1 без наявності законних на те підстав;

- визнати протиправною бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 копій звернень ІНФОРМАЦІЯ_4 до органів Національної поліції про необхідність доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (звернення від 30.11.2024 №Е-392781 та від 20.02.2025 №16483) запитуваних ОСОБА_1 ;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстрі «Оберіг») стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») недостовірні відомості щодо «необхідності доставлення» ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як такі, що внесені без будь-яких законних підстав;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про скасування звернень від 30.11.2024 №Е-392781 та від 20.02.2025 №16483, у яких містилися відомості про необхідність доставлення ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю підстав для адміністративного затримання та доставлення;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, зокрема через додаток «Резерв+», про направлення до органів Національної поліції повідомлення щодо скасування звернень від 30.11.2024 №Е-392781 та від 20.02.2025 №16483, а також про відсутність необхідності доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року адміністративну справу №320/57680/25 передано за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

13 лютого 2026 року та 16 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу від 02.12.2025 про передаючу даної адміністративної справи за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 , пов`язані з безпосереднім виявленням відповідачем ознак порушення позивачем правил військового обліку (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), тобто, ознак вчинення адміністративного правопорушення, а дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мало наслідком внесення до відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у даній справі є, серед іншого, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб`єкта владних повноважень, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку, а також дії відповідача щодо направлення звернень ІНФОРМАЦІЯ_4 до органів Національної поліції про необхідність доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно частини 8 статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини 9 статті 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Отже, виходячи з наведених нормативних положень, відповідач є органом ведення вищевказаного Реєстру, на який вказаним Законом покладені певні права та обов`язки в частині внесення до цього Реєстру відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 7 Закону № 1951-VIII визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 вказаного закону службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Зокрема, пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення призовника, військовозобов`язаного та резервіста до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Колегія суддів звертає увагу на те, що, згідно статті 7 Закону № 1951-VIII, до цього Реєстру включається інформація не про будь-яке порушення правил військового обліку, а лише про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, зокрема, інформація про протокол та/або постанову про адміністративне правопорушення.

Судова колегія наголошує, що реалізація відповідачем, як органом ведення вищевказаного Реєстру, своїх владних управлінських функцій щодо внесення інформації до цього Реєстру відносно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка може бути пов`язана із притягненням цих осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не свідчить про те, що такі дії вчиняються відповідачем в рамках справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Внесення ТЦК та СП до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП перш за все направлено на виконання обов`язку, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» для органів ведення вищевказаного реєстру.

Жодна норма КУпАП не передбачає того, що внесення певної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є, або підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну, підготовку та мобілізацію, або є одним із заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є заходами забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд ті інші передбачені цією частиною заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Положеннями статей 261-263 КУпАП врегульований порядок адміністративного затримання, визначені строки такого затримання та передбачені гарантії захисту затриманого.

Пункт 1 частини 2 статті 262 КУпАП надає право органам внутрішніх справ (Національної поліції) здійснювати адміністративне затримання при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Положення частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію» направлені на забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та визначають механізм взаємодії між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами поліції щодо адміністративного затримання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені цими статтями КУпАП.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію», за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, за приписами наведених законодавчих положень адміністративне затримання та доставлення до ТЦК може бути застосовано органами поліції до призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, на підставі відповідного звернення керівника ТЦК.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення особою правил військового обліку жодним чином не впливає на можливість застосування до такої особи такого заходу забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, як адміністративне затримання, а також не впливає і на можливість притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.

Внесення відповідачем до вказаного реєстру інформації щодо порушення позивачем правил військового обліку не є складовою частиною процедури притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, а є виконанням відповідачем свого обв`язку, згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по веденню цього Реєстру та актуалізації його бази даних.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржені у даній справі дії відповідача по внесенню до вказаного Реєстру інформації про порушення позивачем правил військового обліку не пов`язані із притягненням його до адміністративної відповідності, оскільки відсутній сам факт такого притягнення, тобто, відсутні складені відносно позивача протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підсудні окружним адміністративним судам, відповідно до частини 2 статті 20 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про необхідність передачі даної справи за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно частини 1 статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 318, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.