Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №522/10553/23 — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026

Справа № 522/10553/23

Провадження № 2/522/76/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - Ярема Х.С., розглянув справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа - ОСОБА_3

про припинення права на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні.

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 .

Позивач, з врахуванням зміни предмету позову, просить суд:

- припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки квартири в сумі 606 434 грн.

01.11.2023 справу прийнято до провадження новим складом суду.

09.01.2024 накладено заходи забезпечення позову.

09.01.2024 призначено судову будівельно-технічну експертизу.

06.02.2025 призначено повторно експертизу.

18.09.2025 прийнято заяву про зміну предмету позову.

29.10.2025 відповідач подав відзив на позов.

03.11.2025 позивач подав відповідь на відзив.

18.11.2025 закрито підготовче провадження.

Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці кожній) належить квартира АДРЕСА_1 . Орієнтовна вартість квартири складає 1 212 868 грн. (1/2 частка - 606 434 грн.). Оскільки співвласники не можуть врегулювати порядок спільного володіння та користування квартирою, а виділ частки квартири в натурі неможливий, позивач, яка не може використовувати свою частку квартири належним чином, просить суд припинити її право власності на 1/2 частку квартири та стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості цієї квартири, тобто, 606 434 грн.

Відповідач проти позову заперечує. Пояснила, що квартира належала її матері, яку по 1/2 після її смерті отримали її дочки ( ОСОБА_2 та друга рідна сестра). Після смерті рідної сестри в 2008 р. її 1/2 успадкував її син ОСОБА_4 від подарував 1/4 ОСОБА_5 та 1/4 ОСОБА_6 . Згодом ОСОБА_7 подарувала свою 1/4 ОСОБА_8 . Проте в 2013 році племінник ОСОБА_9 загадково зник, ОСОБА_2 як його рідна тітка не знає де він, чи він живий.

Відповідач зазначає, що вона є особою пенсійного віку і немає коштів, що виплатити ОСОБА_8 . Законом не передбачено обов`язоку в співвласника купити частку іншого співвласника, це свого роду як примушування до договору купівлі-продажу. Позивач не довела належність їй 1/2 частки квартири.

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 є власником 1/4 частки у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15.09.2011.

ОСОБА_1 є власником 1/4 частки у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.08.2023.

ОСОБА_2 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.02.2006.

Згідно з висновком експерта №37/2025 судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі № 522/10553/23 від 08.09.2025, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м., складає 1 212 868 грн., а ринкова вартість 1/2 частки цієї квартири складає 606 434 грн.

Згідно з довідкою про доходи від 13.10.2025 сума пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2025 по 30.09.2025 становить 18 228 грн.

Висновки суду.

Предметом спору є припинення права власності одного співвласника на 1/2 частки квартири та стягнення на її користь з іншого співвласника компенсаційної вартості цієї частки квартири. Відповідач заперечує з тих підстав, що співвласника не можна зобов`язати купити частку іншого співвласника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

За змістом статей 316, 317, 392 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

При цьому підстави набуття права власності врегульовано статтею 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_1 є власником 1/4 частки у праві спільної часткової власності квартири на підставі договору дарування від 15.09.2011 та 1/4 частки на підставі договору дарування від 18.08.2023. Тобто, є володільцем 1/2 квартири.

ОСОБА_2 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності цієї ж квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину.

За змістом ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

За змістом ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже, за домовленістю співвласників, той із співвласників, який бажає виділу, але у разі неможливості такого виділу, має право на отримання від інших співвласників компенсації вартості його частки.

ОСОБА_1 посилається на те, що вона не може користуватися квартирою разом з ОСОБА_2 , виділ частки квартири в натурі є неможливим. Відповідач не погоджується на виплату компенсації, оскільки немає коштів. В свою чергу позивач просить припинити її право власності на частку в цій квартирі та стягнути з відповідача компенсацію вартості своєї частки, яка визначена експертом у розмірі 606 434 грн.

Так, згідно з висновком експерта №37/2025 судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі № 522/10553/23 від 08.09.2025, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м., складає 1 212 868 грн., а ринкова вартість 1/2 частки цієї квартири складає 606 434 грн.

Суд звертає увагу, що згідно з технічним паспортом на квартиру (в матеріалах справи наявний), зазальна площа квартири 43,2 кв.м., а не 42,3 кв.м. Тобто, правильність висновку експерта викликає сумніви.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Однак зазначена норма встановлює лише право інших співвласників звернутися до суду з позовом про припинення права особи на часку у спільному майні у визначених випадках.

Право співвласника, який бажає виділу своєї частки, звернутися з позовом до суду до інших співвласників з вимогою про припинення свого права на частку у спільному майні та примусового викупу, не передбачено.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Таким чином, позовні вимоги задоволегню не підлягають.

Згідно з ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 141, 158, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 09.01.2024 у справі №522/10553/23 та скасувати арешт 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 01.04.2026.

Суддя Ярема Х.С.