Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №509/6216/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6216/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференцзв`язку обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162160000785 від 04.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корець Рівненської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працюючого на посаді водія у фізичної особи підприємця " ОСОБА_6 ", одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2025 року близько 17 год. 37 хв. обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Таїрове, вул. Перемоги, 1, у приміщенні магазину «Таврія-В», біля каси самообслуговування, виявив мобільний телефон «Iphone 12 Pro, Silver, 128 Gb», білого кольору у силіконовому чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, маючи реальну можливість ідентифікувати власника знайденого майна, за рахунок раптово виниклого умислу на викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на особисте збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, що введений на території Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, період якого в подальшому продовжений згідно зі змінами відповідних нормативних актів та, який діє по теперішній час, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, таємно викрав належний ОСОБА_7 , мобільний телефон марки ««Iphone 12 Pro, Silver, 128 Gb», білого кольору у силіконовому чохлі чорного кольору» ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 12436 грн 24 коп, силіконовий чохол, який не має матеріальної цінності для потерпілого та, незважаючи на реальну можливість встановлення законного власника майна, не повідомивши працівників вказаного магазину про виявлення залишеного потерпілим ОСОБА_7 мобільного телефону, обвинувачений ОСОБА_4 з викраденим майном покинув приміщення вказаного магазину, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на суму 12436 грн.24 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, за обставин викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, надавши показання, що вчинив кримінальне правопорушення при викладених вище обставинах, докази, що маються в матеріалах кримінального провадження не оспорює, як і не оспорює фактичні обставини вчиненого ним злочину. У вчиненому щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд кримінального провадження за відсутності потерпілого. Цивільний позов не заявили, матеріальні збитки відшкодовано в повному обсязі, шляхом повернення майна.

За згодою учасників судового провадження, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, з врахуванням свідчень обвинуваченого, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим ОСОБА_4 та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз`яснено обвинуваченому, учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, обсягу речових доказів та витрат на залечуння експертів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно досудової доповіді та висновку Рівненського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області вважають, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середеій.

Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працює, одружений, не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря психіатра, раніше не судимий.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Зваживши у сукупності викладені обставини, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вчинення обвинуваченим умисного тяжкого злочину, позицію потерпілого, яким не заявлено цивільний позов, що свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого, особу винного, його сімейний стан, наявність позитивної характеристики з постійного місця проживання, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України слід призначити у межах мінімальної санкції даної статті у виді позбавлення волі, та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, так як, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без відбування призначеного виду покарання.

Необхідності для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст.69 КК України, та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України, суд не вбачає

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.

У зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на обвинуваченого ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експертів становлять 400 грн. 00 коп., які відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався, підстав для його обрання до набрання вироком суду законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробовуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі 400 (чотириста) гривні 00 копійок.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- відеозаписи з камер відео спостережень з приміщення магазину "Таврія-В", що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, смт.Таїрове, вул. Перемоги, 1, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - надалі зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1