Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №508/963/25 — Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/963/25

Провадження №1-кп/508/14/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.26

01 квітня 2026 року Миколаївський районний суд

Одеської області

В складі : головуючого судді ОСОБА_1

Секретаря ОСОБА_2

За участю прокурора ОСОБА_3

Обвинуваченого ОСОБА_4

Законного представника ОСОБА_5

Захисника обвинуваченого ОСОБА_6 .

Представника служби у справах

дітей Чернівської сільської ради ОСОБА_7

Потерпілої ОСОБА_8

Представника ювенальної привенції ОСОБА_9 .

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Миколаївка обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025162260000375 від 30.06.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, с. Андрієво-Іванівка, Миколаївського району, Одеської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , студента 2-го курсу групи 23 ДНЗ «Ісаївський ПАЛ» за професією «Електрогазозварник, водій автотранспортних засобів», раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.194 КК КК України,

ВСТАНОВИВ :

Так, 29.06.2025 року близько 22:30 між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт.

У подальшому, на ґрунті раптових особистих неприязних відносин, у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме - житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , попередньо висловивши їй погрози вчинити указані дії.

З метою реалізації свого протиправного умислу, 29.06.2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив дії спрямовані на готування до кримінального правопорушення, а саме: наповнив скляну пляшку легкозаймистою речовиною та помістив шматок тканини в горловину пляшки, після чого пішов до житлового будинку, в якому проживає ОСОБА_8 .

У продовження своїх протиправних дій, у цей же день 29.06.2025 року близько 23:30, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 умисно, з метою знищення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, перебуваючи поблизу житлового будинку, де мешкає ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою сірників підпалив наявну в скляній пляшці тканину та кинув її через паркан у стіну будинку, в результаті чого сталось загоряння. Після чого, ОСОБА_4 місце вчинення кримінального правопорушення покинув.

Однак, кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 , адже осередок пожежі було локалізовано та погашено особами, які проживають у вищезазначеному будинку

Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, а саме у закінченому замаху на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу.

Як вбачається з обвинувального акту та угоди про визнання винуватості від 21.11.2025 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025162260000375 від 30.06.2025 року, неповнолітній ОСОБА_4 в присутності законного представника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.194 КК України, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Неповнолітній овинувачений також погодився з прокурором на призначення йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.194 КК України з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України у виді 3 ( трьох ) років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України та покладенням обов`язків передбачених п.п. 1,2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 за участі законного представника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , оскільки вона відповідає вимогам КК та КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , суду пояснив, що він підтримує укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, вину визнає в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз`яснені прокурором та судом.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором та її сином ОСОБА_4 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором та її підзахисним ОСОБА_4 ..

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала укладену між прокурором та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості та просила суд її затвердити.

Представник Органу опіки та піклування Чернівської сільської ради, Березіівського району, Одеської області ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала укладену між прокурором та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості.

Представник ювенальної привенції Березівського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав укладену між прокурором та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості.

Суд, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши в неповнолітнього обвинувачуваного повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили ОСОБА_4 , погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому, суд виходить з того, що угода укладена відповідно до ст. ст. 469 ч. 4 , 472, 473 КПК України.

Суд, також у судовому засіданні переконався в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов`язань.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбаченеч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Судом, під час судового розгляду угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 за участі законного представника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 надала прокурору письмову згоду на укладення даної угоди, про що також повідомила суд під час судового засідання.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, про призначення якої дійшли згоди прокурор та обвинувачений, визначена в межах санкцій ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, угода не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення такої угоди судом не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473, ст. 394, ст.424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, положення ч. 4 ст. 474 КПК України, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1 ст.476 КПК України. Укладення угоди є цілком добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 погоджується з призначенням судом узгодженого угодою виду та міри покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З врахуванням вищевказаного, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода, укладена 21 листопада 2025 року між керівником Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 за участі законного представника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, неповнолітній обвинувачений визнав вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

Таким чином, за вказаних обставин суд вважає доведеною винуватість неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, а саме як закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно з ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин суд вважає, що виправленню та перевихованню неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості та визначене в межах санкції ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.194 КК Україниу вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, звільнивши останнього від реального відбуття покарання із визначенням іспитового строку на підставі ст.ст. 75,104 КК України терміном 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 48581,30 грн. в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, частину повернути за належністю, іншу частину знищити.

Арешт накледений згідно ухвали слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 01.07.2025 року, підлягає скасуванню.

Цивільний позов не заявлявся.

Міра запобіжного заходу не обираласть.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 21 листопада 2025 року між керівником Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_4 за участі законного представника ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025162260000375 від 30.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 104,75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

До вступу вироку в законну силу, міру запобіжного заходу не обирати.

Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на користь держави 48581,30 гривень витрат за проведення судових експертиз.

Арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 01.07.2025 року – скасувати.

Речові докази: уламки скляної пляшки, в горловині якої знаходиться шматок тканини блакитного кольору, змив суміші рідини невідомого походження з обмостки будинку, змив суміші рідини невідомого походження з цоколя будинку, пластикову пляшку ємністю 5 л., коробку з сірниками жовто-блакитного кольору, пластикову пляшку ємністю 1,5 л., з речовиною темно-коричневого кольору схожою на мастило, ємністю в пляшці близько 0,5 л., пластикову пляшку ємністю 5 л., в якій знаходиться легкозаймиста речовина дизельне паливо близько 2,5 л., зразки слини, змиви з обох рук, зразки букального епітелію, зрізи нігтів з обох рук, які знаходяться в камері схову речових доказів ВПД № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області – знищити.

Речові докази: підковдру трап`яну синьо-блакитного кольору, яка знаходиться в камері схову речових доказів ВПД № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, повернути законному власнику.

Речові докази: светр темно-синього кольору з рукавами темно-чорного кольору, спортивні штани чорного кольору, мобільний телефон марки «TECNO SPARK», які знаходяться в камері схову речових доказів ВПД № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, повернути законному власнику.

Речовий доказ: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 13», який знаходиться в камері схову речових доказів ВПД № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, повернути законному власнику.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «TECNO SPARK», який знаходиться в камері схову речових доказів ВПД № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області, повернути законному власнику.

На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, але лише у випадках, встановлених ст. ст.473, 394 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження копію даного вироку мають право отримати в суді.

Суддя: ОСОБА_1