Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №160/29113/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29113/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі №160/29113/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил”, оскільки вважає, що на момент підписання ним контракту йому не виповнилось 25 років, брав безпосередню участь у бойових діях, тому він підпадає під дію вимог Постанови №153.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову суд зазначив, що позивач не відповідає умовам абзацу 4 пункту 4 Постанови №153.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані наявністю правових підстав для отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Також відповідачами було подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких посилаються на не спростування висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, всебічно та повно з`ясувавши обставини по справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджено, що позивача витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 07.03.2019 №60 зараховано до списків особового складу, військовослужбовців, які прибули для подальшого проходження військової служби, поставлено на всі види забезпечення.

Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 16.04.2019 №88 позивач прийнятий на військову службу за контрактом.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 №2255 від 04.12.2024 підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 08.04.2024 по 06.05.2024, з 27.05.2024 по 17.10.2024, з 02.11.2024 по 11.11.2024.

Довідкою Військової частини НОМЕР_3 №2957 від 21.10.2025 підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 03.09.2019 по 14.11.2019, з 12.02.2020 по 14.05.2020, з 03.02.2021 по 06.05.2021, з 04.08.2021 по 03.11.2021.

Довідкою Військової частини НОМЕР_3 №2958 від 21.10.2025 підтверджено безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24.07.2022 по 31.10.2022, з 16.11.2022 по 03.01.2023, з 03.01.2023 по 16.01.2023, з 16.01.2023 по 21.02.2023, з 12.06.2023 по 04.08.2023.

11.09.2025 рапортом до командира Військової частини НОМЕР_3 позивач звернувся щодо нарахування та виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Проте відповіді не отримав.

Представник позивача 17.09.2025 надіслав запит до Військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

02.10.2025 була отримана відмова, мотивуючи тим що відсутні законні підстави для такої виплати.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 20.09.2025 № 294 солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення для подальшого проходження служби направлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Вважаючи відмову відповідача у наданні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 (далі Постанова №153) у п.1 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Абзац 2 пункту 4 постанови КМУ №153 установив, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абз. 4 п.4 постанови КМУ №153 установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 942 від 30.07.2025 доповнено абз. 6 та 7 у п.4 постанови КМУ №153, які визначають, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 07.03.2019 №60 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, військовослужбовців, які прибули для подальшого проходження військової служби, поставлено на всі види забезпечення. Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 16.04.2019 №88 позивач прийнятий на військову службу за контрактом.

Тобто, позивач прийнятий на військову служу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу, а отже позивач належить до переліку осіб, визначених у абз. 6 та 7 п.4 постанови КМУ №153.

Матеріалами справи також підтверджено перебування у районі бойових дій та виконання бойових дій не менше шести місяців відповідно до довідки від 25.10.2024 №2796.

За таких обставин наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити подані учасником справи докази та обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04).

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання робіт представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги та ордер на надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію про оплату правничої допомоги.

Таким чином матеріали справи підтверджено надання правничої допомоги.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Так проаналізувавши акти приймання-передачі наданих послуг, та вартість виконаних робіт, суд апеляційної інстанції враховує, що предмет спору не вимагав значної кількості часу для підготовки позову та апеляційної скарги, аналізу законодавства, оскільки по таким правовідносинам судами ухвалено значну кількість судових рішень. Зазначена вартість витрат на виконання робіт із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції є надто завищеними у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт кваліфікованим спеціалістом у галузі права.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими позивач підтверджує вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та оцінивши у контексті критеріїв співмірності зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у розмірі 5000,00грн. є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Виходячи з наведеного, керуючись ч.6 ст.134 КАС України, суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, внаслідок чого співмірною є сума витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00грн.

При цьому в поданій позивачем заяві останній просить стягнути витрати на правничу допомогу з відповідачів, в той час як колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача саме з протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_3 .

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 КАС України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись с.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_5 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_3 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,0 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. нуль копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова