Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №728/3238/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/3238/25

Головуючий у першій інстанції – Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/976/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 558489 від 18.02.2020 у розмірі 15876,26 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Бахмацького районного суду від 22.01.2026 позов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 558489 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 18.02.2020 в загальному розмірі 15876,26 грн, із яких: 4100,00 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту), 9348,00 грн - заборгованість за відсотками, інфляційне збільшення – 2428,26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» 5422,40 грн в рахунок повернення судових витрат із яких: 2422,40 грн судового збору; 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи положення ст. 514, 516, 526, 628, 1077 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Також, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи малозначність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 3000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Бахмацького районного суду від 22.01.2026 а саме, в резолютивній частині цього рішення суду слова «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість 5422 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп в рахунок повернення судових витрат із яких: 2422 грн 40 коп судового збору; 3000 грн 00 коп на професійну правничу допомогу.» замінити на «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість 9422 грн (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп в рахунок повернення судових витрат із яких: 2422 грн 40 коп судового збору; 7000 грн 00 коп на професійну правничу допомогу.»

За доводами скарги, суд першої інстанції не мав права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки на адресу суду не поступала/не надходила відповідна заява/клопотання зі сторони відповідача саме з чітким обгрунтуванням неспівмірності таких витрат.

В обґрунтування вказаних доводів заявник посилається на правові висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладені у справ № 922/445/19, Верховного Суду, викладені у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 755/9215/15-ц.

За твердженням заявника, суд першої інстанції був не вправі втручатися у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару в силу відсутності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам і таким втручанням суд першої інстанції порушив принцип свободи договору, закріплений положеннями ст. 627 ЦК України, принцип pacta sunt servanda та принцип захисту прав працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріплений у ст. 43 Конституції України, а також проігнорував постанову ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Також за доводами скарги, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 закону №5076-УІ, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Проте, судом першої інстанції не дано оцінку фіксованому розміру адвокатського гонорару Бачинського О.М., натомість наведено формальну аргументацію.

Як зазначає заявник, в договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн, який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу, тому вважає, у суду були відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу за власної ініціативи.

Також заявник посилається, що, встановлюючи гонорар у розмірі 7000,00 грн, адвокат Бачинський О.М. виходив із середнього розміру гонорарів за аналогічні послуги, проаналізувавши рішення в аналогічних справах в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття апеляційного провадження), направлена за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , що підтверджується листом Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області від 12.12.2025 (а.с. 42) повернулась до апеляційного суду із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с. 81-82) та зворотнім повідомленням (а.с. 83), що згідно положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 18.02.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №558489 про надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту, за умовами якого останній надано грошові кошти в сумі 4100,00 грн строком на 30 днів (пп.1.1, 1.2 Договору), з визначенням акційної процентної ставки в розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування позикою у межах надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору та стандартної процентної ставки 1.90 % від суми позики за кожний день користування позикою, яка застосовується у випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі (п.1.3 Договору). Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника (а.с.7-9).

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.09.2025 за №1-1609 підтверджується факт перерахування 18.02.2020 ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через систему iPay.ua за договором на переказ коштів №ФК-19/03-21 від 12.03.2019, коштів в сумі 4100,00 грн на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 (а.с. 27).

За матеріалами справи, 22.02.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Лінеура України» був укладений договір факторингу № 015-220221, за умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.10-16).

19.05.2021 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Лінеура України» укладено додаткову угоду № 1 до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021, відповідно до якої сторони погодили умови щодо фінансування, оплати та відступлення прав грошових вимог (а.с.16).

Також судом встановлено, що 21.10.2024 між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 20241021/1, за яким ТОВ ФК «Артеміда - Ф» набуло право грошової вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс» до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги (а.с.17-25).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №20241021/1, сформованого 04.12.2025 року, загальна сума заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становить 13448,00 грн, із яких: 4100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9348,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.26).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 558489 від 18.02.2020 розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 04.12.2025, за період з 20.03.2020 по 23.02.2022 становить 15876,26 грн, із яких: 4100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9348,00 грн - заборгованість за відсотками, інфляційне збільшення – 2428,26 грн (а.с.28).

Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якої є фінансовий лізинг (а.с.32).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 514, 516, 526, 628, 1077 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Також, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи малозначність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 3000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» про стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині стягнутих судом витрат на правову допомогу.

З таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми процесуального права, що їх регулюють, враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Аналогічні положення містить частина 4 ст. 62 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2025 року у справі №761/5870/24 виснував, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - адвокат Бачинський О. М. у прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження представник ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» надав докази, а саме: договір про надання правової допомоги № 211090062 від 02.12.2025, укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. (а.с. 33); розрахунок суми судових витрат (а.с. 34), рахунок № 1 від 02.12.2025 (а.с. 34 зворот), акт № 1 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 02.12.2025 (а.с. 35), копію платіжної інструкції в національній валюті № 2236 від 08.12.2025 про оплату за надані послуги за Договором про надання правової допомоги № 211090062 від 02.12.2025 згідно рахунку № 1 від 02.12.2025 (а.с. 35 зворот), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1269270 (а.с. 6).

Згідно п. 4.2, 4.3 Договору сторони погодили, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором сплачується винагорода у розмірі 7 000 грн, які клієнт зобов`язується сплатити адвокату впродовж 15 днів з моменту укладення даного договору.

Зважаючи на те, що сторони у договорі про надання правничої допомоги погодили фіксований розмір винагороди, тому детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги у даному випадку не потрібен.

Представником ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» – адвокатом Бачинським О.М. в передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрат на правничу допомогу.

У встановлений судом строк відповідачем ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на правову допомогу подано не було.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено наступний правовий висновок: «Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.».

Враховуючи викладене та відсутність заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, складність справи (розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження), обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час (неявка в судове засідання у суді першої інстанції), виходячи з критерію розумності та співмірності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є неспівмірними з розумною необхідністю витрат для цієї справи, отже правильним є висновок суду першої інстанції, що витрати, як підлягають стягненню з ОСОБА_1 , слід зменшити до 3000,00 грн.

З врахуванням викладеного, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, в яких заявник посилається на правові висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладені у справ № 922/445/19, Верховного Суду, викладені у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 755/9215/15-ц.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

Посилання на висновки Верховного Суду як таке із вказівкою про неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині і доводи, що суд першої інстанції був не вправі втручатися у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару в силу відсутності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам і таким втручанням суд першої інстанції порушив принцип свободи договору, закріплений положеннями ст. 627 ЦК України, принцип pacta sunt servanda та принцип захисту прав працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріплений у ст. 43 Конституції України, а також проігнорував постанову ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, оскільки суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

З врахуванням викладеного є необґрунтованими доводи скарги, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 закону №5076-УІ, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, як і посилання, що в договорі сторони встановили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн, який не залежить, ні від ціни позову, ні від кількості документів, ні від кількості судових засідань, ні від затраченого часу.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідає нормам процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - без змін на підставі положень ст. 375 ЦПК України.

Заявлені вимоги про стягнення втрат на правничу допомогу за апеляційний розгляд справи задоволенню не підлягають, враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині визначеного до стягнення з ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» залишити без задоволення.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року в частині визначеного до стягнення з ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касааційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 31.03.2026.

Головуючий Судді :