Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №520/27327/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 р. Справа № 520/27327/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/27327/25

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного університету цивільного захисту України, в якому просив:

1. Визнати протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо зменшення розміру відсотків щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 під час здійснення перерахунку грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020 по 01.12.2021 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/7080/25 з одночасним безпідставним утриманням сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

2. Зобов`язати Національний університет цивільного захисту України (вул. Онопрієнка, 8, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 08571363) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020 по 01.12.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії зі збереженням їх відсоткового розміру встановленому на час служби ОСОБА_1 за аналогічний період, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Національного університету цивільного захисту України щодо зменшення розміру відсотків щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 під час здійснення перерахунку грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020 по 01.12.2021 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/7080/25 з одночасним безпідставним утриманням сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України (вул. Онопрієнка, 8, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 08571363) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2020 по 01.12.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії зі збереженням їх відсоткового розміру встановленому на час служби ОСОБА_1 за аналогічний період, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту, безпосередньо в Національному університеті цивільного захисту України (НУЦЗ України). Наказом НУЦЗ України від 01.12.2021 № 444 «Про кадрові питання» Позивача звільнено зі служби 01.12.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/7080/25 зобов`язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 01.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

23.07.2025 на виконання рішення суду Відповідачем було нараховано суму у розмірі 3 490,57 грн. (на банківській рахунок зарахована сума дорівнює 3 473,12 грн. з урахуванням банківської комісії 0,5 %, що дорівнює 17,45 грн.).

На звернення представника Позивача Відповідач надав довідки та платіжні інструкції про здійснення перерахунку грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення Позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/7080/25.

Згідно наданих Відповідачем документів вбачається наступне:

Перерахунок здійснювався з пониженими щомісячними видами грошового забезпечення, тобто на час служби у Позивача надбавка за особливості проходження служби з січня 2020 по грудень 2021 була встановлена на рівні 50 % щомісячно, а після перерахунку стала з січня по грудень 2020 року - 39 %; у січні 2021 – 38 %; з лютого по червень 2021 року – 35 %; з липня по грудень 2021 року – 44 % - за період з січня 2020 року по грудень 2021 року у середньому склала на рівні 38,96 % ніж отримував Позивач під час служби, було 50 %.

Щомісячна премія на час служби Позивача теж змінилася в меншу сторону, була встановлена з січня 2020 року по січень 2021 року - 40 %; з лютого по червень 2021 року – 55 %; з липня по грудень 2021 року – 75 %, що у середньому склала – 51,88 %, а після перерахунку стала з січня 2020 року по травень 2021 року – 10 %; у червні 2021 – 25 %; з липня по листопад 2021 року – 10 %; у грудні 2021 року – 57 % тобто за період з січня 2020 року по грудень 2021 року у середньому склала на рівні 12,58 %, ніж отримував Позивач під час служби, було 51,88 %.

Також судом встановлено , що відповідачем було здійснено утримання з Позивача суми податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення суду грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.

Вважаючи такі дії Відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення щодо зменшення позивачу відсотків щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (розміру премії та надбавки за особливості проходження служби), не дотримався вимог законодавства, що призвело до погіршення умов вже оплаченої служби позивача, встановлених законодавством, а саме зменшення розміру грошового забезпечення позивача за виконувану ним роботу при відсутності змін до оцінки його досягнень за виконану роботу для преміювання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно із ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови оплати грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України регулюються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 (далі Інструкція № 200).

Так, пунктом 1 Інструкції №200 визначено, що ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Відповідно до п. 2 Інструкції № 200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1, 3 розділу 17 Інструкції № 200 командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину.

Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці.

Згідно з пунктом 4 розділу 17 Інструкції №200, командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або зменшувати її розмір у межах показників, визначених у положенні про преміювання військовослужбовців військової частини. При цьому військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок).

Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих у встановленому порядку в кінці кожного місяця клопотань (рішень) безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне допущене порушення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/7080/25 зобов`язано Національний університет цивільного захисту України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 по 01.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Судове рішення набрало законної сили.

В рішенні суд дійшов висновку, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців, у позивача виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Отже, розмір премії та надбавки прямо залежить та визначається від посадового окладу за місяць, в якому виникло право на перерахунок.

Оскільки додаткові складові грошового забезпечення, зокрема, премія та надбавка за особливості проходження служби мають бути обчислені виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року та 01 січня 2021 року, розрахунок відповідачем премії виходячи з розміру грошового забезпечення 1762,00 (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018), є протиправним.

Так, відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Колегія суддів зазначає, що встановлення розміру премій є правом керівника відповідача. Встановлення розміру премій не може виходити за межі встановленого бюджетного асигнування.

Проте, зменшення розміру фактично виплачених премій та надбавки за особливості проходження служби за період проходження військової служби відбулося у період, коли правовідносини з проходження служби вже були припинені з відповідачем, та за відсутності попередження позивача та погодження, тому така зміна фактично погіршує умови оплати вже виконаної ним роботи.

Крім того, зменшення розміру премії не повідомлене працівнику заздалегідь, свідчить про штучний характер такого зниження, що порушує принцип призначення преміювання саме за ті умови і результати роботи, що були враховані під час їх виплати працівнику (перегляд оцінки виконаної роботи).

Преміювання та виплата інших додаткових складових є правом роботодавця та визначення відсоткового їх значення саме в його дискреційних повноваженнях. Проте, якщо вони вчинені після припинення трудових (службових) правовідносин, перегляд їх розміру в бік зменшення має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного вручання в право особи на володіння своїм майном.

Законодавство України встановлює заборону приймати рішення з оплати праці, що погіршує умови, встановлені законодавством.

Колегія суддів зауважує, що відповідач, приймаючи рішення щодо зменшення позивачу відсотків щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (розміру премії та надбавки за особливості проходження служби), не дотримався вказаних вимог законодавства, що призвело до погіршення умов вже оплаченої служби позивача, встановлених законодавством, а саме зменшення розміру грошового забезпечення позивача за виконувану ним роботу при відсутності змін до оцінки його досягнень за виконану роботу для преміювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за період з 01.01.2020 по 01.12.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії зі збереженням їх відсоткового розміру встановленому на час служби ОСОБА_1 за аналогічний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо утримання відповідачем з позивача суми податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення суду грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції,

Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби. для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За таких умов позивач має право на здійснення грошової компенсації (відшкодування) утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності дій Відповідача по утриманню військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб та наявності підстав для стягнення з Відповідача недоотриманих сум грошового забезпечення у вигляді утриманого військового збору та податку на доходи фізичних осіб.

Доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вважає помилковими, оскільки про наявність порушеного права, позивач дізнався після здійснення відповідачем переархунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 520/7080/25, яке набрало законної сили 24.07.2025, з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 13.10.2025, отже в меж тримісячного строку для звернення із позовною заявою в цій категорії справ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення в даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі № 520/27327/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич