Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №440/5842/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 р. Справа № 440/5842/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року по справі № 440/5842/24

за позовом ОСОБА_1

до Комсомольського міського суду Полтавської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області Ковтуна Данила Станіславовича

про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила: визнати протиправними дії керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області Ковтуна Данила Станіславовича щодо встановлення секретарю судового засідання Гончар Світлані Тиборівні надбавки за вислугу року в розмірі 30 відсотків за виданим ним наказом №9.1-а від 21.02.2024 та скасувати наказ в частині встановлення позивачу відсотка такої надбавки; зобов`язати керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області направити наказ №23.1-а від 18.05.2016 на виконання до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в частині встановлення секретарю судового засідання ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 50 відсотків до посадового окладу; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату надбавки за вислугу років секретарю судового засідання ОСОБА_1 за січень, лютий, березень, квітень місяці в розмірі 50 відсотків на підставі наказу керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області №23.1-а від 18.05.2016 з урахуванням попередньо виплаченої суми надбавки за вислугу років.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 лютого 2024 року №9.1-а "Про встановлення посадових окладів та надбавки за вислугу років на державній службі державними службовцями Комсомольського міського суду Полтавської області" в частині встановлення секретарю судового засідання суду ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу за стаж державної служби 30 років.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату секретарю судового засідання Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року надбавки за вислугу років відповідно до частини 1 статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, на підставі наказу Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 травня 2016 року №23.1-а "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату суду" з урахуванням раніше виплаченої суми надбавки за вислугу років.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТУДСА України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТУ ДСА України в Полтавській області як розпорядник коштів нижчого рівня не має правових підстав для самостійного нарахування поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ. Абзацом 2 пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі на рівні 2% посадового окладу державного службовця, за кожен календарний рік, але не більше 30% посадового окладу а отже діяло в межах діючого законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду секретаря судового засідання Комсомольського міського суду з 23.12.1993, що підтверджується наказом Комсомольського міського суду №17 від 23.12.1993.

Наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.05.2016 №23.1-а "Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям апарату суду" з 19.07.2016 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі станом на 01.05.2016 на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби наступним державним службовцям апарату суду у відповідних розмірах, зокрема, секретарю судового засідання канцелярії суду ОСОБА_1 , стаж державної служби якої становить 22 роки 4 місяці 9 днів - 50%.

Станом на 01.01.2024 стаж державної служби секретаря судового засідання Комсомольського міського судом Полтавської області Гончар Світлани Тиборівни визначено Комсомольським міським суду Полтавської області на підставі трудової книжки позивача як 30 років 00 місяців 10 днів, що підтверджується розрахунком стажу державної служби, наявним у матеріалах справи.

Наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 26.10.2023 №79.10г "Про проведення класифікацій посад державної служби в Комсомольському міському суді Полтавської області" вирішено провести до 01.11.2023 класифікацію 15 посад державної служби апарату Комсомольського міського суду Полтавської області.

20.02.2024 головам/керівникам апаратів місцевих загальних судів Полтавської області Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області направлено лист №ЕП-05/154/24-вих., у якому зазначено, що відповідно до алгоритму проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану, постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 №1109 “Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році” місцевим загальним судам Полтавської області погоджено класифікацію посад державної служби: 25.01.2024: Гадяцькому, Зіньківському, Карлівському, Кременчуцькому, Оржицькому, Пирятинському, Семенівському, Хорольському, Чорнухинському районним судам, Лубенському міськрайонному суду Полтавської області, Автозаводському та Крюківському районним судам міста Кременчука. На підставі вищевикладеного просило забезпечити підготовку і подання до управління до 23.02.2024 двох екземплярів "Змін до штатного розпису на 2024 рік" на ім`я Т.в.о начальника ТУ ДСА України в Полтавській області Сергія Губки, завірених підписом голови суду (ЗРАЗОК 1 додається), які ввести в дію відповідним наказом від 21.02.2024. Крім того, рекомендує 21.02.2024 видати наказ "Про встановлення посадових окладів та надбавки за вислугу років на державній службі працівникам....." (ЗРАЗОК 2 додається) та повідомлення про зміну істотних умов державної служби ( всім державним службовцям) - (ЗРАЗОК 4 додається). Посадові оклади державних службовців зазначити згідно постанови Кабінету Міністрів України про "Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 poцi" від 29.12.2023 №1409 (ЗРАЗОК 3 додається). Крім того, пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ІХ визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років па державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

21.02.2024 головою Комсомольського міського суду Полтавської області прийнято наказ №6.1-г "Про введення в дію Структури суду та внесення змін до штатного розпису на 2024 рік", яким:

1. З 01.01.2024 введено в дію Зміни до штатного розпису на 2024 рік Комсомольського міського суду Полтавської області у кількості 29 штатних одиниць із помісячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 571851 грн. 00 коп.

2. З 01.01.2024 введено в дію Структуру Комсомольського міського суду Полтавської області у кількості 29 штатних одиниць.

21.02.2024 керівником апарату Комсомольського міського суду Полтавської області відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ, Закону України "Про державну службу", Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1409, наказу голови суду від 21.02.2024 №6.1-г "Про введення в дію Структури суду та внесення змін до штатного розпису на 2024 рік", з урахуванням результатів проведеної класифікації посад державної служби, затверджених Національним агентством України з питань державної служби прийнято наказ №9.1-а "Про встановлення посадових окладів та надбавки за вислугу років на державній службі державними службовцями Комсомольського міського суду Полтавської області", пунктом 1 якого встановлено з 01 січня 2024 року державним службовцям Комсомольського міського суду Полтавської області посадові оклади та надбавки за вислугу років на державній службі, взамін раніше встановлених, зі збереженням раніше встановлених надбавок за ранг державного службовця, зокрема, за номером 5. ОСОБА_1 , секретар судового засідання, посадовий оклад 9880 грн., надбавка за вислугу років станом на 01.01.2024 - 30% посадового окладу за стаж державної служби станом на 01.01.2024 - 30 років.

Позивач не погодилася з наказом Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 лютого 2024 року №9.1-а "Про встановлення посадових окладів та надбавки за вислугу років на державній службі державними службовцями Комсомольського міського суду Полтавської області" в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу за стаж державної служби 30 років та звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а не п. 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.

Не погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон України № 1402-VIII) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює Державна судова адміністрація України (ДСА України) - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.

Згідно із частиною першою статті 150 Закону України № 1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі – Закон України № 889-VІІІ).

У статті 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частинами першою, другою статті 50 Закону України № 889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з:

– посадового окладу;

– надбавки за вислугу років;

– надбавки за ранг державного службовця;

– премії (у разі встановлення).

Відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі – Закон України № 3460-IX), у пункті 12 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Набрання чинності Законом України № 3460-IX (зокрема, пунктом 12 його розділу «Прикінцеві положення») сприяло формуванню в позивача враження, що з 01.01.2024 питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.

Таку «колізію» позивачка пропонувала вирішити за принципом lex specialis derogat generali, тобто на користь спеціальної норми, якою, на її переконання, в цій ситуації є приписи Закону України № 889-VIII. З таким підходом у цій справі погодився й суд першої інстанції, зробивши висновок про неможливість застосування норм Закону України № 3460-IX до спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Верховна Рада України 09.11.2023 ухвалила Закон України № 3460-IX, згідно якого передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, що менше ніж передбачено спеціальним Законом України № 889-VIII.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення даної справи є визначення того, які норми підлягають застосуванню під час визначення розміру цієї надбавки: законодавства про державну службу чи про державний бюджет.

Вказане питання вирішувалося під час розгляду зразкової справи за наслідком якого ухвалено постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій визначені наступні ознаки типової справи:

– позивач – державний службовець місцевого загального суду, якому з 01.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років на підставі абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу;

– відповідачі – місцевий загальний суд, наказом якого державному службовцю установлено надбавку за вислугу років з урахуванням правил, передбачених абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX, та ТУ ДСА, відповідальне за забезпечення фінансування та функціонування місцевого загального суду, у якому працює позивач;

– предмет спору – розмір надбавки за вислугу років на державній службі за 2024 рік;

– спір виник унаслідок обчислення розміру надбавки за вислугу років на державній службі на підставі приписів абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX;

– предмет позову – позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про: визнання протиправним і скасування наказу місцевого загального суду в частині встановлення на 2024 рік щомісячної надбавки за вислугу років на державній службі на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу; зобов`язання ТУ ДСА нараховувати та виплачувати щомісячну надбавку за вислугу років у 2024 році відповідно до статті 52 Закону України № 889-VIII на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи, що дана справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, висновки такої постанови є обов`язковими для суду при ухваленні рішення у даній справі.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 висловлені наступні узагальнені висновки:

«Нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX – на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби».

Отже, Законом України № 4059-IX запроваджено норму, яка відрізняється від норми частини першої статті 52 Закону України № 889-VIII щодо зменшення максимальної межі розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшення розміру самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби. При цьому визначено випадки (пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX ) коли умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються, а саме - для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Тобто, Законом України № 4059-IX на 2025 рік запроваджено інше правове врегулювання умов та порядку оплати праці державних службовців, зокрема, щодо структури заробітної плати державного службовця та порядку обчислення надбавки за вислугу років.

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України № 4059-IX містить застереження, що Закон України № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Водночас і у частині другій статті 5 Закону України № 889-VIII вказано, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. А таким законом у спірних відносинах є саме Закон України № 4059-IX.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24 зазначено : «Саме лише зменшення граничного розміру надбавки державним службовцям за вислугу років не обов`язково свідчить про звуження соціальних прав і гарантій працівника, зокрема, його права на належний рівень оплати праці.

Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії, а саме: підвищити посадові оклади, оскільки відповідна надбавка є лише окремою складовою грошового забезпечення державного службовця, грошовий вираз якої безпосередньо залежить від розміру його посадового окладу.

Тож відповідно до обставин, встановлених судами у цій зразковій справі, мало місце не зменшення розміру заробітної плати державного службовця, а перерозподіл її складових як елемент запровадження загальнонаціональної реформи, про що детальніше буде зазначено в наступному розділі цієї постанови».

З урахуванням вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX, який зупинив дію приписів Закону України № 889-VIII і неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався, а отже, підлягав застосуванню розпорядником бюджетних коштів стосовно позивачки, то й підстави для задоволення позову відсутні.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідні приписи абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX не визнані неконституційними, так само немає підстав для власного висновку за частиною четвертою статті 7 КАС України, адже у спірних правовідносинах зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці, про що детальніше буде проаналізовано далі.

Тому в суду першої інстанції не було підстав не застосовувати приписи пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 3460-IX.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

З огляду на що колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 року по справі № 440/5842/24 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комсомольського міського суду Полтавської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області , Керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області Ковтуна Данила Станіславовича , третя особа Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов