Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №520/10310/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 р.Справа № 520/10310/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д.) по справі № 520/10310/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 13.11.2024 позов задоволено.

Визнано неправомірним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.

У квітні 2025 р. ОСОБА_1 подав суду заяву в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/10310/24;

- притягнути до відповідальності згідно ст. 383 КАС України у вигляді штрафу у максимальних розмірах винну особу, ОСОБА_2 , яка є керівником Головного управляння Пенсійного фонду в Харківській області та прийняла незаконне рішення про припинення виконувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2024 року (№520/10310/2024);

- провести негайне виконання невиплачених сум довічного утримання за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2024 року (№ 520/10310/2024);

- допустити негайне виконання рішення суду у межах усієї суми стягнення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 в задоволенні заяви відмовлено.

За наслідками апеляційного оскарження, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 скасовано та направлено справу №520/10310/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 заяву задоволено частково.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 по справі № 520/10310/24.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області протягом 90 днів з дня постановляння цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 по справі № 520/10310/24.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

10.11.2025 на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов звіт про виконання судового рішення у справі № 520/10310/24.

Поданий звіт мотивовано тим, що на виконання судового рішення у справі № 520/10310/24 пенсійним органом здійснено ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206, за наслідками якого його розмір склав 138 985,20 грн.

Вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області нараховано ОСОБА_1 різницю в довічному утриманні судів за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 в розмірі 526 498,50 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень.

Повідомило, що ним направлено до Пенсійного фонду України запит№2000-0401-5/147437 від 28.09.2025 про виділення коштів на виплату різниці довічного утримання судців по проведеному перерахунку згідно виконаному рішенню Харківського окружного адміністративного суду № 520/10310/24 від 01.07.2024. Разом з тим, Пенсійний фонд України вказану суму в повному обсязі головному управлінню не перерахував.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважав, що рішення суду ним виконано в межах покладених зобов`язань та наявних фінансових асигнувань.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду у справі №520/10310/24 .

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 01.07.2024р. по справі №520/10310/24 , а саме три місяці з дня отримання даної ухвали.

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про звільнення від сплати штрафу задоволено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду про прийняття звіту в частині звільнення від накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне встановлення обставин справи, просив її скасувати в цій частині та прийняти нову, якою накласти на керівника ОСОБА_2 штраф за подачу звіту, який не відповідає вимогам ст. 382-2 КАС України у максимальному розмірі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував тривале умисне невиконання пенсійним органом судового рішення, а з 01.04.2025 - безпідставне зменшення присуджених судовим рішенням сум довічного утримання судді у відставці.

Вважає, що керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 навмисно затягує виконання судового рішення, що є підставою для накладення на неї штрафу.

Головне управління Пенсійного фонду України Харківській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем частково виконано судове рішення та вчиняються дії з метою його повного виконання, у зв`язку з чим вважав за можливе прийняти звіт, встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення та звільнити останнього від сплати штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, нормами КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегія суддів враховує, що ст. 382-3 КАС України надає суду право накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штраф за власною ініціативою.

Приписи процесуального законодавства щодо накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу на невиконання рішення або неподання звіту не є імперативними, а дозволяють суду діяти на власний розсуд в питанні накладення штрафу.

При цьому, накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №826/9960/15, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за діяльність очолюваного ним державного органу, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Колегія суддів зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, такі заходи судового контролю як накладення штрафу підлягають до застосування у разі відмови у прийнятті звіту або неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказана позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, “ефективний засіб правового захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/10310/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024.

На виконання судового рішення, пенсійним органом проведено ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 №04-49/206.

Розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2024 склав 138 985,20 грн.

Також ОСОБА_1 нараховано різницю в довічному грошовому утриманні судді у відставці за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 в розмірі 526 498,50 грн, яку внесено до Реєстру судових рішень.

У звіті, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що ним направлено до Пенсійного фонду України запит від 28.09.2025 про виділення коштів на виплату різниці довічного утримання судців по проведеному перерахунку згідно виконаному рішенню Харківського окружного адміністративного суду № 520/10310/24 від 01.07.2024. Разом з тим, Пенсійний фонд України вказану суму в повному обсязі головному управлінню не перерахував.

Таким чином, виплата заборгованості буде проведена при надходженні бюджетних асигнувань.

За наслідками розгляду поданого ГУ ПФУ в Харківській області звіту, суд першої інстанції прийняв звіт з огляду на часткове виконання боржником судового рішення та встановив новий строк для надання звіту, керуючись ч. 11 ст. 382-3 КАС України.

В свою чергу апелянт вважає, що належним способом захисту його прав мало бути накладення на керівника відповідача, відповідального за виконання судового рішення штрафу з огляду на тривале невиконання судового рішення в частині виплати нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці та подальше зменшення його розміру при перерахунку з 01.04.2025.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі « 361/2109/17 вказав наступне: «...Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафних санкцій є заходом для забезпечення права громадян на судовий захист у разі невиконання рішення суду. Для того щоб накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, суд повинен встановити, що рішення суду не виконано та з`ясувати причини її невиконання.

Суд має право, але не зобов`язаний накладати штраф. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу.

Тобто, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а саме відсутністю відповідного фінансування, доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення матеріали справи не містять.

В свою чергу, накладення на керівника ГУ ПФУ в Харківській області штрафу в порядку, визначеному ст.382-3 КАС України не вирішить питання щодо відповідного фінансового забезпечення для повного виконання судового рішення у цій справі.

Згідно з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 (справа №757/29541/14-а (К/9901/12146/18) та в ухвалі від 16.07.2018 року (справа № 811/1469/18 (Пз/9901/45/18) невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на те, що відповідач діючи в межах своїх повноважень здійснив ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на виконання судового рішення, а виплата цих коштів буде ним здійснена за наявності бюджетних призначень Пенсійного фонду України на цю мету, надходження коштів на таке погашення не залежить від відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.

В свою чергу, підстави для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу у зв`язку з умисним невиконанням рішення суду відсутні.

Доводи апелянта щодо зменшення з 01.04.2025 пенсійним органом суми довічного грошового утримання, яка виплачується ОСОБА_1 не є такими, що свідчать про невиконання боржником судового рішення у цій справі.

Колегія суддів зауважує, що судовим рішенням від 01.07.2024 покладено обов`язок на ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 15.03.2024 лише з 01.01.2024.

Таким чином, оскаржувані в порядку ст. 382 КАС України дії пенсійного органу щодо зменшення довічного утримання судді у відставці з 01.04.2025 не пов`язані з виконанням судового рішення у цій справі.

Натомість, незгода позивача із вищезазначеними діями відповідача може бути підставою їх оскарження в судовому порядку в межах нового спору.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 по справі № 520/10310/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 30.03.2026 року