Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №175/8977/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/638/26 Справа № 175/8977/25 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кучевасовій А.В. за участю захисника Берзіня С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л. на постанову суді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ВСТАНОВИВ:

Обставини встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2025 року, о 12:25 в Донецькій області, м. Краматорськ, на вул. Красногорська біля буд.59, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та в медичному закладі, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

З таким судовим рішенням не погодився захисник Берзінь С.Л. та оскаржив в апеляційному порядку .

В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова суду є необґрунтованою, а вищевказані висновки, які містяться у постанові, не відповідають дійсності. Вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення немає, а сам ОСОБА_1 свою вину не визнає .

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення

Зазначає, що матеріали провадження не містять доказів на підтвердження факту керування та причин зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , а працівниками патрульної поліції порушено вимоги інструкції та не перевірено наявність у водія ознак сп`яніння.

Відеозапис долучений до протоколу не є належним та допустимим доказом, оскільки не є безперервним.

Позиції учасників:

В судовому засіданні захисник Берзінь С.Л. підтримав апеляційну скаргу та просив їх задовольнити.

Особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги до зали судового засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. З`ясувавши думку захисника, який не заперечував проводити розгляд апеляційної скарги за його відсутності, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП прийшов до висновку проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 093831 від 17 травня 2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.05. 2025 року;

постановою про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП;

відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Апеляційний суд зауважує, що обов`язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту про відсутність в матеріалах провадження доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зазначає, що факт керуванням транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами, в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які були зафіксовані на нагрудні відеокамери патрульних поліції.

Перевіряючи вказаний довод апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 підтвердив керування транспортним засобом «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 , повідомив, що вживав алкогольні напої незадовго до події та вимушений був сісти за кермо.

Крім того, під час спілкування з працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування вказаним транспортним засобом. Більш того, останній неодноразово намагався уникнути адміністративної відповідальності, пропонуючи неправомірну вигоду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказану позицію сторони захисту сприймає, як намагання уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за інкриміноване йому правопорушення. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відноситься до заявлених захисником доводів критично та не сприймає до уваги.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що матеріали справи не містять фіксації факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Проте такий факт не може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Досліджений апеляційним судом відеозапис містить зафіксовані всі події щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою, послідовною та такою, що підтверджує обставини, які мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис неналежним доказом.

Відеозапис містить зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та факту відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги, що відеозапис не є безперервним, що суперечить вимогам «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затверджену наказом МВС № 1026 від 18.12.2018р., тому не може бути визнаний доказом у справі, також є неслушними за таких підстав.

Відповідно до п. 5 вказаної Інструкції, як наголошено в апеляційній скарзі, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Вказана вимога передбачає саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи. Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду особи на стан сп`яніння.

Твердження апелянта про те що працівниками патрульної поліції не перевірено ознаки сп`яніння, не спростовують вини ОСОБА_1 оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції щодо проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для виявлення ознак та не наділяють правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки, окрім проходження відповідного огляду.

Апеляційний суд не вбачає підстав для сумніву в достовірності складеного працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та документів доданих до нього, в даному випадку протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського повністю узгоджується з іншими доказами у справі, а тому є належним та допустимим доказом.

Інші доводи апеляційної скарги суд не приймає до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л. залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: