Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №214/8848/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8848/25

2-др/214/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(додаткове)

01 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 , в інтересах позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі 214/8848/25 за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з онуками, визначення способу участі дідуся та бабусі у вихованні і спілкуванні з малолітніми онуками,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 , в інтересах позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначив, що у позовній заяві представником позивача зроблено заяву про те, що в зв`язку з розглядом справи позивачі понесли витрати, пов`язані з отримання професійної правничої допомоги, а докази понесених витрат будуть надані суду і відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України. Так, між позивачами та адвокатом Лисенком О.А. укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Під час підготовки справи до суду, адвокатом проведено правовий аналіз з виниклих правовідносин, сформовано правову позицію та узгоджено її з клієнтами, складено та подано до суду позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву. Також, адвокат Лисенко О.А. приймав безпосередню участь в судових засіданнях. Представником позивача, до закінчення судових дебатів у справі, було зроблено заяву, відповідно до ч.1 ст.246 ЦПК України. З огляду на те, що позовні вимоги задоволенні частково, представник позивачів вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачами витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. на користь кожного з позивачів. Щодо поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, представник позивача просить суд прийняти до уваги, що в зв`язку з хворобою він перебував на амбулаторному лікуванні, а з 23.02.2026 до 04.03.2026 включно – на стаціонарному, в зв`язку з чим не мав можливості вчасно звернутися до суду з вказаною заявою.

Правом на участь в судовому засіданні позивачі та їх представник не скористалися, заявивши клопотання, про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності.

Відповідач та її представник, також, в судове засідання не з`явились. При цьому, представник відповідача звернувся до суду з заявою, в якій просив проводити розгляд справи за їх відсутності. В задоволенні заяви позивачів просив відмовити.

Керуючись ч.4 ст.270 ЦПК України, суд вважає за можливе заяву про ухвалення додаткового рішення розглянути за їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що сторони та інші учасники цивільної справи №214/8848/25 не заявили про свою подальшу участь у судових засіданнях при її розгляді, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе завершити розгляд справи з ухваленням додаткового рішення у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вимоги та зміст заяви, приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з частковим відшкодуванням позивачам понесених ними витрат на правничу допомогу, виходячи з такого.

Згідно з положеннями п.3 ч.1, ч.2 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Представник позивачів в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, зокрема, про те, що не міг у встановлений законом строк звернутися до суду з відповідною заявою про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з перебуванням на лікарняному, в підтвердження чого надав суду копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого. Внаслідок цього він був позбавлений можливості виконати вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України та подати заяву про розподіл судових витрат у строк, передбачений для подання такої заяви.

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, приймаючи до уваги відомості, зазначені в наданій представником позивачів виписці з медичної карти хворого ОСОБА_1 , судом встановлено, що останній перебував на стаціонарному лікуванні в період з 23.02.2026 до 04.03.2026 (шпиталізований 23.02.2026). При цьому, в анамнезі хвороби зазначено, що стан хворого погіршився за тиждень до шпиталізації (тобто 16.02.2026 – до ухвалення рішення суду). Виписаний з лікарні – 04.03.2026. Далі, впродовж декількох днів, представником позивачів було складено заяву про ухвалення додаткового рішення та, як слідує з накладної №5008603214985 АТ «Укрпошта», 07.03.2026 направлено її на адресу відповідача у справі ОСОБА_4 , а 09.03.2026 – на адресу суду.

Згідно з вимогами процесуального закону, поновлення процесуального строку є дискреційними повноваженнями суду. Тобто це надане законом право суду на власний розсуд, оцінюючи обставини справи, обирати один із кількох законних варіантів вирішення питання, що дозволяє суду діяти гнучко в межах права, формуючи судову практику та забезпечуючи справедливість, що підтверджується рішеннями ЄСПЛ.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач діяв у межах вимог процесуального закону, тому суд приходить до висновку, що строк на подання доказів понесення судових витрат пропущений з поважних причин, а тому заява підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Так, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа – Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, як орган опіки та піклування, в якому просять суд усунути їм перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні малолітніх онуків, визначивши заявлений ними спосіб їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на відсутність добровільного врегулювання спору з відповідачкою.

Ухвалою суду від 10.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням суду 17.02.2026 позов задоволено частково. Усунуто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні малолітніх онуків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні онуків: періодичність зустрічей кожну другу суботу місяця з 13.00 години до 18.00 години, без присутності матері дітей за згодою дітей, за адресою проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 або в іншому місці, з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дітей та відповідають їх віку та стану здоров`я; літні канікули терміном один місяць, зимові канікули терміном 4 дні, без присутності матері дітей, але за її погодженням та за згодою дітей – за адресою проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 або в іншому місці, з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дітей та відповідають їх віку та стану здоров`я; день народження позивачки ОСОБА_2 за її місцем проживання без присутності матері дітей, але за її погодженням та за згодою дітей, за адресою проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ; дні народження дітей за їх місцем проживання, святкові дні – за погодженням з матір`ю дітей за адресою проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 або в іншому місці, з можливістю відвідування протягом цього часу культурно-масових, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів, що призначені для повноцінного відпочинку дітей та відповідають їх віку та стану здоров`я; - безперешкодне спілкування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з онуками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за допомогою технічних засобів телекомунікаційного зв`язку (телефонного, поштового, інтернет-програмного, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між учасниками) щодня за бажанням дітей за виключенням часу зайнятості дитини у навчальному процесі, часу відвідування гуртків, секцій, тощо.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За нормами статті 268 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137, ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 31.10.2022 у справі №236/3503/20-ц.

Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі №757/24445/21-ц (провадження № 61-9163св22) зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Згідно з п.п.4, 6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06.07.2015 у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №742/2585/19, від 03.02.2021 у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого позивачами розміру витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн. з кожного, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 19.08.2025 між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та адвокатом Лисенком О.А. було укладено договори про надання правової допомоги (а.с.19-20, 21-21).

Відповідно до актів виконаних робіт від 06.03.2026, адвокатом Лисенком О.А. під час надання позивачам професійної правничої допомоги в рамках вказаної цивільної справи, було виконано правовий аналіз виниклих правовідносин, сформовано правову позицію та узгоджено її з клієнтами, складено та подано до суду позовну заяву та відповідь на відзив на позовну заяву, також, останній приймав безпосередню участь в судових засіданнях. Всього адвокатом на вказану роботу було витрачено 12 годин, що оцінюється в 15000,00 грн., з кожного з позивачів, тобто, на загальну суму 30000,00 грн. Як слідує з копій товарних чеків від 06.03.2026, Коржевич Л.А. та ОСОБА_3 вказану суму грошових коштів сплатили в повному обсязі.

До того ж, суд приймає до уваги, що під час звернення до суду з позовною заявою позивачами було зазначено, що вони понесли витрати при отриманні правової допомоги, які останні будуть просити стягнути з відповідачки.

За правилами статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Сторона відповідача звернулася до суду з клопотанням про відмову в задоволенні заявлених позивачами до відшкодування витрат на правничу допомогу, обґрунтувавши його пропуском строків на звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення. Також, представник відповідача заявляє про неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, вважає їх збільшеними в два рази.

Отже, на підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивачів доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат та зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає, що понесені позивачами витрати на професійну правничу допомогу підлягають також частковому задоволенню у розмірі 5000,00 грн. на користь кожного, виходячи з розміру задоволених вимог, шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивачів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 (провадження №14-55цс22).

Керуючись ст.ст.133, 135, 137, 141, 246, 258-259, 263-265, 268, 270, 273, 280-285, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити представнику позивачів ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 в інтересах позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивачів: адвокат Лисенко Олександр Анатолійович, робоче місце за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , робоче місце за адресою: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд.32.

Повний текст рішення складено 01.04.2026.

Суддя А.В. Ткаченко