Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №214/9271/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9271/25

2/214/1029/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І.,

за участю секретаря судового засідання Розстальної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Літовченко О.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №13.03.2025-100002387 від 13.03.2025 року в розмірі 85 400 гривень, а також судових витрат, посилаючись на те, що у добровільному порядку погасити борг відповідач відмовляється, чим порушує майнові права позивача. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 13 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір №13.03.2025-100002387 відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 28 000 гривень, на строк 140 днів. Однак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на дату подання позовної заяви (30.07.2025 року) у нього виникла заборгованість у розмірі 85 400 грн.

Ухвалою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, однак в позові зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи без його участі та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача, адвокат Щербачовим А.П. подав пояснення на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю. Такі вимоги відповідач не згоден, вважає їх необґрунтованими, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки в матеріали справи відсутні первині бухгалтерські документи, які повинні міститися в матеріалах справи. Однак позивач долучив лише копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.08.2025 року вих. № 61-2908. Слід зазначити, що в реквізитах не зазначено дату договору, визначено власника карти як «клієнта», що дає підстави вважати про наявність правочину відповідача безпосередньо з ТОВ « УНIВЕРСАЛЬНI ПЛАТIЖНI РIШЕННЯ» на переказ грошових коштів, і головне, згідно наданих позивачем до позовної заяви кредитного договору, паспорту споживчого кредиту, пропозиції про укладення кредитного договору жодних чином не передбачено видачу «кредиту» третьою особою. Таким чином, не можливо перевірити чи видавався кредит, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. З матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано розрахунку з якого б видно, який розмір неустойки застосовано, за який період та з якого часу. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не можливо вважати обґрунтованим.

Від представника позивача 19.02.2026 року надійшли додаткові пояснення по справі, в якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити. Позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76–79, 81 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2 879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах. Відтак, за повної відсутності будь-яких доказів з боку відповідача, його заперечення проти позовних вимог мають виключно декларативний характер та не спрямовані на спростування конкретних фактичних обставин, доведених позивачем належними і допустимими доказами. Таким чином, було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Також, підписуючи Оферту Відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“ У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“ Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу – iPay. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був

укладений кредитний договір (оферти) № 13.03.2025 -100002387, шляхом подачі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 28 000,00 грн.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5221-19-ХХХХ-4006.

Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

У Заявці, яка відповідно до Кредитного договору є його невід`ємною частиною, передбачені умови надання кредиту. Зокрема, сума кредиту – 28 000,00 гривень, строк на який надається кредит - 140 днів, дата повернення Кредиту – 30.07.2025.

Згідно із п.6 Заявки процентна ставка фіксована у розмірі 1 % за один день користування кредитом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та становить 4200 гривень (п.8 Заявки).

Вказана заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 13.03.2025.

Заявка, а також Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) підписана ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора А998, у відповідності до пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, підписуючи Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), а також заявку кредитного договору, ОСОБА_1 погодився і з умовами надання такого договору.

Як зазначає позивач, свої обов`язки за Кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» виконало та перерахувало на рахунок позичальника ОСОБА_1 номер картки НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 28 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією «iPay.ua» від 13.03.2025.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст

договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних

особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» виконало свої обов`язки за Кредитним договором № 13.03.2025 -100002387 від 13.03.2025 року, в той час як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором № 13.03.2025 -100002387 від 13.03.2025 року у розмірі 85400 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28000 грн., по процентам в розмірі 39200 грн., комісія 4200,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2422,40 грн., які підтверджені квитанцією про сплату судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 141, 258, 259, 265,273,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 13.03.2025 -100002387 від 13.03.2025 року в розмірі 85400 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28000 грн., по процентам в розмірі 39200 грн., комісія 4200,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 14000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», судовий збір у розмірі 2422,4 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя С.І. Сіденко