Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №204/11576/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11576/25

Провадження № 2/204/981/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі

головуючого судді – Чапала Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Азарян Б.С.,

представника позивача – Руль М.І. (за допомогою відеоконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 поданим в його інтересах представником - адвокатом Руль Мариною Ігорівною до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Пирятинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Чечелівського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 подана в його інтересах представником - адвокатом Руль Мариною Ігорівною до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Пирятинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24 травня 2025 року. 23 червня 2016 року ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті призначив позивача спадкоємцем всього його майна. Дана обставина підтверджується заповітом від 23.06.2016 року, посвідченим секретарем Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області, реєстровий № 69. Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на житловий будинок загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області Петренко В.Е. 18.05.2001 з реєстром №1-1352, зареєстрованого БТІ м. Волновахи, запис в реєстровій книзі № 339. Постановою державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Т.І. від 19.09.2025 №318/02-31 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого, у зв`язку з відсутністю підтвердження реєстрації права власності бюро технічної інвентаризації, оскільки через тимчасову окупацію території Волноваської міської територіальної громади архіви ТОВ «Волноваське БТІ» знаходяться на тимчасово окупованій території. Вказана обставина унеможливлює оформлення спадкових прав на нерухоме майно у позасудовому порядку, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до Розпорядження №1/0/9-22 від 06 березня 2022 року Голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальна підсудність судових справ Волноваського районного суду Донецької області визначена за Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська. 25 квітня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX, згідно якого змінено найменування Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська на Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 04 грудня 2025 року, за клопотанням позивача було витребувано від Пирятинської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №117/2025 від 16.09.2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Представником позивача – ОСОБА_3 було надано до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без її участі та без участі позивача.

Від представника відповідача Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області - Єфіменко А.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення. Разом з тим просив проводити розгляд справи без участі відповідача, за наявними у матеріалах справи документами.

10 грудня 2025 року від третьої особи Пирятинської державної нотаріальної контори на виконання вимог ухвали суду надійшли витребувані документи, а саме: копія спадкової справи № 117/2025 від 16.09.2025 року.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року у позивача ОСОБА_1 було витребувано оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок, який є предметом спірних правовідносин даного позову, цією ж ухвалою від Пирятинської державної нотаріальної контори було витребувано копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з матеріалів спадкової справи № 117/2025 від 16.09.2025. З метою надання достатнього строку для направлення зазначених документів на адресу суду підготовче засідання було відкладено на 23 березня 2026 року.

06 березня 2026 року на виконання вищезазначеної ухвали суду від позивача надійшли витребувані документи.

У судове засідання представник позивача – адвокат Руль Марина Ігорівна з`явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24 травня 2025 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 223 (а.с.11).

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 82550650, сформованому 16 вересня 2025 року приватним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Черниш О.О, після смерті спадкодавця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована спадкова справа № 117/2025 (номер у Спадковому реєстрі 74596892 (а.с.9).

В матеріалах справи наявний заповіт, складений ОСОБА_2 23 червня 2016 року, відповідно до якого на випадок своєї смерті призначив ОСОБА_1 спадкоємцем всього майна, де б воно не було і з чого б воно не складалось, все те що буде належати спадкодавцю на день смерті. Заповіт посвідчений секретарем Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області Л.В. Велікавоз, за реєстровим № 69 (а.с. 19).

У матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного у місті Волноваха Донецької області, посвідченого державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Петренко В.Е. 18 травня 2001 року, зареєстрованого БТІ м. Волновахи, запис в реєстровій книзі № 339. Згідно з договором, ОСОБА_4 (Продавець) продав, а ОСОБА_2 (Покупець) купив житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 29,7 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами (а.с.12).

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія постанови приватного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Т.І про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.09.2025 за №318/02-31., а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого, у зв`язку з відсутністю підтвердження реєстрації права власності бюро технічної інвентаризації, оскільки через тимчасову окупацію території Волноваської міської територіальної громади (а.с.108).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.

Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1220, 1222, 1223 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

З матеріалів витребуваної судом спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 вбачається, що з заявами про прийняття спадщини окрім позивача звернулась дружина померлого ОСОБА_5 , яка від права на обов`язкову частку та виділу частки у спільному майні подружжя відмовилась (а.с. 66).

Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

В силу приписів ч. 1 ст. 1268, ч. 1,5 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.

Згідно із п. 7 ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Так, з 24 лютого 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну на території Донецької області відбувалися активні бойові дії, а відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), на час розгляду справи відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1668/39004 від 23 грудня 2022 року, до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України відноситься вся територія Волноваського району.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Згідно із ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом під час розгляду справи не було встановлено існування інших спадкоємців за законом або заповітом після смерті ОСОБА_2 . Це підтвердив також і Державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Репях Т.І. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.09.2025 року (а.с. 108).

Отже, обставин, які б вказували, що на спірне нерухоме майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в ході судового розгляду не встановлено.

Також судом встановлено, що відповідач – Ольгинська селищна військова адміністрація не оспорює право позивача на спадкове майно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у встановлений законом термін звернувся до державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця. Однак він не зміг отримати зазначене свідоцтво у зв`язку з відсутністю інформації щодо зареєстрованого зазначеного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Довідка ТОВ «Волноваське БТІ» щодо підтвердження реєстрації права власності зазначеного нерухомого майна до 2003 року відсутня. У зв`язку з тимчасовою окупацією території Волноваської міської територіальної громади архіви ТОВ «Волноваське БТІ» знаходяться на тимчасово окупованій території, доступ відсутній, їх місцезнаходження та стан збереження невідомі. У зв`язку з цим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач позбавлений можливості іншим шляхом захистити своє право власності на спадщину за законом, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 23 березня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 01 квітня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270, 1273 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ольгинської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Пирятинська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 53,00 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ольгинська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44329149, місцезнаходження: 85730, Донецька область, сел. Ольгинка, вул. Маяковського, буд. 32б.

Третя особа: Пирятинська державна нотаріальна контора, адреса: код ЄДРПОУ 02900133, м. Пирятин, вул. Соборна, буд.42.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2026 року.

Суддя