Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №520/8134/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 р. Справа № 520/8134/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.08.25 по справі № 520/8134/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 (надалі також - позивач), з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., викладену у формі листа № 8941-7333/К-03/8-2000/25 від 31.03.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 року № 148 в розмірі 64 відсотка, виходячи з розміру суддівської винагороди 359575,00 грн. з 05 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.25 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що у постанові від 13.09.2023 по справі №240/44080/21 Верховний Суд сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах: Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковій мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів. З урахуванням зазначеного, підстава відмови в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною. Органи пенсійного фонду зобов`язані були здійснити перерахунок, виходячи з встановленого з 1 січня 2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн. Крім того, вказує на необґрунтованості посилань суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, так як обставини цієї справи та справи, зазначеної судом першої інстанції, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №200/2309/25.

17.02.2026 Верховним Судом у справі №200/2309/25 прийнято постанову.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 поновлено провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 29.10.2024 року №3149/о/15-24 позивача звільнено з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду (відряджена до Другого апеляційного адміністративного суду).

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Листом від 31.03.2025 №8941-7333/К-03/8-2000/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у здійсненні такого перерахунку, зазначивши, що позивачу вже було здійснено зазначений перерахунок, де посадовий оклад визначено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн., а тому у відповідача відсутні підстави задля здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу.

Позивач не погодилась з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 31.03.2025 №8941-7333/К-03/8-2000/25 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/9028/24 відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України Про судоустрій і статус суддів 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та Законом №1402-VIII і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII.

Позивачем подано до пенсійного органу довідку Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 року № 148 та заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Оспорюваним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку з тим, що позивачу вже здійснено розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від суддівської винагороди згідно із довідкою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 за №260, де посадовий оклад визначено виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн., підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до статті 142 Закону №1402 немає.

Колегія суддів зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Отже, у 2024 році визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до ст.46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 року №966-XIV Про прожитковий мінімум (далі по тексту - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону №966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Приписами ст.4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Колегія суддів зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Закони України про державний бюджет на відповідний рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII, у зв`язку з чим при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №04-48/332 від 31.03.2025 відповідач мав керуватися виключно Законом №1402-VIII.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, в якій зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого в даному випадку встановлено на 01.01.2025 (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 року у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 року у справі №420/3716/24.

Колегія суддів у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку застосування відповідачем розрахункової величини, яка Законом України №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), є протиправним.

Щодо правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, колегія суддів зазначає наступне.

Так, предмет спору у даній справі стосується правомірності рішення пенсійного органу щодо відмови позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки територіального органу ДСА України та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн., в той час, як в розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справі № 240/9028/24 предметом спору була протиправність дій Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні зі штату суду судді, який полягає у виплаті за період з 27 грудня 2023 року до 8 лютого 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою, обчислених без застосування базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що визначений на підставі положень Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIІІ Про судоустрій і статус суддів, а також без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік у розмірі 2 684 грн. та абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік у розмірі 3 028 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що дана справа не є подібною до справи №240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи №200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням наведеного вище, відповідні висновки суду першої інстанції, які обґрунтовані посиланням на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду, є необґрунтованими.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі №520/35040/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №28700/03-16 від 28.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: у зарахуванні інших періодів роботи, крім передбачених п. 1 ст. 137 Закону № 1402 та навчання, до стажу роботи на посаді судді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання в Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 10 місяців 29 днів, а також період роботи, вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 05.11.2024 року у розмірі 64 відсотки від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.

Станом на 07.04.2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 року у справі № 520/35040/24 не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 року № 148 в розмірі 64 відсотка з 05 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а тому оспорюване рішення відповідача (ГУ ПФУ в Харківській області), є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Відтак, за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга підлягає задоволенню.

Щодо судового збору.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн, апеляційної скарги 1816,80 грн, всього 2785,76 грн.

Зазначені судові витрати на загальну суму 2785,76 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 по справі № 520/8134/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., викладену у формі листа № 8941-7333/К-03/8-2000/25 від 31.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно довідки Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 року № 148 в розмірі 64 відсотка, з 05 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2785,76 (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 75 (сімдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова