Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №440/2995/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 р.Справа № 440/2995/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, повний текст складено 30.01.26 року по справі № 440/2995/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026 до суду надійшла заява Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

У поданій заяві державний виконавець, посилаючись на невиконання ГУ ПФУ в Полтавській області судового рішення у справі № 440/2995/25 в частині зобов`язання боржника виплатити заборгованість у розмірі 13 500.00 грн понад два місяці після набрання рішенням суду законної сили, просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду на підставі якого видано виконавчий лист № 440/2995/25 від 22.09.2025, а саме: стягнути з ГУ ПФУ Полтавської області на користь стягувача, ОСОБА_1 , заборгованість по виплаті в розмірі 13 500.00 грн.

22.01.2026 до суду надійшли заперечення ГУ ПФУ в Полтавській області, в яких представник боржника просила відмовити в задоволенні заяви. Зазначала, що залишок невиплаченої заборгованості за рішенням суду складає 12 050.00 грн.

26.01.2026 ОСОБА_1 подано до суду через систему «Електронний суд» заяву, в якій заявник просив провести судове засідання без його участі та задовольнити заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 задоволено заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 440/2995/25.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 на стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 грошової суми у розмірі 12 050.00 грн.

03.02.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду в частині зазначення суми, яка підлягає стягненню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026.

Виправлено помилку в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 440/2995/25, а саме: по тексту ухвали зазначити суму 9 050.00 грн замість 12 050.00 грн.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції про зміну способу і порядку виконання рішення, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало заяву до Полтавського окружного адміністративного суду про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 440/2995/25 без офіційної згоди на те позивача, що в кінцевому рахунку у разі виконання ГУ ПФУ в Полтавській області цієї ухвали приведе до нанесення позивачеві матеріальних збитків та моральної шкоди. Також зазначає, що зміна способу виконання рішення суду передбачає переведення стягнення заборгованості з Пенсійного фонду України (ПФУ) безпосередньо на органи Державної казначейської служби України (ДКСУ). Державна казначейська служба затримує виконання судових рішень через велику чергу та недостатнє бюджетне фінансування. Невиконання рішень про стягнення коштів з держорганів є системною проблемою. Орієнтовний борг казначейства за рішеннями судів перед стягувачами станом на лютий 2026 року складає більше 11 мільярдів гривень, а щорічне бюджетне фінансування за цією державною програмою складає лише 100 млн. гривень. Разом з тим, ГУ ПФУ України в Полтавській області на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 821 частково погашає поточну заборгованість перед пенсіонером ОСОБА_1 , що підтверджується копією розрахунків з особистого кабінету ПФУ позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Зазначив, що враховуючи вимоги частини третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-ІХ, що діє з 19.12.2024), наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 грошових коштів у сумі 12 050.00 грн. Судовий розгляд просили провести за відсутності представника ГУ ПФУ в Полтавській області.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що в даному випадку заява Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 440/2995/25 направлена не на виконання рішення суду, а навпаки у разі її реалізації призведе до нанесення матеріальних збитків стягувачу. Це пов`язано з тим, що відповідач ГУ ПФУ в Полтавській області посилаючись на норми Постанови КМУ № 821, частково виплачує ОСОБА_1 борг по справі № 440/2995/25. У разі набрання законної сили ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 за заявою Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 440/2995/25 погашення заборгованості по справі № 440/2995/25 буде припинене. В свою чергу Державна казначейська служба України не здатна забезпечити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/2995/25, оскільки заборгованість за першою чергою відповідної державної програми станом на березень 2026 складає більше 1.3 млрд. грн. В даному випадку Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України зацікавлене в поліпшенні показників в роботі за рахунок закриття виконавчого провадження з подальшою передачею виконавчого листа на виконання Державній казначейській службі та нанесення таким чином матеріальних збитків стягувачу - ОСОБА_1 . Посилається на те, що позивач має право самостійно вирішувати, чи задіювати ст. 378 КАС України (відстрочення, розстрочення, зміна способу/порядку виконання), оскільки це його процесуальна можливість, а не обов`язок. Заява подається до суду першої інстанції на основі принципу диспозитивності, якщо виконання рішення ускладнене. В даному випадку позивач самостійно не звертався до суду у порядку ст. 378 КАСУ щодо зміни способу виконання рішення по справі № 440/2995/25, а ініціатива належить виключно Сумському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, який не врахував негативних наслідків які будуть нанесені позивачу у разі задоволення заяви.

Судове засідання позивач просив провести без участі його участі у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та військовим станом.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області) щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.03.2025 з обмеженням максимального розміру.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 83% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з урахуванням проведених виплат.

Другим апеляційним адміністративним судом від 02.09.2025 задоволено частково апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 – скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення з 01.03.2025 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Прийнято в цій частині нову постанову, якою провадження у справі № 440/2995/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрито.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 залишено без змін.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 набрало законної сили 02.09.2025.

22.09.2025 позивачу виданий виконавчий лист № 440/2995/25.

Із матеріалів справи встановлено, що ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 та нараховано заборгованість у сумі 13 500.00 грн, що підтверджено розрахунком за пенсійною справою № 1602011838.

Також ОСОБА_1 здійснено часткову виплату заборгованості у сумі 1 450.00 грн.

Таким чином рішення суду ГУ ПФУ в Полтавській області виконано тільки в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 заборгованості у сумі 13 500.00 грн та виплати заборгованості в сумі 1 450.00 грн.

Залишок невиплаченої заборгованості складає 12 050.00 грн.

Заборгованість з пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Вважаючи, що наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало до суду відповідну заяву.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії. Таке невиконання триває більше двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили. Враховуючи вимоги частини третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 грошових коштів у сумі 12 050.00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 29-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі № 520/926/21.

Частиною 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон України № 1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно із п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України № 1404-VIIІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон України № 4901- VI) та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 4901- VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону України № 4901- VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат (ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024).

Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на те, що Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало заяву до Полтавського окружного адміністративного суду про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 440/2995/25 без офіційної згоди на те позивача.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення має право звернутися стягувач у справі або виконавець.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області) щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.03.2025 з обмеженням максимального розміру.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 83% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з урахуванням проведених виплат.

Другим апеляційним адміністративним судом від 02.09.2025 задоволено частково апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 – скасовано в частині в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення з 01.03.2025 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Прийнято в цій частині нову постанову, якою провадження у справі № 440/2995/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрито.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 залишено без змін.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 набрало законної сили 02.09.2025.

22.09.2025 позивачу виданий виконавчий лист № 440/2995/25.

Із матеріалів справи встановлено, що ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 440/2995/25 та нараховано заборгованість у сумі 13 500.00 грн, що підтверджено розрахунком за пенсійною справою № 1602011838.

Також ОСОБА_1 здійснено часткову виплату заборгованості у сумі 1 450.00 грн.

Таким чином рішення суду ГУ ПФУ в Полтавській області виконано тільки в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 заборгованості у сумі 13 500.00 грн та виплати заборгованості в сумі 1 450.00 грн.

Залишок невиплаченої заборгованості складає 12 050.00 грн

Заборгованість з пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Отже, рішення суду у справі № 440/2995/25 ГУ ПФУ в Полтавській області виконано лише в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 83% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.

Тобто, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25, що набрало законної сили 02.09.2025, не виконується у повному обсязі вже більше двох місяців.

Тож, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 440/2995/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області недоотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 9 050.00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені вище приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.

Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Отже, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду заяви Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення позивач не заперечував проти її задоволення.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 26.01.2026 в якій заявник просив провести судове засідання без його участі та задовольнити заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зміна способу виконання рішення суду передбачає переведення стягнення заборгованості з Пенсійного фонду України (ПФУ) безпосередньо на органи Державної казначейської служби України (ДКСУ), а Державна казначейська служба затримує виконання судових рішень через велику чергу та недостатнє бюджетне фінансування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказане є припущенням та не підтверджується жодними доказами.

Колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У справі «Сук проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, відхиляючи доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.

У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у державному бюджеті України кожного року передбачені значні грошові кошти на виконання рішень, гарантованих державою, тобто рішень, боржником у яких є державний орган, а саме бюджетна програма КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Також колегія суддів звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 440/2995/25 підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 440/2995/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко