Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №460/12432/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2026 рокум. Рівне№460/12432/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно – господарської діяльності ) від 01.06.2025 №5287 про завершення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини старшого солдата ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про самовільне залишення позивачем військової частини 09.05.2024, оскільки відповідно до виписки з амбулаторної картки хворого він в період з 09.05.2024 по 27.05.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЗБЛ» (епікриз №3020), що також підтверджується листом ВЧ НОМЕР_1 від 11.02.2025, у якому зазначено про те, що позивач перебуває на стаціонарному лікуванні та реабілітації протягом року. З огляду на вказане позивач вважає прийнятий відповідачем наказ відповідача від 01.06.2025 №5287 про завершення службового розслідування протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що за результатами проведеного службового розслідування сформовано відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.06.2025 № 5287 «Про завершення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 ». Відповідач також зазначає, що вказане розслідування було розпочато враховуючи тривалу відсутність ОСОБА_1 за місцем проходження військової служби та беручи до уваги відсутність надання останнім будь-яких документів, які можуть слугувати підставою бути законно відсутнім за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач зауважує, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебував в лікувальних закладах, водночас інформації стосовно того, що в період з 09.05.2024 по 27.05.2024 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні військовій частині НОМЕР_1 позивач не надавав. Відповідач стверджує, що саме ненадання позивачем до військової частини НОМЕР_1 документів, які б слугували підставою бути законно відсутнім за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за певні періоди часу, стало приводом для призначення відповідного службового розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.04.2025 №3992 «Про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 », та за результатом службового розслідування було видано наказ від 01.06.2025 № 5287 «Про завершення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 », яким позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину. Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що діяв в межах норм чинного законодавства України, а тому підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні, а тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні вказаного адміністративного позову.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 17.07.2025 позивачем через представника у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 22.07.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 29.08.2025 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 08.09.2025 відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення проти відзиву відповідача.

Позивач 24.11.2025 подав до суду клопотання про долучення доказів.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2023 №21 позивача з 26.01.2023 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду номер обслуги 2-го мінометного взводу НОМЕР_2 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону, шпк «солдат».

Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2024 №66 позивач вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 діб з 06.03. по 15.03.2024, після чого на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.03.2024 №78 позивач вибув до медичного закладу до Зарічненської багатопрофільної лікарні з 14.03.2024 на стаціонарне лікування.

Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2024 №152 позивача виведено в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку із довготривалим лікуванням.

3 рапорту командира 3 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 2025 року (вх №3-42/2/9922) стало відомо, що 19 квітня 2025 року не з`явився з лікувального закладу військовослужбовець зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 на місце служби у розташування 3 мінометної батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в населений пункт АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2025 №112 старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 , 19 квітня 2025 року був відсутній на місці служби у підрозділі військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.04.2025 №122 позивача зараховано в розпорядження командира військової частини у зв`язку із самовільним залишенням місцем проходження служби терміном більше 10 днів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 2025 року №3992 призначено службове розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , яке відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 №4344 було продовжено до 01.06.2025.

Відповідно до акту службового розслідування від 01.06.2025, проведеного командиром 4 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 , погодженого ТВО помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби ВЧ НОМЕР_1 , було встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебував в лікувальних закладах: з 14.03.2024 по 29.04.2024 у КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня»; з 29.04.2024 по 08.05.2024 у КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР; з 28.05.2024 по 08.07.2024 у КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня»; з 14.08.2024 по 03.09.2024 у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР; з 25.09.2024 по 14.10.2024 у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР; з 17.02.2025 по 25.02.2025 у КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР; з 25.02.2025 по 10.03.2025 у КНП «Вараська багатопрофільна лікарня». Проте за періоди з 09.05.2024 по 27.05.2024, з 09.07.2024 по 12.07.2024, з 10.08.2024 по 13.08.2024, з 04.09.2024 по 24.09.2024, з 15.10.2024 по 16.02.2025, з 11.03.2025 по т.ч. місцезнаходження військовослужбовця не встановлено. Враховуючи вищезазначені обставини і факти, є достатньо підстав вважати, що старший солдат ОСОБА_1 всупереч своїх службових обов`язків не з`явився на місце служби 09 травня 2024 року. Також актом службового розслідування встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 свідомо вводив в оману керівництво підрозділу про те, що перебуває на лікуванні, для отримання грошового забезпечення, на яке військовослужбовець не має права.

01.06.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) видано наказ №5228 «Про завершення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 », яким наказано:

1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 2025 року № 3992 «Про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 », вважати завершеним.

2. Факт нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати доведеним.

3. У зв`язку з встановленням нових обставин в ході проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 квітня 2025 року № 3992 «Про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 » - п.2.2. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2025 №112 визнати таким, що втратив чинність.

4. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 враховуючи вимоги п. 2.8.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України №40 від 31.01.2024 в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) у зв`язку з доуточненням даних внести відомості та зазначити «Військовослужбовця служби по мобілізації старшого солдата, ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . 09 травня 2024 року був відсутній на місці служби у підрозділі військової частини НОМЕР_1 ».

5. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 організувати перевірку дотримання вимог керівних нормативно-правових актів в частині нарахування та виплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , за період з травня 2024 року по квітень 2025 року.

6. За порушення вимог аб.аб. 2, 3, 5, 7 ст. 11, аб.аб. 8, 9, 13, 16-18 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, аб.аб 1-4 ст. 3, аб.аб 1-2, 6 ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, що виявились у неналежному виконанні обов`язків військової служби, неутриманні від негідних вчинків, відсутності доповідей безпосередньому керівництву про грубі порушення військової дисципліни, ігнорування виконання військового обов`язку, особисту недисциплінованість і порушення розпорядку дня, старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , після повернення до військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає оскаржуваний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.06.2025 №5287 «Про завершення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 » протиправним, з огляду на що позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Частинами 2-4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

За приписами ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до вимог ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.

Таким чином, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі- особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

З аналізу приведених приписів вбачається, що службове розслідування призначається та проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.

Суд з матеріалів справи встановив, що за фактом неприбуття ОСОБА_1 до розташування військової частини НОМЕР_1 командир 3 мінометної батареї механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 подав рапорт від 19.04.2025 та за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.04.2025 №3992 було призначено проведення службового розслідування.

Актом службового розслідування №3-40/1466 від 01.06.2025 встановлено факт нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

У ході проведення службового розслідування було встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебував в лікувальних закладах: з 14.03.2024 по 29.04.2024 у КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня»; з 29.04.2024 по 08.05.2024 у КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР; з 28.05.2024 по 08.07.2024 у КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня»; з 14.08.2024 по 03.09.2024 у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР; з 25.09.2024 по 14.10.2024 у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР; з 17.02.2025 по 25.02.2025 у КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР; з 25.02.2025 по 10.03.2025 у КНП «Вараська багатопрофільна лікарня», проте за періоди з 09.05.2024 по 27.05.2024, з 09.07.2024 по 12.07.2024, з 10.08.2024 по 13.08.2024, з 04.09.2024 по 24.09.2024, з 15.10.2024 по 16.02.2025, з 11.03.2025 по т.ч. місцезнаходження військовослужбовця не встановлено. Враховуючи вищезазначені обставини і факти, є достатньо підстав вважати, що старший солдат ОСОБА_1 всупереч своїх службових обов`язків не з`явився на місце служби 09 травня 2024 року.

Зокрема, вказані факти були встановлені з відповіді на запит №1855/1581 від 24 квітня 2025 року, адресований до військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з метою встановлення об`єктивних причин та умов нез`явлення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 .

Як слідує з відповіді ВЧ НОМЕР_5 від 02.05.2025 №386 1052, командиру ВЧ НОМЕР_1 повідомлено про те, що згідно наявних облікових даних старший солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні: з 14.03.2024 по 29.04.2024 у КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня»; з 29.04.2024 по 08.05.2024 у КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР; з 28.05.2024 по 08.07.2024 у КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня»; з 14.08.2024 по 03.09.2024 у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР; з 25.09.2024 по 14.10.2024 у КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР; з 17.02.2025 по 25.02.2025 у КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР; з 25.02.2025 по 10.03.2025 у КНП «Вараська багатопрофільна лікарня». 09 серпня 2024 року гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 було проведено медичний огляд та прийнято постанову, яка оформлена довідкою №10609 від 09.08.2024, відповідно до якої військовослужбовець придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З матеріалів справи суд також встановив, що в ході проведення службового розслідування, було відібрано письмові пояснення, зокрема у начальника медичного пункту НОМЕР_3 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який повідомив про відомі йому обставини нез`явлення ОСОБА_1 09.05.2024 до місцярозташування ВЧ НОМЕР_1 , а саме повідомив, що із старшим солдатом ОСОБА_1 підтримували зв`язок військовослужбовці мінометної батареї та військовослужбовці медичного пункту. 3 наданої в медичний пункт 2 механізованого батальйону медичної документації капітан медичної служби ОСОБА_4 знає, що старший солдат ОСОБА_1 проходив лікування на території Рівненської області. Періодично старший солдат ОСОБА_1 надсилав медичні документи, як підтвердження про лікування. У квітні 2025 року старший солдат ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які медичні документи про те, що перебуває на лікуванні, а згодом перестав відповідати на телефонні дзвінки. Про те, що старший солдат ОСОБА_1 з 09 травня 2024 року по 27 травня 2024 року не перебував на стаціонарному лікуванні капітану медичної служби ОСОБА_4 стало відомо під час проведення службового розслідування, а саме 13.05.2025. Де зараз перебуває старший солдат ОСОБА_1 , капітан медичної служби ОСОБА_4 не знає. В поясненні зазначено, що здійснити повний контроль за військовослужбовцями, які проходять лікування поза межами військової частини не завжди можливо, оскільки лікувальні заклади не завжди повідомляють про виписку військовослужбовців, а самі військовослужбовці не завжди надсилають документи про госпіталізацію або виписку.

Позивач заперечує щодо висновків відповідача про самовільне залишення позивачем військової частини та зазначає, що 09.05.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ЗБЛ», що підтверджується випискою з амбулаторної картки хворого, епікризом №3020 та направленням ВЧ НОМЕР_5 від 09.05.2024 №9126. Також зауважує, що перебував у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , у зв`язку з довготривалим лікуванням, що виключає факт самовільного залишення позивачем ВЧ НОМЕР_1 .

У ході розгляду справи суд встановив, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.03.2024 № 78 старшого солдата ОСОБА_1 , номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що вибув в лікувальний заклад КНП «Зарічненська БЛ» з 14 березня 2024 року на стаціонарне лікування під час відпустки, якого в подальшому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2024 №152 зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 у зв`язку із довготривалим лікуванням.

Позивача 09.05.2024 військовою частиною НОМЕР_5 було направлено на стаціонарне лікування до Зарічненської БЛ, де позивач перебував у період з 09.05.2024 по 27.05.2025, що також підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність особи №258 від 27.05.2024, виданою КНП «Зарічненська багатопрофільна лікарня» Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області та випискою з амбулаторної картки №2978.

У подальшому позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 видано направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби від 08.07.2024 №2114.

Відповідно до довідки ВЛК, виданою ВЧ НОМЕР_5 від 09.08.2024 №10609, позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З наведеного слідує, що 09.05.2024 (дата, коли позивач був відсутній на місці служби у ВЧ НОМЕР_1 згідно оскаржуваного наказу №5287 від 01.06.2025 висновків акту службового розслідування) позивач перебував на стаціонарному лікуванні на підставі направлення ВЧ НОМЕР_5 від 09.05.2024 №9126.

Крім того, з матеріалів справи суд встановив, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.05.2024 №152 позивача виведено в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку із довготривалим лікуванням, що виключає факт самовільного залишення позивачем 09.05.2024 військової служби та не з`явлення за місцем несення служби, з огляду на прийняття такого наказу після дати, з якої позивача наказано вважати таким, що був відсутній на місці служби у підрозділі ВЧ НОМЕР_1 , а відтак відповідачу на момент прийняття наказу від 30.05.2024 №152 було достеменно відомо про довготривале лікування позивача у медичних закладах, враховуючи також наявні в матеріалах справи записи з амбулаторної картки №2978 ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач з 14.03. – 04.04.2024, з 08.04. – 26.04.2024, з 29.04. – 08.05.2024, з 09.05 – 27.05.2024, з 28.05. – 18.06.2024, з 18.06 – 08.07.2024, з 14.08. – 03.09.2024, з 25.09. – 14.10.2024, 08.11.2024, з 25.11 – 03.12.2024, 10.12.2024, 06.01.2025, 07.01.2025, 13.01.2025, 17.01.2025, 17.02 – 25.02.2025, з 25.02. – 10.03.2025, 13.03.2025, 18.04.2025, 29.04.2025 перебував на лікуванні (у тому числі стаціонарному) у медичних закладах. Вказане підтверджує, що позивач протягом року дійсно перебував на довготривалому лікуванні, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами, направленнями до медичних закладів та довідкою ВЛК від 09.08.2024 №10609.

Слід також зауважити, що відповідно до витягу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.05.2025 №168-РС позивача було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), що у свою чергу доводить те, що за наслідками наявних у позивача захворювань та потреби у довготривалому лікуванні, позивачу було встановлено групу інвалідності. Крім того, суд зазначає, що ініціювання відповідачем службового розслідування у квітні 2025 року щодо обставин, які склались 09.05.2024, тобто зі спливом майже одного року, викликає сумніви щодо необізнаності відповідача про місцезнаходження позивача станом на 09.05.2024, враховуючи також те, що про відсутність позивача за місцем несення служби повідомлено рапортом саме 19.04.2025, тобто у той час, коли позивач ймовірно звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з встановленням йому групи інвалідності та не бажанням продовжувати військову службу, з огляду на винесення командиром 03.05.2025 наказу про звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я.

За змістом відзиву відповідача також слідує, що останній не заперечує про надання позивачем документів, які підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні, водночас за виключенням періоду з 09.05.2024 по 27.05.2024. У свою чергу суд зазначає, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, з огляду на винесення командиром ВЧ НОМЕР_1 наказу від 30.05.2024 №152, яким позивача виведено в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку із довготривалим лікуванням, що виключає факт необізнаності відповідача про перебування позивача на лікуванні станом на 09.05.2024 та відповідно відсутності позивача за місцем несення служби у зв`язку з таким лікуванням.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач повинен був надавати відповідачу документи, які б слугували підставою бути законно відсутнім за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , то суд зазначає, що відповідно до ст. 260 Статуту інформація про направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я та перебування військовослужбовця на лікуванні та/або реабілітації у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини може оброблятися з використанням державних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров`я у порядку, визначеному законодавством, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 261 Статуту про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров`я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 262 Статуту передбачено, що в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Варто зауважити, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23 серпня 2023 року №901, якою затверджено Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 901 для обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між військовими частинами, закладами охорони здоров`я і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки використовуються системи електронного документообігу Міноборони, Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 901 медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються:

військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, до закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);

військовою частиною, в якій військовослужбовець проходить військову службу, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, - довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), витяг з наказу по особовому складу командира (керівника) військової частини, витяг з наказу по стройовій частині командира (керівника) військової частини, відпускний квиток;

штатною військово-лікарською комісією до закладу охорони здоров`я, де військовослужбовець перебуває (перебував) на лікуванні, - постанова військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії;

закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров`я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров`я або вибув з нього, - іменний список військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров`я та вибули з нього, інші документи у разі потреби;

закладом охорони здоров`я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначені в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров`я - постанова військово-лікарської комісії, оформлена у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії, виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, рапорт військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов`язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров`я з метою взяття на військовий облік (виключення з військового обліку), інші документи у разі потреби.

Наведене свідчить, що між медичними закладами та військовими частинами, в яких проходять службу військовослужбовці існує електронний документообіг медичних документів, що, насамперед, спростовує факт необізнаності відповідача про перебування позивача на лікуванні та відповідно обов`язок позивача надавати відповідачу медичні документи, оскільки такі обов`язки покладено на заклади охорони здоров`я.

Суд також зазначає, що відповідач не надав жодного документу, як то наказу чи розпорядження, з якого можна було б встановити дату, коли позивачу слід прибути до військової частини для подальшого проходження військової служби після довготривалого лікування.

За своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез`явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.

При цьому, самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.

Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.

Таким чином, не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром та встановлюються шляхом всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.

Верховний Суд у постанові по справі №813/1021/17 від 19.02.2020 зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №804/4633/17 викладена правова позиція, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведення вини військовослужбовця, якому такий проступок ставиться у провину. Не з`ясування обставин і причин, за яких військовослужбовець залишив військову частину, а також відсутність доказів, які б підтверджували самовільне залишення розташування військової частини, свідчить про відсутність підстав для висновку про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини.

Суд вважає, що зазначені у наказі військової частини командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно – господарської діяльності) від 01 червня 2025 року №5287 обставини, не містять достовірних відомостей, які б дали підстави зробити висновок про дійсний факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами підтверджено факт перебування позивача на довготривалому лікуванні у закладах охорони здоров`я, зокрема і з 09.05.2024, тому висновок відповідача щодо відсутності позивача без поважних причин на службі з 09.05.2024 є необґрунтованим та спростовується вищезазначеними обставинами.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно – господарської діяльності ) від 01 червня 2025 року №5287 про завершення службового розслідування за фактом нез`явлення до військової частини старшого солдата ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК