Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №320/28921/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Справа №320/28921/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРНАФТА» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «УКРНАФТА» (далі – позивач, АТ «УКНАФТА») звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 в частині нарахування штрафу на суму 113 549 978,28 грн та від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27.

Позиції сторін

В обґрунтування вимог позивач вказує, що на дату складання усіх розрахунків коригувань від 22.01.2024 була відсутня подія, визначена в п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, відтак складання таких розрахунків коригувань було помилковим.

Зазначає, що помилковість складання розрахунків коригувань від 22.01.2024 підтверджується також тим, що шляхом складання та реєстрації таких розрахунків коригування товариством було змінено ставку податку на додану вартість, яка зазначена була у відповідних податкових накладних: з 0% на 20%.

Посилається, що операції з постачання пального Міністерству оборони України оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, що підверджується також індивідуальною податковою консультацією № 1540/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 28.06.2023.

Також, вказує, що відповідачем повторно проведено камеральну перевірку, яку оформлено актом від 31.01.2025 № 331/Ж5/31-00-04-01-01-22/00135390, за період, який вже перевірявся контролюючим органом.

Крім того, посилається, що необхідність складання товариство розрахунків коригувань на підставі додаткових угод від 05.03.2024 підтверджується індивідуальною податковою консультацією № 2440/ІПК/99-00-21-03-02 від 29.04.2024.

Зазначає про неможливість застосування приписів пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань визначалися п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України.

Посилається, що у разі допущення товариством порушення граничних строків реєстрації розрахунків коригувань, до позивача мали б застосовуватися штрафні санкції у розмірі не більше 1020 грн, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації розрахунків коригувань.

Зазначає, що приписи податкового законодавства не містять норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі наявності у ній помилки.

Вказує, що зважаючи на встановлені порушення, контролюючим органом відповідно до приписів пункту 120-1.1 статті 120 та пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України правомірно застосовано штрафні санкції.

Таким чином, вказує, що доводи ПАТ «УКРНАФТА» є безпідставними, у зв`язку із чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 320/28921/25 відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 16 липня 2025 року об 09:15 год.

11.07.2025 до суду надійшов відзив із доказами.

16.07.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Перепелиця А.В. та представника відповідача Норець В.М., судом надано час представнику позивача надати відповідь на відзив та оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Наступне судове засідання призначено на 28 серпня 2025 року о 10:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

19.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив.

28.08.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Олексієнко М.Г. та представника відповідача Норець В.М., суд порадившись на місці, ухвалив допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни ПАТ "Укрнафта" на АТ "Укрнафта, та оголошено перерву для надання часу представнику відповідача підготувати заперечення на відповідь на відзив.

Наступне судове засідання призначено на 29 вересня 2025 року об 09:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

24.09.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.09.2025, за наслідками проведених підготовчих дій, за участі представника позивача Перепелиця А.В. та представника відповідача Корнейчук О.Л., ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 320/28921/25 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 листопада 2025 року о 09:30 год.

05.11.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Перепелиця А.В. та представника відповідача Норець В.М., заслухавши пояснення сторін, за відсутності заперечень, судом ухвалено на місці здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка ПАТ «УКРАНФТА» щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

31.01.2025 посадовою особою відповідача складено акт про результати камеральної перевірки № 330/Ж5/31-00-04-01-01-22/00135390.

Крім того, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка ПАТ «УКРАНФТА» щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

31.01.2025 посадовою особою відповідача складено акт про результати камеральної перевірки № 331/Ж5/31-00-04-01-01-22/00135390.

Посадовою особою відповідача встановлено порушення платником податків граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями, ПАТ «УКРНАФТА» подало заперечення до вищезазначених актів перевірок.

Листом від 05.03.2025 № 358/Ж12/31-00-04-01-01-29 заперечення ПАТ «УКРНАФТА» висновки актів перевірок залишено без змін, а заперечення – без задоволення.

За результатом виявлених порушень, відповідачем складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27, яким застосовано штраф у розмірі 114 837 062,10 грн;

- від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27, яким застосовано штраф у розмірі 113 549 978,28 грн.

ПАТ «УКРНАФТА» в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 та від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27.

Рішеннями Державної податкової служби України від 28.05.2025 № 15255/6/99-00-06-03-01-06 та від 27.05.2025 № 15137/6/99-00-06-03-01-06 податкові повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 та від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27 залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі – ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із п. 201.3 ст. 201 ПК України, у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. (п. 201.5 ст. 201 ПК України)

У відповідності до п. 201. 7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Також, пунктом 187.7 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, у період спірних правовідносин ПК України закріплював обов`язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, пунктом 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Пункт 120-1.1 ст. 120-1 ПК України установлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;

податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;

податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;

податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;

податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної.

Також, Законом України від 12.01.2023 № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90 такого змісту:

"89. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

90. Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів."

Водночас, суд зазначає, що розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим. Зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.04.2025 у справі № 520/1792/24.

Судом встановлено, що між ПАТ «УКРНАФТА» та Міністерством оборони України укладено ряд типових договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).

Зі змісту пунктів 3.1 укладених договорів вбачається, що ціна договору включає, зокрема, податок на додану вартість, сума якого наведена у специфікаціях до договорів.

Водночас, додатковими угодами до укладених договорів Сторони внесли зміни до пунктів 1.1 договорів (Специфікації) та виклали їх у іншій редакції, якою ставку ПДВ визначено 0%.

На виконання умов укладених договорів, Міністерством оборони України перераховувалися грошові кошти, як оплати за паливно-мастильні матеріали, що підтверджується наданою випискою за період з 01.07.2023 по 31.12.2023.

На виконання приписів пункту 187.7 статті 187 ПК України ПАТ «УКРНАФТА» складено та зареєстровано податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що 11.05.2023 ПАТ «УКРНАФТА» звернулося до Державної податкової служби України із листом (вих. № 01/01/07/01/01-02-01/2577) у якому прохалося надати індивідуальну податкову консультацію щодо можливості здійснювати оподаткування операцій з постачання товарів за нульовою ставкою податку на додану вартість на підставі підпункт «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» від 02 березня 2022 року № 178.

У відповідь на вищезазначений лист, Державна податкова служба України надала позивачу індивідуальну податкову консультацію від 28.06.2023 № 1540/ІПК/99-00-21-03-02-06 у якій вказано, що норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПК України та Постанови № 178 встановлюють застосування нульової ставки податку на додану вартість на операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту категоріям суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

Таким чином, якщо товариство здійснює постачання товарів для заправки, зокрема пального, відповідно до Постанови № 178, то до таких операцій з постачання товариство має застосовувати нульову ставку податку на додану вартість якщо таке постачання відповідає положенням (умовам) визначеним Постановою № 178.

Також, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, за фактом отримання вищезазначеної індивідуальної податкової консультації, 22.01.2024 ПАТ «УКРНАФТА» сформовано та зареєстровано розрахунки коригування до податкових накладних, які виписані на постачання паливно-мастильних матеріалів Міністерству оборони України. У вказаних розрахунках коригуваннях платником податків визначено нульову ставку податку на додану вартість.

Водночас, того ж дня, ПАТ «УКРНАФТА» сформовано розрахунки коригування, в яких визначено попередню ставку податку на додану вартість (20%) у зв`язку із тим, що на дату формування розрахунків коригувань між позивачем та Міністерством оборони України не було укладено додаткових угод, які передбачали нульову ставку податку на додану вартість у операціях із постачання товарів.

Разом з тим, зі змісту укладених між позивачем та Міністерством оборони України слідує, що такі укладено відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (надалі – Постанова № 1275).

Постановою № 1275 затверджено, між іншим, особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану (надалі – Особливості № 1275).

Відповідно до п. 1 Особливостей № 1275, що ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення оборонних закупівель (далі - закупівлі) для державних замовників у сфері оборони, служб державного замовника, а також військових частин, організацій (установ, закладів), що уповноважуються рішенням державного замовника у сфері оборони на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів), (далі - державні замовники) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану.

Згідно із п. 4 Особливостей № 1275, державні замовники здійснюють оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до цих особливостей.

У відповідності до пункту 8 Особливостей № 1275, істотні умови державного контракту (договору), укладеного відповідно до абзацу першого цього пункту, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, або якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України “Про оборонні закупівлі”.

Водночас, підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 471), істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування.

Разом з тим, відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

З метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», відповідно до пункту 1 якої, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, з системного аналізу вищезазначених положень слідує, що операції з постачання пально-мастильних матеріалів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України є операціями, які оподатковуються нульовою ставкою.

Зазначене також й підтвердила Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 28.06.2023 № 1540/ІПК/99-00-21-03-02-06, яку надано позивачу.

У зв`язку із зазначеним, суд зазначає, що спірні розрахунки коригування, які виписувалися до податкових накладних сформовані позивачем помилково, серед іншого, й внаслідок викладеної позиції податкового органу у індивідуальній податковій консультації, що слідує, зокрема, із дій товариства, а саме, формування розрахунків коригувань, якими зменшено ставку податку на додану вартість на нульову й того ж дня здійснено повернення до попередньої.

Разом з тим, суд зазначає, що операції, які здійснювалися між позивачем та Міністерством оборони України підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, що неодноразово відображено у низці вищенаведених положеннях чинного законодавства.

Більше того, у додаткових угодах до договорів пунктами 5 передбачено, що кошти, які були сплачені Замовником Постачальнику в ціні товару як податок на додану вартість за ставкою, що перевищує нуль відсотків, підлягають поверненню Постачальником Замовнику.

Таким чином, Державою в особі Міністерства оборони України також визнано, що операції між ПАТ «УКРНАФТА» та Міністерством оборони України підлягали оподаткуванню саме за нульовою ставкою.

Водночас, відповідач вказує про допущення позивачем порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань, зокрема, від 22.01.2024 (порядкові номери, зазначені у податковому повідомленні-рішенні від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27: 1-32, 35-43, 45-57, 60-61, 63-70, 79), якими збільшено суму податкових зобов`язань з нульової ставки до основної.

Крім того, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП зазначає про несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригувань від 05.03.2024, перелік яких наведено, зокрема, у розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27.

Водночас, суд зазначає, що як розрахунки коригування від 22.01.2024, так і розрахунки коригування від 05.03.2024 стосуються операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Як зазначалося вище, пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

В той же час, суд зазначає, що конструкція вказаної статті не передбачає відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість, як то передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Однак, в силу того, що пункт 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України відсилає до пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, суд зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Крім того, у розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 до ряду податкових накладних/розрахунків коригувань, які складені 06.06.2024-12.06.2024 (визначена нульова ставка податку на додану вартість), з порушенням строків реєстрації яких товариство погодилося, контролюючий орган застосував розмір штрафу 2%, але не більше 1 020 грн, що передбачено п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, що додатково свідчить про неможливість застосування пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України у операціях з нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, презумпція правомірності рішень платника податків застосовується, коли норми податкового законодавства прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності не є однозначними та допускають множинне трактування повноважень на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Більш того мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України. За змістом вказаної норми статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Аналогічний висновок щодо розумінні цих норм статті 4 і 56 ПК України наведений у постановах Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 340/8187/24 та від 10 лютого 2021 року у справі № 380/671/20.

Таким чином, суд доходить висновку про неможливість застосування у спірних правовідносинах штрафу у розмірі 15% суми податку на додану вартість, який передбачено пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Також, суд зазначає, що пунктом 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

З огляду на вищезазначене слідує, що розрахунок коригування складається у разі:

- якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг;

- у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Однак, у спірному випадку не відбулося будь-якої зміни суми компенсації вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Крім того, будь яких помилок, які підлягали виправленню та які були допущені при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг відповідачем не наведено та не встановлено судом.

Разом з тим, суд зауважує, що необхідність подання розрахунків коригувань виникла не в наслідок допущення помилки при складанні податкових накладних, а внаслідок ряду норм податкового законодавства, які передбачали оподаткування постачання товарів за нульовою ставкою, тоді як між ПАТ «УКРНАФТА» та Міністерством оборони України у договорах закріплені були ставки 7% та 20%, що в подальшому було змінено шляхом укладання додаткових угод до договорів.

Таким чином, суд констатує, що в випадку подання розрахунків коригувань від 22.01.2024 у позивача була відсутня подія для подання таких, а тому, з урахуванням усіх обставин справи, суд погоджується, що такі сформовано помилково.

За таких обставин, оскільки у позивача був відсутній обов`язок скласти та реєструвати спірні розрахунки коригування, помилкове виписування останніх не тягне за собою жодних наслідків, а тому суд зазначає про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та, як наслідок, протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 в частині нарахування штрафу на суму 113 549 978,28 грн.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 у справі № 520/10744/19, від 14.05.2020 у справі № 804/3513/17, від 28.03.2019 у справі № 809/1420/17.

Крім того, суд зазначає, що у цій ситуації ПАТ «УКРНАФТА» перебувало у стані правової невизначеності, у якій згідно ряду норм податкового законодавства операції з постачання паливно-мастильних матеріалів для Збройних Сил України оподатковуються за нульовою ставкою, що не є спірним у цій справі, та що у укладених договорах передбачалася ставка податку на додану вартість у розмірі 7% та 20%, що в подальшому було виправлено шляхом укладення додаткових угод до укладених договорів.

Крім того, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Верховний Суд у постановах від 01 червня 2020 року у справі № 826/17899/16, від 23 липня 2019 року у справі № 620/3609/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, від 30 січня 2018 року № 816/390/17, надаючи правову оцінку підставам застосування штрафних санкцій відповідно до пунктів 120-1.1, 120-1.2 статті 120-1 ПК України, вказав, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише за наявності його винної поведінки.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.04.2021 у справі № 140/2061/19 колегія зазначила, що усталеною є позиція Верховного Суду, що пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлені виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою. Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

Таким чином, зважаючи на те, що здійснені операції беззаперечно оподатковуються за нульовою ставкою, що не заперечується відповідачем, у останнього відсутні правові підстави для притягнення ПАТ «УКРНАФТА» до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію розрахунків коригувань, які складені до податкових накладних, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про порушення ПАТ «УКРНАФТА» граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 в частині нарахування штрафу на суму 113 549 978,28 грн та від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27 підлягають скасуванню.

Інші доводи сторін вивчені судом та не є такими, що спростовують вищезазначених висновків суду, та не потребують детального висвітлення у рішенні суду.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 в частині нарахування штрафу на суму 113 549 978,28 грн та від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 30 280 грн 00 коп.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 30 280 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «УКРНАФТА» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.03.2025 № 529/Ж10/31-00-04-01-01-27 в частині нарахування штрафу на суму 113 549 978,28 грн та від 11.03.2025 № 530/Ж10/31-00-04-01-01-27.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «УКРНАФТА» (код ЄДРПОУ 00135390, місцезнаходження: 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, місцезнаходження: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.