Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №140/16697/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16697/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої додаткової винагороди на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі Nє140/10088/25 без компенсації таких сум податку на доходи фізичних осіб; зобов`язання нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті додаткової винагороди на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі Nє140/10088/25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 26.02.2022 по 03.06.2025 проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира В/ч НОМЕР_1 №162 від 03.06.2025 позивача було звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу частини.

ОСОБА_1 вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25 позов було задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 та зобов`язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100 000,00 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

На виконання вказаного рішення 28.11.2025 на картковий рахунок позивача було зараховано кошти у розмірі 295 431,10 грн., призначення платежу – виплата згідно рішення суду №140/10088/25 від 14.10.2025.

30.11.2025 представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит у відповідь на який В/ч НОМЕР_1 повідомила про те, що на виконання рішення суду нархувовулася додаткова грошова винагорода у розмірі 383 741,68 грн., в т.ч. ПДФО 69 073,50 грн., військовий збір 19 187,08 грн.

Позивач вважає, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення має бути проведена одночасна компенсація суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, тому вважає дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23).

У відзиві на позовну заяву від 27.01.2026 представник відповідача проти вимог, викладених у позовній заяві, заперечив та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.27-30).

В обґрунтування своєї позиції вказав, що згідно ст. 1, 2 та 4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

На думку представника відповідача, позивач помилково ототожнює статус військовослужбовця та статус звільненої особи в контексті податкових правовідносин. Як підтверджується матеріалами справи, наказом командира військової частини №162 від 03.06.2025 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу. Фактична виплата коштів на виконання рішення суду відбулася 28.11.2025, тобто через 5 місяців після того, як позивач став цивільною особою. В той же час військова частина звертає увагу суду на те, що механізм компенсації ПДФО, передбачений даним Порядком, є спеціальною процедурою, яка технічно реалізується через систему виплати грошового забезпечення діючим військовослужбовцям або в межах розрахунку при звільненні.

Таким чином, відповідач вважає, що не мав законних підстав для нарахування компенсації ПДФО особі, яка втратила статус військовослужбовця, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Інших заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 03.06.2026 проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 та наказом командира В/ч НОМЕР_1 №162 від 03.06.2025 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини, що підтверджено рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, яке набрало законної сили 14.11.2025.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, яке набрало законної сили 14.11.2025 позов задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 та зобов`язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100 000,00 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 19.06.2024 по 26.06.2024, з 26.06.2024 по 19.07.2024, з 01.10.2024 по 01.11.2024, з 09.11.2024 по 12.11.2024, з 19.12.2024 по 08.01.2025, з 16.01.2025 по 13.02.2025 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини (а.с.9-17).

Як слідує з банківської виписки АТ «Приватбанк», 28.11.2025 на картковий рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 295 431,10 грн. шляхом безготівкового нарахування коштів В/ч НОМЕР_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25 (а.с.18).

Як слідує з матеріалів справи, листом від 04.12.2025 відповідач на адвокатський запит позивача від 30.11.2025 повідомив про те, що рішення суду виконано в повному обсязі та надано архівну відомість з якої судом встановлено, що виплата згідно рішення суду становить 383 741,68 грн., в т.ч. ПДФО 69 073,50 грн., військовий збір 19 187,08 грн., банк приват – 295 481,10 грн. (а.с.19-20).

Позивач не погоджуючись із діями відповідача, стосовно утримання податку на доходи фізичних осіб з сум виплаченого грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення, яке підлягало виплаті в період проходження ним військової служби.

Враховуючи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, встановлено не нарахування та не виплату відповідачем у повному обсязі додаткової грошової винагороди позивачу, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.

Також, у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22, Верховний Суд вказував на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, отже доводи позивача про безпідставність нарахування на суму додаткової грошової винагороди позивача податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу додаткової грошової винагороди на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.

При цьому, втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати заборгованості, не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві такої компенсації вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Питання щодо нарахувати та виплатити грошової компенсації за суму військового збору, що утримана з грошового забезпечення позивача, судом не вирішується, оскільки зазначена обставина жодним чином не обґрунтована та не оскаржується позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача, що виразилася в не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25, та наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №140/10088/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя А.Я. Ксензюк