Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №140/2084/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2084/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні з військової служби за сімейними обставинами, передбаченими абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ); зобов`язання розглянути рапорт та звільнити з військової служби, у зв`язку з сімейними обставинами, передбаченими абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (а.с. 32-33).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та у січні 2025 року звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, передбаченими абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закон №2232-ХІІ, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Як зазначив позивач, підставою для подання такого рапорту є необхідність здійснення ним постійного стороннього догляду за матір`ю – ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, визнана судом недієздатною та за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідними медичними документами та судовим рішенням. Інших осіб, членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 немає, оскільки дві сестри позивача за висновками лікарсько-консультативних комісій закладу охорони здоров`я самі потребують постійного догляду.

Однак відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту. Позивач вважає відмову у звільненні з військової служби протиправною, адже з рапортом подані всі необхідні документи, які підтверджують підставу звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити (а.с.34-38). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 23 січня 2026 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ. 30 січня 2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь, якою відмовлено у звільнення з військової служби у зв`язку з недостатністю документів, які підтверджують факт відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення ОСОБА_2 , які можуть здійснювати за нею постійний догляд.

Так, позивач до рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами не долучив жодного документу, який би спростовував наявність у ОСОБА_2 чоловіка, братів та сестер, інших дітей, онуків або ж об`єктивну неможливість здійснювати постійний догляд, зокрема, витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, передбачених Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, та Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року №1269/5. Покликаючись на положення Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, відповідач вказує, що позивачем не подано повного переліку документів, які б підтверджували відсутність інших членів сім`ї, а також наголошує, що військова частина не наділена повноваженнями щодо самостійного збору такої інформації.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 у 2022 році був призваний по мобілізації другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 та в даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірним.

23 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини – необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи (а.с.65-66).

До рапорту долучив такі документи: паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади №2025/018812484; паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; витяг з реєстру територіальної громади №2026/000957466; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №198/25/111/В від 04 березня 2025 року; витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №5482 від 16 грудня 2025 року; паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; витяг з реєстру територіальної громади №2026/019445048; паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_5 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади №2026/019445089; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 06 січня 2026 року; акт обстеження житлово-побутових умов проживання №5317 від 03 грудня 2025 року; рішення суду про визнання недієздатності ОСОБА_2 .

Листом від 30 січня 2026 року №1458/1241 відповідач повідомив позивача про розгляд його рапорту та про відмову у його задоволенні. Зі змісту вказаного листа слідує, що статтею 26 Закону №2232-ХІІ визначено: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) – необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Наданими документами наявність зазначених обставин не підтверджено (а.с.26).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період визначені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-ХІІ. Зокрема, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої названої статті під час дії воєнного стану такі військовослужбовці звільняються через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, до якої кореспондує підпункт «г» пункту 2 частини четвертої цієї статті, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі – Порядок №1153), відповідно до пункту 233 якого військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454; далі – Інструкція №170).

Згідно з підпунктом 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовцем подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин.

За обставин цієї справи ОСОБА_1 звертався до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, тобто за сімейними обставинами – необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

За результатами розгляду рапорту та долучених до нього документів позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки наданими документами не підтверджено наявність таких обставин.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що мати позивача ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю І групи (підгрупа А), інвалідність встановлена довічно, яка потребує постійного догляду, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04 березня 2025 року №198/25/111/В (рішення №198/25/111/Р), випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №972 – а.с.13-15. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатною (а.с.17-18).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 , виданого Любешівською селищною радою від 03 грудня 2025 року №5317, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Спільно з нею за даною адресою зареєстровані та проживають син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на даний час мобілізований в ЗСУ, невістка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підприємець, веде догляд за своєю дитиною-інвалідом ОСОБА_7 , онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дитина-інвалід (а.с.46).

У ОСОБА_2 крім позивача є дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а.с.21, 24).

Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 27 листопада 2025 року №147/1, форма первинної облікової документації №080-4/о затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року №407, вбачається, що комісією ЛКК в складі трьох лікарів рекомендовано ОСОБА_5 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок дійсний до 27 листопада 2026 року (а.с.22).

Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26 листопада 2025 року №141/1 (форма №080-4/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09 березня 2021 року №407) підтверджено необхідність ОСОБА_3 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, висновок дійсний до 24 листопада 2026 року (а.с.25).

З акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 06 січня 2026 року, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 , слідує, що зареєстрованим/задекларованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача та його матері ОСОБА_2 , є: АДРЕСА_1 . В ході перевірки виявлено у ОСОБА_2 (особа за якою здійснюється/здійснюватиметься догляд) наявність інших членів сім`ї, які зобов`язані здійснювати постійний догляд, а саме дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що проживає за адресою: с. Лахвичі Камінь-Каширського району, Волинської області, але відповідно до висновку від 26 листопада 2025 року №141/1 про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 , але відповідно до висновку №147/1 від 27 листопада 2025 року про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а отже по стану здоров`я дочки не взмозі забезпечити ОСОБА_2 належним необхідним доглядом. Установлено наявність потреби у постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 , яка об`єктивно потребує постійного стороннього догляду, оскільки має значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій, недієздатна, який в змозі здійснити із членів сім`ї першого ступеня споріднення виключно – син (військовослужбовець) ОСОБА_1 (а.с.19).

При вирішенні даного спору суд враховує, що визначення поняття інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення міститься в підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Водночас, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить застереження про те, що таке визначення поняття інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення використовуються лише для цілей розділу ІV Податкового кодексу України Податок на доходи фізичних осіб.

Визначення поняття сім`я міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом другим резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03 червня 1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна член сім`ї), до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.

У даному випадку не є спірною та обставина, що спільно з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 (син), ОСОБА_6 (невістка), ОСОБА_7 (онука).

Так, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є неповнолітньою та відповідно до виписки із медичної карти амбулаторно хворого №702583 від 18 жовтня 2024 року у неї виявлено медичні покази для отримання державної соціальної допомоги, як інвалід дитинства строком на 5 року - вперше (до 18 років) (а.с.45). Актом обстеження житлово-побутових умов проживання підтверджується та обставина, що ОСОБА_6 веде догляд за дитиною-інвалідом. Таким чином, відсутні члени сім`ї першого чи другого ступеня, які спільно проживають та пов`язані спільним побутом з ОСОБА_2 , та на яких покладено законом обов`язок по догляду за нею.

У контексті спірних відносин суд також зауважує, що поняття «постійний догляд» передбачає не епізодичну чи матеріальну допомогу, а щоденну, безпосередню фізичну участь у житті особи, яка потребує догляду, допомогу у самообслуговуванні, забезпеченні її життєвих потреб та безпеки.

Верховний Суд у постанові від 07 травня 2025 у справі №420/30227/24 зазначив, що при вирішенні питання про звільнення необхідно враховувати не лише формальну фізичну наявність інших родичів, але й їхню реальну здатність здійснювати догляд. Зокрема, поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

Водночас відповідач, відмовляючи у звільненні, фактично обмежився формальним посиланням на наявність інших членів сім`ї, не дослідивши та не встановивши їх фактичну можливість здійснювати постійний догляд.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав жодного доказу того, що такі особи реально здійснюють або можуть здійснювати відповідний догляд, а також не спростував відомості, викладені в акті перевірки сімейного стану.

Посилання відповідача на необхідність подання витягів з державних реєстрів як доказу відсутності інших членів сім`ї є безпідставним, оскільки чинне законодавство не встановлює виключного переліку доказів для підтвердження таких обставин.

Оцінюючи матеріали справи та перелік документів, які були подані позивачем разом із рапортом на звільнення, а також з огляду на сформований Верховним Судом висновок, суд вважає, підтвердженою необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, особою з інвалідністю I групи та відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

З урахуванням висновків Верховного Суду, наведеними у зазначеній постанові, можна зробити висновок, що відмова у звільненні військовослужбовця за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю, буде суперечити принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон №875-XII).

Таким чином, при ухвалені рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби повинно бути забезпечено належний баланс між інтересами держави та правами людини.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини першої статті 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у звільненні його з військової служби через сімейні обставини – необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та порушує право позивача на звільнення з військової служби.

Тому суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Встановивши наявність та обґрунтованість підстави для звільнення позивача з військової служби, а також зважаючи на те, що відповідач вже розглянув рапорт позивача, суд уважає, що ефективним способом відновлення порушеного права військовослужбовця буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

У даному випадку у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26, абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк