Рішення від 26 березня 2026 р. у справі №140/252/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/252/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області) з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025 роки.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року проходив службу в ГУ НП у Волинській області на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області. На підставі наказу начальника ГУ НП у Волинській області від 14 квітня 2023 року №159о/с “По особовому складу” позивача звільнено із займаної посади з 17 квітня 2023 року у зв`язку із реалізацією наказу від 14 квітня 2023 року №900/в “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією”. Водночас указані накази визнані протиправними та скасовані у судовому порядку з поновленням позивача на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області з 18 квітня 2023 року (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі №140/8778/23). Позивач вважає, що має право на всі види грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу та 23 жовтня 2025 року звернувся до ГУ НП у Волинській області із заявою про виплату йому матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки. Однак ГУ НП у Волинській області листом повідомило про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що рапорти щодо виплати указаних видів допомог не надходили та ОСОБА_1 уже не має статусу поліцейського.

Позивач з такими мотивами відповідача не погоджується, оскільки у період вимушеного прогулу (з 17 квітня 2023 року до 15 квітня 2025 року) був позбавлений можливості подати рапорт як діючий поліцейський (формально був відсутній у штаті, не отримував грошового забезпечення до моменту його стягнення за рішенням суду). На переконання позивача, факт поновлення на посаді на підставі рішення суду у справі №140/8778/23 юридично анулює наслідки звільнення та відновлює його право на всі види грошового забезпечення. Тому невиконання вимоги подання рапорту є прямим наслідком незаконного його звільнення і цей факт не може бути використаний ГУ НП у Волинській області як підстава для позбавлення законних прав на грошове забезпечення.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.34-36). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за приписами Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 рокуза №669/28799; далі – Порядок №260), додаткові види грошового забезпечення можуть бути нараховані та виплачені лише в межах затверджених асигнувань на грошове забезпечення поліцейських відповідного органу поліції на підставі поданого поліцейським рапорту, а розмір такої допомоги визначається керівником відповідного органу поліції в порядку реалізації дискреційних повноважень. Відповідач повідомив, що на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі №140/8778/23 наказом ГУ НП у Волинській області від 21 квітня 2025 року №205о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУНП з 18 квітня 2023 року, а надалі наказом ГУ НП у Волинській області від 23 червня 2025 року №297о/с звільнено зі служби в поліції за станом здоров`я (через хворобу) з 23 червня 2025 року. ОСОБА_1 не звертався з відповідними рапортами про надання матеріальної допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань), що унеможливило прийняття розпорядчих рішень щодо цих виплат. Перше звернення із заявою про виплату від 23 жовтня 2025 року було після остаточного припинення служби в поліції. З огляду на втрату заявником статусу поліцейського на момент звернення правові підстави для нарахування та виплати зазначених допомог відсутні.

У відповіді на відзив позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.43-45).

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті спору, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив службу в ГУ НП у Волинській області на посаді інспектора кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, що не є спірним, та наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 14 квітня 2023 року №159о/с “По особовому складу” ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 17 квітня 2023 року (а.с.39).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №140/8778/23 позов ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУ НП у Волинській області від 14 квітня 2023 року №900/в “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією”; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Волинській області від 14 квітня 2023 року № 159 о/с “Про особовому складу”; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області з 18 квітня 2023 року; стягнуто з ГУ НП у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 222733,35 грн (а.с.14-23).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі №140/8778/23 апеляційну скаргу ГУ НП у Волинській області задоволено: рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №140/8778/23 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у вказаній справі постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУ НП у Волинській області від 14 квітня 2023 року №900/в та наказ ГУ НП у Волинській області від 14 квітня 2023 року №159о/с; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУ НП у Волинській області з 18 квітня 2023 року; стягнуто з ГУ НП у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 715608,27 грн (а.с.24-27).

Наказом ГУ НП у Волинській області від 21 квітня 2025 року №205о/с, прийнятим на виконання постанови Верховного Суду від 15 квітня 2025 року у справі №140/8778/23, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУНП з 18 квітня 2023 року (а.с.40).

Наказом ГУ НП у Волинській області від 23 червня 2025 року №297о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору кадрового забезпечення Луцького районного управління поліції ГУ НП, звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” - за станом здоров`я (через хворобу) з 23 червня 2025 року, з виплатою компенсації невикористаних днів основної та додаткової відпусток (а.с.10).

23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ НП у Волинській області із заявою від нарахування та виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки (а.с.11).

У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 06 листопада 2025 року №164503-2026 повідомив, що у 2022-2024 роках та у період з січня по червень 2025 року рапорти щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань до ГУ НП у Волинській області не надходили, а тому рішення щодо виплати таких коштів не приймалося; оскільки із заявою про виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 звернувся 23 жовтня 2025 року, тобто не будучи поліцейським, то відсутні правові підстави для виплати таких допомог (а.с.12).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою статті 94 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон №580-VIII) передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №988 виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Отже, Законом №580-VIII та Постановою №988 Міністру внутрішніх справ України делеговано повноваження визначати порядок виплати грошового забезпечення поліцейським.

Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, Постанови №988 та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок №260.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення (пункт 6 розділу І Порядку №260).

Згідно з абзацом першим пункту 7 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Відповідно до наведених правових норм такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як матеріальна допомога для оздоровлення (як правило, надається з відпусткою) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі узагальнено - матеріальна допомога), можуть бути нараховані та виплачені лише в межах затверджених асигнувань на грошове забезпечення поліцейських відповідного органу поліції на підставі поданого рапорту; матеріальна допомога не має встановленого розміру і визначається керівником відповідного органу поліції в порядку реалізації дискреційних повноважень. Тобто передумовою здійснення виплати матеріальної допомоги є наявність двох обставин: наявність бюджетних асигнувань для можливості їх виплати у відповідному розмірі та подання поліцейським відповідного рапорту. Ці умови мають існувати одночасно і не можуть тлумачитись окремо. Тільки тоді керівник відповідного органу поліції приймає рішення про виплату матеріальної допомоги. Однак першочерговим є ініціювання поліцейським питання отримання матеріальної допомоги.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі №620/17864/21 висловив правову позицію, згідно з якою матеріальна допомога входить до складу грошового забезпечення поліцейського, однак її виплата залежить від наявності відповідних бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисі органу поліції. Можливість отримати матеріальну допомогу має означати як право поліцейського претендувати на неї (шляхом подання рапорту), так і пов`язаний з цим обов`язок керівника органу поліції визначити її розмір (відповідно до пункту 13 Порядку №260), що усе ж залежить від обсягу бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення поліцейським, принаймні на певний період року. Подання поліцейським рапорту про виплату матеріальної допомоги є необхідною, але не достатньою умовою для її отримання. Відсутність бюджетних коштів виключає можливість здійснення таких виплат взяття зобов`язань без бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства.

Верховний Суд також уже досліджував питання виплати матеріальної допомоги на посаді публічної служби за минулі роки (зокрема, у справі №420/7083/21) та виснував, що фонд оплати праці у державному органі затверджується на бюджетний період (з 01 січня кожного року по 31 грудня того ж року) відповідно до кошторису установи, а виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється один раз на рік у межах відповідних бюджетних асигнувань, що мають кількісні, часові та цільові обмеження (виплата провадиться у поточному році і за поточний рік).

Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що не є спірною та обставина, що позивач у період з 01 серпня 2022 року по 17 квітня 2023 року (до його звільнення наказом від 14 квітня 2023 року №159о/с “По особовому складу”) із відповідними рапортами про виплату матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не звертався (надаються один раз на рік у поточному році за поточний рік). Так само не заперечується сторонами той факт, що з 21 квітня 2025 року (з дня поновлення на посаді з 18 квітня 2023 року наказом ГУ НП у Волинській області від 21 квітня 2025 року №205о/с) до звільнення 23 червня 2025 року зі служби в поліції (згідно з наказом ГУ НП у Волинській області від 23 червня 2025 року №297о/с) ОСОБА_1 не подавав рапорт про надання матеріальної допомоги, а відповідач не відмовляв йому у її виплаті з будь-яких підстав.

За приписами частини третьої статті 77 Закону №580-VIII день звільнення вважається останнім днем служби.

Заяву про надання матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2025 роки позивач подав відповідачу тільки 23 жовтня 2025 року – тобто після припинення відносин публічної служби та перебування на грошовому забезпеченні у відповідача (а.с.11).

Оскільки позивач, будучи поліцейським, не подав рапорт (не було реалізоване з його боку право на отримання матеріальної допомоги), то після припинення останнім служби в поліції фінансові зобов`язання у відповідача відсутні, а отже відсутня протиправна бездіяльність, коли суб`єкт владних повноважень повинен був вчинити конкретну дію, передбачену законом, але не зробив цього.

З приводу доводів позивача про те, що він у зв`язку із незаконним звільненням був позбавлений права на отримання одноразового додаткового грошового забезпечення (указаних видів матеріальної допомоги) за 2022-2025 роки, суд повторює, що у 2022, 2023 році (до 17 квітня) та у 2025 році (після поновлення на посаді) подання рапорту про виплату матеріальної допомоги залежало виключно від волі позивача. Вимушений прогул є підставою для виплати середнього заробітку як компенсації за втрачений дохід. У зв`язку із незаконним звільненням працівник може вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Однак виплата матеріальної допомоги як додаткової соціальної гарантії можлива з дотриманням загального порядку її надання - за ініціативою працівника лише під час фактичного проходження ним служби. Між тим позивачем не наведено об`єктивних обставин, які не дозволяли йому звернутися із рапортом щодо виплати матеріальної допомоги до остаточного звільнення зі служби в поліції.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108604) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк