Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №120/2211/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 березня 2026 р. Справа № 120/2211/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась військова частина НОМЕР_1 (далі -військова частина НОМЕР_1 , позивач) із адміністративним позовом до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відділ, відповідач), в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 80009302 від 15.01.2026 р.

В обґрунтування позовних вимог військова частина зазначила, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною, адже місцезнаходження відповідача м. Могилів- Подільський. Відтак, на думку позивача, виконавець мав вжити заходів щодо з`ясування відомостей чи відповідач знаходиться за адресою на яку поширюється компетенція державного виконавця. Також вказує , що рішення у справі №120/15877/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, набрало законної сили 29 січня 2026 року, відтак, виконавчий лист мав бути повернутий.

Ухвалою суду від 27.02.2026 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що адреса боржника, вказана у виконавчому документі: адреса АДРЕСА_1 , що належить до території, на яку поширюється компетенція Відділу.

Окремо зазначено, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду справі № 120/15877/24 набрало законної сили – 16.12.2025. Боржником, жодних дій щодо виконання рішення суду з моменту дати набрання законної сили рішенням не вчинено і не вжито. Таким чином, боржник військова частина НОМЕР_1 навмисно не виконує рішення суду.

Письмових пояснень від третьої особи не надходило, хоча ухвала про залучення отримана останнім, про що свідчать матеріали справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою заступника начальника Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.01.2026 року відкрито виконавче провадження ВП №80009302 щодо виконання виконавчого листа № 120/15877/24, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 08.01.2026 р. про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види) з 24 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року включно (які фактично були виплачені в цей період), виходячи при цьому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, а також врахувавши раніше виплачені суми таких виплат.

Не погоджуючись із рішенням відділу щодо відкриття виконавчого провадження позивач звернувся із позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-19) передбачено , що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України .

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до четвертої статті 4 Закону № 1404-19 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Відповідно до статті 24 Закону № 1404-19 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Стаття 26 Закону № 1404-19 визначає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Із процитованого видно, що підстави з яких стягувачу може бути повернуто виконавчий документ вичерпні, зокрема у разі, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю та рішення суду не набрало законної сили.

Надаючи оцінку аргументам відповідача стосовно того, що рішення у справі № 120/15877/24 набрало законної сили 29.01.2026 р., то такі не відповідають дійсності, адже таке (рішення) набрало законнох сили 16.12.2025 р. з дати ухвалення постанови СААС.

Стосовно доводів відносно того, що на дату відкриття виконавчого провадження виконавець мав з`ясувати юридичну адресу відповідача, то суд зауважує, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець не вчиняє виконавчих дій, в тому числі стосовно перевірки адреси відповідача, лише перевіряє чи відповідає виконавчий документ вимогам Закону № 1404-19 та чи наявні/відсутні підстави для повернення.

У виконавчому документі зазначено адресу боржника с.Пултівці , Вінницька область , тобто на дату прийняття спірного рішення адреса вказана у виконавчому документі свідчила про підвідомчість виконавчого документу відповідачу.

Окремо суд зауважує, що під час розгляду справи № 120/15877/24 військова частина НОМЕР_1 не була позбавлена можливості зазначити про невірність юридичної адреси та зокрема виправити помилки у виконавчому документі, однак доказів виправлення такої матеріали справи не містять.

Більш того, у позовній заяві поданій у цій справі позивач знову ж таки вказує адресу свого перебування м.Пултівці, Вінницька область.

Суд також вказує, що п. 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Отже, у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, то виконавче провадження підлягає переданню.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи не спростовано той факт, що на дату прийняття спірного рішення підстави для повернення виконавчого документу були відсутні, адреса вказана у виконавчому документі свідчила про підвідомчість такого відповідачу, відтак, оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними в цілому, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

Повний текст рішення сформовано 31.03.2026р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна