Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №585/3156/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м.Суми

Справа №585/3156/24

Номер провадження 22-ц/816/239/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Замченко А. О.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

співвідповідач - Державна казначейська служба України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2025 року, в складі судді Шульги В.О., ухвалене у м. Ромни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Держави Україна в особі Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), співвідповідач - Державна казначейська служба України, і просив суд: 1) Стягнути з Держави Україна в особі Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на його користь 3000 грн за рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року у справі №415/973/15-ц. 2) Стягнути з Держави Україна в особі Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на його користь 5606,31 грн інфляційних втрат. 3) Стягнути з Держави Україна в особі Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на його користь 585,80 грн, три проценти річних від суми стягнення, призначеної рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року у справі № 415/973/15-ц. 4) Стягнути з Держави Україна в особі Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на його користь 104 000 грн моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 11 серпня 2016 року рішенням Лисичанського міського суду Луганської області (справа № 415/973/15-ц) було частково задоволено його позовну заяву до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок поширення про нього недостовірної інформації, яка мала для нього негативні наслідки. Рішення суду набрало законної сили 03 листопада 2016 року. ОСОБА_2 відмовився виконати його добровільно, що змусило позивача звернутися до суду із заявою про видачу йому виконавчого листа. 13 липня 2017 року Лисичанський міський суд Луганської області видав виконавчий лист № 2/415/44/16 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди у розмірі 3000 грн. 31 липня 2017 року позивач направив до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області заяву про примусове виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року на підставі виконавчого листа даного суду № 2/415/44/16, виданого 13 липня 2017 року, оскільки, на той час, ОСОБА_2 відбував покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Роменська виправна колонія (№ 56).

Постановою Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 07 серпня 2017 року було відкрито виконавче провадження №54453134 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. Однак, зазначена постанова позивачу для відома, як учаснику виконавчого провадження (стягувачу), надіслана не була, що є порушенням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

23 серпня 2022 року позивачем була направлена керівнику Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабію А.В. скарга на бездіяльність державного виконавця Гургуц О.В., у провадженні якої перебуває виконавче провадження, в якій він просив керівника: Повідомити його в письмовому вигляді, які саме заходи примусового стягнення були застосовані державним виконавцем у виконавчому провадженні № 54453134 від 07 серпня 2017 року, відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 10, 68, 69 Закону України "Про виконавче провадження", у період з 07 серпня 2017 року по 23 серпня 2022 року. Також просив ухвалити постанову, якою зобов`язати старшого державного виконавця Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гургуц О. В. протягом 30 днів провести виконавчі дії у виконавчому провадженні № 54453134 в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а копію постанови направити йому для відома. Станом на 19 червня 2024 року його скарга керівником відділу залишена без розгляду, будь-яких листів-відповідей чи постанов він від нього не отримав.

Позивач обґрунтовував, що начальник відділу державної виконавчої служби Бабій A.B., отримавши скаргу від 23 липня 2022 року, зобов`язаний був перевірити виконавче провадження щодо «бездіяльності виконавця», усунути порушені права стягувача та надати відповідь (постанову або інший документ про перевірку виконавчого провадження), проте відповідь не була надана у встановлений законом строк, що є порушенням статей 4, 15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", ч. 1 ст. 18, ч. З ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 40 Конституції України. Разом з тим, на думку позивача, державним виконавцем не вчинено заходів примусового виконання рішення до боржника та осіб, які разом з боржником можуть мати спільне майно, а саме: дружини боржника (не перевірено реєстрацію шлюбу боржника, не встановлено особу дружини боржника та їхню сумісну власність, не стягнуто майно спільної сумісної власності); не здійснено організацію розшуку боржника (розшук майна, місце отримання боржником доходів державний виконавець повинен здійснювати шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики щодо перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника). Крім того, виконавець повинен здійснювати вихід за місцезнаходженням боржника (по місцю роботи та місцю проживання).

Також зазначив, що виконавець зобов`язаний був здійснити всі етапи виконавчих проваджень, які передбачені законом не пізніше 2017 року, проте зробив деякі запити лише у серпні 2022 року, після надходження начальнику відділу Бабію A.B. його скарги від 27 серпня 2022 року про бездіяння державного виконавця. У випадку невиконання боржником вимог виконавця, згідно статей 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний був звернутися в поліцію та порушити кримінальне провадження, однак примусові заходи до боржника не застосовувались, чим, на думку позивача, і порушено положення ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». У разі наявності підстав, що перешкоджають стягнути кошти з боржника, виконавець мав звернутися до суду для зміни сторони у виконавчому провадженні (згідно ст. 442 ЦПК України суд може змінити сторону у виконавчому провадженні), проте це також зроблено не було. Державним виконавцем не повідомлено йому про причини невиконання рішення суду. Суд, у свою чергу, всупереч ст.129-1 Конституції України, не здійснив контроль за виконанням рішення суду. Згідно статті 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Натомість, не отримавши належного виконання рішення суду від державного органу, позивач змушений власними силами захищати своє майно, звертаючись до суду. Отже, має місце порушення гарантій держави щодо виконання судового рішення. Станом на сьогоднішній день, відповідачем не виконано обов`язків, передбачених статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 Цивільно-процесуального кодексу України та статтями 2, 3, 5, 10, 18, 24, 26, 33, 36, 63 Закону України «Про виконавче провадження», що має для нього негативні наслідки, оскільки внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду настали знецінення коштів, збитки, упущено грошову вигоду, не отримана вигода та спричинена йому моральна шкода.

Також зазначив, що бездіяльність Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) підриває авторитет України та гарантії держави щодо обов`язкового виконання судового рішення «в розумні строки». Згідно рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року з ОСОБА_2 стягнуто на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн., однак добровільно виконати рішення суду боржник відмовився. На підставі його заяви про примусове виконання рішення суду відповідачем було винесено постанову від 07 серпня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54453134 щодо виконання виконавчого листа № 2/415/44/16, виданого 13 липня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області, яке відповідачем, протягом майже семи років, так і не виконано.

За даними Державної служби статистики України з вересня 2017 року по березень 2024 року (79 місяців), тобто за час бездіяльності виконавчої служби, сукупний індекс інфляції гривні становить 186,877 %. Таким чином, позивач вважає, що його втрати внаслідок інфляції 186,877 % від неповерненої суми судового стягнення по виконавчому листу № 2/415/44/16 від 13 липня 2017 року складають в розмірі - 5 606,31 грн (3000 грн х 186,877 % = 5 606,31 грн). Розрахунок 3 % річних: з 07 вересня 2017 року до 01 січня 2018 року пройшло 148 днів (3000 грн х 3% = 90 : 365 х 148 дня = 3.64). За 148 днів від суми 3000 грн три проценти річних складає 3,64 грн. з 01 січня 2018 року до 01 січня 2019 року пройшов один рік. (3000 грн х 3% = 90 гривень); з 01 січня 2019 року до 01 січня 2020 року пройшов один рік (3000 грн х 3% = 90 гривень); з 01 січня 2020 року до 01 січня 2021 року пройшов один рік (3000 грн х 3% = 90 гривень); з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року пройшов один рік (3000 грн х 3% = 90 гривень); з 01 січня 2022 року до 01 січня 2023 року пройшов один рік (3000 грн х 3% = 90 гривень); з 01 січня 2023 року до 01 січня 2024 року пройшов один рік (3000 грн х 3% = 90 гривень); з 01 січня 2024 року до 19 червня 2024 року пройшло 171 днів (3000 грн х 3% = 90 : 365 х 171 = 42.16). За 171 день від суми 3000 грн три проценти річних складає 42,16 грн Загальна сума 3 % річних за 6 років та 319 днів складає: 585,80 грн (3.64 + 90+ 90 + 90 + 90 + 90 + 90 +42.16 = 585,80). Загальний розмір збитків складає 6192,11 грн (5606. 31 +585,80 = 6192,11), які позивач вимагає стягнути з відповідача.

Обгрунтовуючи наявність підстав для такого стягнення позивач зазначив, що відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. У даному випадку, на думку позивача, працівник виконавчої служби не виконував свої зобов`язання «протягом семи років», що призвело до порушення психологічного стану, внаслідок чого настала необхідність у зверненні за медичною та психологічною допомогою, яку, як вважає позивач, від службового персоналу ДУ "Роменська виправна колонія (№ 56)" так і не отримав, про що підтверджує довідка установи від 25 січня 2023 року, яку додає як доказ. 03 лютого 2011 року йому було встановлено діагноз: гіпертонічна нейроциркуляторна дистонія. Рекомендовано вести здоровий спосіб життя та уникати нервових стресів. Він виявився емоційно неготовим до протидії довготривалій психотравмуючій події за віком, станом здоров`я та родом життєдіяльності, що призвело до переходу у стадію накопичення і виснаження, яка характеризується (за Г.Сельє) зниженням захисних можливостей організму, що призводить до збільшення загрози захворювання, внаслідок зниження активності імунної системи. Протиправні дії відповідача порушили нормальний хід його життя, оскільки в умовах позбавлення волі він не має можливості отримати повноцінне лікування та зберегти своє здоров`я. Дані обставини призвели до відчаю та посилили душевні страждання, що безумовно не сприяло покращенню його стану здоров`я. При подібних правопорушення національні суди «за надмірно тривале невиконання рішень суду» допускали стягнення 13 мінімальних заробітних плат (відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 квітня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 8000 грн), Європейський суд з прав людини - до 3000 євро. Постановою Вищого господарського суду України від 15 лютого 2017 року в справі №903/486/16 встановлено, що: «висновки суддів про протиправність бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні судових рішень мають преюдиційне значення при вирішенні спору у справі про відшкодування шкоди, завданої позивачу тривалим невиконанням рішення, винесеного на його користь». Як постраждала особа від протиправної бездіяльності, вважає що сума відшкодування моральної шкоди повинна бути в межах розумності і справедливості, з урахуванням завданої шкоди, спричинених незручностей, довготривалого морального виснаження, в тому числі практики Європейського суду з прав людини. Вважає доцільним стягнути моральну шкоду з відповідача в сумі 104 000 грн.

Звернув увагу суду, що вказана сума є справедливою зважаючи на те, що рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Харук та інші проти України» (в заяві №703/05 та 115 інших заяв) Суд вважає розумним та справедливим призначити 3000 євро кожному заявнику у заявах, що стосуються невиконання рішень тривалістю більше 3 років. Просив суд врахувати, що невиконання відповідачем судового рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року триває майже сім років, а сума 104 000 грн є меншою ніж 3000 євро ( 3000 х 43,65 грн. = 130950 грн., по курсу НБУ, станом на день подання позову), у той час як строк невиконання рішення у справі № 415/973/15-ц перевищує в два рази - ніж той, що зазначений ЄСПЛ до виплати (3000 євро).

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що до відзиву на позовну заяву відповідачем додано копії документів, з яких вбачається, що запити на майно ОСОБА_2 , кошти, постанова про арешт майна боржника, тощо, були направлені відповідачем за належністю лише у період з 21 вересня 2022 року по 26 липня 2024 року, тобто після отримання скарги позивача від 23 серпня 2022 року на бездіяльність державного виконавця. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що після відкриття провадження державним виконавцем, у відповідності до чинного законодавства, вчинялись необхідні дії для забезпечення виконання рішення суду не відповідають фактичним обставинам справи та свідчить про те, що відповідачем були порушені вимоги ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5, ст. 10, ст. 26, ч. 3 ст. 33, ч. 1 ст. 36, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Також заявник вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст. 10, ст. 68, ст. 69, ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки керівником Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабієм А.В. не було надано відповідь на його скаргу від 23 серпня 2022 року.

Зауважує, що висновки суду першої інстанції про те, що заявником не надано доказів на погіршення стану здоров`я внаслідок бездіяння відповідача також не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в судовому засіданні досліджувалась довідка ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» від 25 січня 2023 року, згідно якої заявник неодноразово звертався із заявами про надання йому медичної та психологічної допомоги, скаржився на погіршення стану здоров`я у зв`язку з бездіяльністю відповідача.

Крім того, заявник вважає, що оскільки відповідачем рішення суду не виконано у розумні строки, а провадження у справі №415/973/15-ц триває майже 10 років, він має право на відшкодування моральної шкоди в силу дії статей 23 та 280 ЦК України.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить апеляційний суд скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2025 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Роменським відділом державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що 07 серпня 2017 року на адресу відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_1 разом із виконавчим документом № 2/415/44/16 від 13 липня 2017 року, виданим Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 3000 грн. 07 серпня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття вищевказаного виконавчого провадження № 54453134, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження (поштове відправлення № 4200007006695 відправлено ОСОБА_2 та поштове відправлення № 4200007034311 відправлено ОСОБА_1 ). Виходячи з викладеного, посилання позивача на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження йому надіслана не була є безпідставним, адже наявні докази про відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .

З метою виявлення грошових коштів та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення, 07 серпня 2017 року були зроблені запити до відповідних установ. Згідно відповідей наданих Державною податковою службою України, Управлінням Пенсійного фонду України - ні відкритих рахунків, ні джерел отримання доходів за боржником не значаться, як отримувач пенсії боржник на обліку не перебуває. Відповідно до заяви ОСОБА_1 , та листа Роменської місцевої прокуратури встановлено, що ОСОБА_2 відбуває покарання в Роменській ВК №56.

29 серпня 2017 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено до ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» за місцем відбування покарання боржника.

19 вересня 2017 року та 20 жовтня 2017 року державним виконавцем до бухгалтерії ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» було направлено запити про надання інформації про проведені утримання та перерахування із заробітної плати ОСОБА_2 відповідно до постанови від 29 серпня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Згідно відповіді ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» від 06 листопада 2017 року ОСОБА_2 за даними спецвідділу відбуває міру покарання в ДУ «Роменська виправна колонії (№56)», але заробітна плата за період з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року йому не нараховувалась.

З метою виявлення грошових коштів та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення, 28 серпня 2018 року направлено запити до відповідних установ. Згідно відповідей наданих Державною податковою службою України, Управлінням Пенсійного фонду України - ні відкритих рахунків, ні джерел отримання доходів за боржником не значаться, як отримувач пенсії боржник на обліку не перебуває.

11 жовтня 2018 року ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» надано звіт, згідно якого відсутні відомості про нарахування доходу боржнику.

31 жовтня 2019 року на депозитний рахунок Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшли кошти в розмірі 1000 грн, які були розподілені державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та перераховані: витрати на проведення виконавчих дій у сумі 151 грн, відповідно до платіжних доручень №11400 (51 грн), №11401 (100 грн) від 24 грудня 2019 року та виконавчий збір в сумі 77,18 грн, відповідно до платіжного доручення №11270 від 24 грудня 2019 року. Кошти в сумі 771,82 грн стягувачу були перераховані на рахунок вказаний у заяві про відкриття виконавчого провадження, згідно платіжного доручення № 11221 від 23 грудня 2019 року. 24 грудня 2019 року кошти в сумі 771,82 грн повернулися на рахунок відділу ДВС із зазначенням причини (невірний/відсутній номер карти/ІПН).

19 грудня 2019 року державним виконавцем Карпенку І.І. направлено вимогу про надання повних банківських реквізитів та ІПН для перерахування йому коштів. 12 лютого 2020 року надійшла заява про виконання вимоги виконавця боржником та останнім надано реквізити банківського рахунку для перерахування коштів на картку ПриватБанку ОСОБА_3

24 лютого 2020 року державним виконавцем Карпенку І.І. направлено вимогу про надання повних банківських реквізитів в форматі ІВАN, прізвище ім`я по-батькові та ідентифікаційний номер особи, яка буде отримувати кошти. 23 березня 2020 року надано повні банківські реквізити ОСОБА_3 на рахунок якої ОСОБА_1 просить перерахувати стягнуті на його користь кошти.

07 квітня 2020 року, згідно платіжного доручення № 3080, кошти в сумі 771,82 грн перераховані на рахунок ОСОБА_3 . З метою виявлення грошових коштів та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення, 15 квітня 2020 року зроблені запити до відповідних установ. Згідно відповідей наданих Державною податковою службою України, Управлінням Пенсійного фонду України - ні відкритих рахунків, ні джерел отримання доходів за боржником не значаться, як отримувач пенсії боржник на обліку не перебуває. 22 квітня 2020 року від позивача надійшов інформаційний запит до старшого державного виконавця Горгуц О.В. де він зазначає, що станом на 20 квітня 2024 року, він не отримав від неї будь-якої інформації про виконання судового рішення, чи стягнуто з ОСОБА_2 борг в сумі 3000 грн та про перерахування коштів на вказані ним реквізити.

05 травня 2020 року старшим державним виконавцем Горгуц О.В. надано відповідь ОСОБА_1 про те, що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також повідомлено, що на депозитний рахунок відділу надійшли кошти для сплати заборгованості по виконавчому документу у сумі 1000 грн, які були розподілені державним виконавцем відповідного до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно перераховані: 151 грн - витрати за проведення виконавчих дій, 77,18 грн - стягнення виконавчого збору та 771,82 грн перераховані на рахунок ОСОБА_3 (платіжне доручення №3080 від 07 квітня 2020 року.)

З метою виявлення грошових коштів та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення, 18 лютого 2021 року та 15 червня 2021 року зроблені запити до відповідних установ. Згідно відповідей наданих Державною податковою службою України - ні відкритих рахунків, ні джерел отримання доходів за боржником не значаться. Згідно відповіді МВС України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

01 лютого 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до відповідей з банків, постанови повернуто без виконання (відсутність рахунків клієнта).

11 серпня 2022 року від ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_2 відбував міру покарання у вищевказаній колонії, мав виконавчий лист №2/415/44-16 від 13 липня 2017 року, виданий Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 , але із-за малого обсягу робіт на виробництві та низької заробітної плати утримання позову не проводились. Лише із особистого рахунку, згідно заяви засудженого ОСОБА_2 , утримано 1000 грн та перераховано на рахунок МР ВДВС 30 жовтня 2019 року. Також повідомлено, що засуджений вибув до лікарняного закладу «Херсонської ВК (№61)».

23 серпня 2022 року на адресу відділу надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Горгуц О. В. у виконавчому провадженні №54453134. 01 вересня 2022 року за вих.№ 30585 ОСОБА_1 роз`яснено, що скарга від 23 серпня 2022 року не відповідає вимогам ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», тому розглянута як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідь зареєстрована в реєстрі вихідних документів в системі АСВП та направлена ОСОБА_1 , даний факт підтверджує копія відповіді та скрін-документу з реєстру АСВП.

01 вересня 2024 року державним виконавцем Сугак О.В. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

21 вересня 2022 року справа повернулась до Роменського відділу ДВС. 21 вересня 2022 року державним виконавцем Лісовою Л.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження та направлено запит до Петропавлівського районного суду Дніпровської області про надання інформації чи відбув міру покарання ОСОБА_2 24 листопада 2022 року від Петропавлівського суду Дніпровської області надійшла відповідь про те, що станом на 01 листопада 2022 року справи Лисичанського міського суду Луганської області не передані, тому суд немає можливості повідомити чи відбув міру покарання боржник.

З метою виявлення грошових коштів та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення, 25 листопада 2022 року зроблені запити до відповідних установ. Згідно відповідей наданих Державною податковою службою України - ні відкритих рахунків, ні джерел отримання доходів за боржником не значаться.

28 листопада 2022 року державним виконавцем направлено запит до Лікарського закладу «Херсонська ВК (№61)» з метою отримання інформації чи перебуває в даному закладі боржник (лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою). 06 лютого 2023 року державним виконавцем повторно направлено запит до Лікарського закладу «Херсонська ВК (№61)» з метою отримання інформації чи перебуває в даному закладі боржник (лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).

15 лютого 2023 року державним виконавцем повторно направлено запит до Лікарського закладу «Херсонська ВК (№61)» з метою отримання інформації чи перебуває в даному закладі боржник (лист повернувся у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).

З метою виявлення грошових коштів та доходів боржника, на які можливо звернути стягнення 14 червня 2023 року зроблені запити до відповідних установ.

Згідно відповідей наданих Державною податковою службою України - ні відкритих рахунків, ні джерел отримання доходів за боржником не значиться. Згідно відповіді МВС України - відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Згідно інформаційної довідки № 388320229 від 25 липня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нepyxoмого майна щодо суб`єкта за боржником зареєстровано: 1/3 частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

26 липня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та дані внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо майна. 26 липня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до відповідей з банків постанови повернуто без виконання (відсутність рахунків клієнта).

Відповідно до Наказу № 309 від 22 грудня 2022 року зі змінами Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією: м.Лисичанськ, Луганської області знаходиться на території України, яка тимчасово окупована російською федерацією.

18 березня 2025 року державним виконавцем, у відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Лисичанського відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у зв`язку з тим, що кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, на території м. Ромни та Роменського району відсутні та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно місцем народження та мешкання боржника до арешту є АДРЕСА_1 , що за територіальністю відноситься до компетенції даного відділу державної виконавчої служби.

Таким чином, Роменським відділом державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжито всіх передбачених законодавством заходів з метою неупередженого, своєчасного виконання рішення суду та не суперечать чинному законодавству. Залишок боргу по виконавчому документу № 2/415/44/16 від 13 липня 2017 року, виданому Лисичанським міським судом Луганської області, складає 2228,18 грн.

Щодо позовних вимог відносно стягнення коштів та відшкодування збитків і моральної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Позивач звертаючись до суду вважає, що бездіяльність Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) полягає в тривалому невиконанні судового рішення та просить стягнути з Держави Україна в особі Роменського відділу ДВС на його користь 3000 грн. за рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року у справі № 415/973/15-ц. Однак, боржником за вищевказаним рішенням суду є ОСОБА_2 , а не орган Державної виконавчої служби. Рішення суду на даний час виконане частково. Невиконання рішення суду Роменським відділом ДВС не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування стягувачеві шкоди, яка дорівнює вартості заборгованості боржника у цьому виконавчому провадженні. У цьому випадку стягувач, вимагаючи відшкодування шкоди за рахунок держави, фактично підміняє стадію виконання судового рішення стадією розгляду спору по суті до іншого відповідача. Крім того, на зазначену суму позивачем обраховані інфляційні витрати у розмірі 5606,1 грн. та три відсотки річних, що складає 585,80 грн., які відповідно ч. 2 ст. 625 України повинні покладатися на боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання. У даному випадку таким боржником є ОСОБА_2 , який не виконав свої зобов`язання по поверненню коштів позивачу.

Невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. ст. 1173,1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 2011090св19), від 03 червня 2020 року у справі №642/3839/17 (провадження № 37856св18) та від 12 серпня 2020 року у справі №761/7165/17 (провадження № 61-20203св19).

Твердження позивача стосовно заподіяння моральної шкоди не доведено належними доказами, оскільки з матеріалів позовної заяви не підтверджується факт заподіяння позивачу душевних страждань, не встановлено причинно-наслідковий зв`язок та не визначено правомірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Позивач вказує, що працівник виконавчої служби не виконував свої зобов`язання «протягом семи років», що призвело до порушення його психологічного стану, проте відповідач вказує, що такий висновок є безпідставним, адже працівниками відділу ДВС за період перебування виконавчого провадження у відділі було вжито всіх, передбачених законодавством заходів, з метою неупередженого, своєчасного виконання рішення суду, а на користь стягувача перераховано частину боргу за виконавчим документом у розмірі 771,82 грн., залишок заборгованості за виконавчим документом становить 2228,18 грн. Також зазначає, що довідка видана ОСОБА_1 19 червня 2024 року ДУ «Роменська виправна колонія (№56) не підтверджує той факт, що душевних страждань та погіршення стану здоров`я останній зазнав саме від бездіяльності Роменського відділу Державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконання рішення Лисичанського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року у справі № 415/973/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди.

Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відділом ДВС саме в розмірі 104 000 грн та не надано обґрунтованого розрахунку нарахування суми моральної шкоди. При цьому посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» відповідач вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Так, згідно практики Європейського Суду з прав людини, Суд у своїх рішеннях дійсно, присуджував з держави у рахунок відшкодування моральної шкоди її розмірі середньому від 1500 до 3000 Євро, посилаючись на встановлення тривалого невиконання рішень винесених на користь заявників, порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Разом із тим, таке відшкодування моральної шкоди обґрунтовується у рішеннях ЄСПЛ саме відсутністю ефективного національного засобу захисту. ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Доводи позивача щодо стягнення з держави грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди у розмірі 104 000 грн. є необгрунтованими, тим більше, що у наведених позивачем прикладах практики ЄСПЛ мова йдеться про невиконання судових рішень, в яких боржником є сама держава, а не фізична особа приватного права, як у дійсних правовідносинах сторін. Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними та необгрунтованими. У свою чергу, Роменським відділом державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжито всіх, передбачених законодавством заходів, з метою неупередженого, своєчасного виконання рішення суду та не суперечать чинному законодавству.

Державна казначейська служба України правом на подання відзиву не скористалася.

ОСОБА_1 повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника виконавчої служби Юхти Л.В., представника казначейської служби Тверезовської І.С., перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» від 09 липня 2024 року ОСОБА_1 відбуває покарання в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» з 04 травня 2005 року, з дня прибуття до установи, і по теперішній час, не працевлаштований на виробництві установи через відсутність робочих місць, заробітної плати чи будь-яких доходів не отримував. На особовому рахунку має залишок коштів в сумі 08 грн 76 коп. (а.с.13).

23 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Роменського ВДВС у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабія А.В. зі скаргою, у якій просив повідомити його в письмовому вигляді, які саме заходи примусового стягнення були застосовані державним виконавцем у виконавчому провадженні № 54453134 від 07 серпня 2017 pоку, відповідно до вимог, передбачених ст.ст. 10. 68, 69 Закону України "Про виконавче провадження", у період з 07 серпня 2017 року по 23 серпня 2022 року та ухвалити постанову, якою зобов`язати старшого державного виконавця Роменського ВДВС у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гургуц О. В. протягом 30 днів провести виконавчі дії у виконавчому провадженні № 54453134 від 07 серпня 2017 року в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Із довідки ДУ «Роменська виправна колонія №56» від 19 червня 2024 року вбачається, що згідно матеріалів особової справи засудженого № 11-К-05, постановою Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 07 серпня 2017 року було відкрито виконавче провадження №54453134 про примусове виконання виконавчого листа Лисичанського міського суду Луганської області № 2/415/44/16 від 13 липня 2017 року щодо стягнення з ОСОБА_2 3000 грн на користь ОСОБА_1 в якості морального відшкодування. Дана постанова на ім`я засудженого до установи не надходила (а.с.14).

Крім того, у вказаній довідці зазначено, що супровідним листом ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)» від 23 серпня 2022 року за вихідним № 3485/03 на адресу керівника Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабія A.B., рекомендованим поштовим відправленням була направлена скарга ОСОБА_1 від 23 серпня 2022 року щодо бездіяльності державного виконавця Горгуц О.В., у якої перебуває виконавче провадження № 54453134, в якій громадянин ОСОБА_1 просив керівника відділу ухвалити власну постанову про виконання примусових дій. Станом на 19 червня 2024 року, на ім`я ОСОБА_1 , будь-яких листів або юридичних документів від керівника відділу державної виконавчої служби Бабія А. В., до установи не надходило (а.с.15).

Згідно довідки ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» від 25 січня 2023 року, засуджений ОСОБА_1 звертався: 11 вересня 2019 року, 20 березня 2020 року, 17 липня 2021 року, 02 квітня 2022 року та 17 січня 2023 року із заявами про надання йому медичної та психології допомоги. Скаржився на погіршення стану здоров`я у зв`язку з бездіяльністю Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо виконання рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 серпня 2016 року у справі №415/973/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди. Даних щодо розгляду вищезазначених звернень засудженого не має, 03 лютого 2011 року засудженому ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічна нейроциркуляторна дистонія. Лікування не надавалося, рекомендовано вести здоровий спосіб життя та уникати психоемоційного навантаження на нервову систему. Отримує медичні препарати за кошти рідних та близьких (а.с.16).

Як вбачається із заяви від 31 липня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до начальника Роменського міськрайонного відділу виконавчої служби ГТУЮ у Сумській області з заявою про примусове виконання рішення суду, в якій просив відкрити виконавче провадження за виконавчим листом №415/973/15-ц виданим 13 липня 2017 року суддею Лисичанського міського суду Луганської області, стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн, які перерахувати на банківські реквізити, а саме: отримувач ПриватБанк, код 14360570, МФО 305299, код 14360570 (а.с.31).

З виконавчого листа, виданого Лисичанським міським судом Луганської області 13 липня 2017 року по справі №415/973/15-ц, вбачається, що 11 серпня 2016 року було розглянуто справу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн (а.с.32).

07 серпня 2017 року старшим державним виконавцем Горгуц О.В. розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа, виданого 13 липня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 54453134 (а.с.34).

Згідно відповідей на запити №1028160065 від 11 серпня 2017 року та №30041582 від 07 серпня 2017 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії відносно ОСОБА_2 інформації не знайдено (а.с.36 зв.).

Як вбачається з постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника серії ВП №54453134 від 29 серпня 2017 року старшим державним виконавцем постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 (а.с.37).

Як вбачається із запиту старшого державного виконавця Горгуц О.В. №26135 від 19 вересня 2018 року, вона звернулась до ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» з проханням терміново надати вичерпну інформацію про проведені утримання та перерахування із заробітної плати відповідно до постанови від 29 серпня 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 (а.с.38).

Як вбачається з листа №3/3272 від 30 жовтня 2017 року, начальник ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» повідомляє начальника ВДВС Роменського МРУЮ, що гр. ОСОБА_2 , 1979 р.н. за даними спецвідділу відбуває міру покарання в ДУ «Роменська виправна колонія (№56)». Заробітна плата за період із 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2017 року не нараховувалась (а.с. 39).

Зі звіту про здійснення відрахування та виплати, складеного головним бухгалтером ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», вбачається, що ОСОБА_2 за період з 07 серпня 2018 року по 01 жовтня 2018 року нарахувань не проводилось (а.с.39 зв.).

Згідно відповіді №1042145857 від 19 вересня 2018 року на запит №44082666 від 28 серпня 2018 року до Пенсійного фонду України, про осіб-боржників, які отримують пенсії, відносно ОСОБА_2 інформації не знайдено (а.с.40 зв.)

Із відповіді № 1042433128 від 19 вересня 2018 року на запит № 44082667 від 28 серпня 2018 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи відносно ОСОБА_2 інформації не знайдено (а.с.40 зв.).

Як вбачається із розпорядження № 54453134 від 19 грудня 2019 року грошові кошти у сумі 1000 грн надійшли 31 жовтня 2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2/415/44/16, виданого 13 липня 2017 року, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» кошти були перераховані: в сумі 771,82 грн на користь ОСОБА_1 на р/р № НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570; в сумі 77,18 грн стягнуто виконавчий збір; в сумі 51 грн та 100 грн стягнуто витрати виконавчого провадження (а.с.41).

Відповідно до платіжного доручення № 11221 від 23 грудня 2019 року Роменським МРВДВС ГУТУЮ було сплачено 771,82 грн. на рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ ПриватБанк, код 14360570. В графі призначення платежу вказано: заборг. ОСОБА_2 на кор. ОСОБА_1 для зарах. На рах. № НОМЕР_1 згідно вик. Листа 2/415/44/16р. (а.с.44).

З платіжного доручення №11270 від 23 грудня 2019 року Роменським МРВДВС ГУТУЮ було сплачено 369,19 грн. на рахунок UA 128999980000031317305019303 Казначейства України. В графі призначення платежу вказано: виконавчий збір заборг. ОСОБА_4 , -149,31 грн., ОСОБА_2 , -77,18 грн., ОСОБА_5 -108,7 гр. ОСОБА_6 - 34 грн. (а.с.46).

Як вбачається з вимоги виконавця №08 від 19 грудня 2019 року старший державний виконавець Горгуц О.В. звернулась до ОСОБА_1 з вимогою надати повні банківські реквізити для перерахування коштів, а також його ідентифікаційний номер (а.с.47).

Відповідно до заяви про виконання вимог виконавця від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомив старшого державного виконавця Горгуц О.В., що паспорт громадянина України та картка фізичної особи платника податків у нього відсутні, а тому просив перерахувати кошти, які будуть стягнуті з боржника ОСОБА_2 на картку ПриватБанку: НОМЕР_3 ОСОБА_3 (а.с.47 зв.).

Згідно з вимогою виконавця № 08 від 24 лютого 2020 року старший державний виконавець Горгуц О.В. звернулась до ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» для ОСОБА_1 з вимогою надати повні банківські реквізити в форматі IBAN, прізвище, ім`я по - батькові та ідентифікаційний номер особи яка буде отримувати кошти (а.с.48).

З листа від 13 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомив старшого державного виконавця Горгуц О.В. про те, що належні йому кошти перерахувати на рахунок ПриватБанк, МФО 305299, ОСОБА_3 , IBAN: НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 (а.с. 48).

Як вбачається з платіжного доручення № 3080 від 07 квітня 2020 року Роменське ВДВС ПН-СХ МРУМЮ (м.Суми) перерахувало на рахунок ОСОБА_3 IBAN: НОМЕР_4 відкритий в АТ КБ ПриватБанк, код 2851806945. В графі призначення платежу вказано: заборг. ОСОБА_2 в сумі 771,82 грн. згідно виконавчого листа №2/415/44/16 (а.с.49).

Відповідно до відповіді №1062044157 від 15 квітня 2020 року на запит №77942721 від 15 квітня 2020 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії, відносно ОСОБА_2 інформації не знайдено (а.с.50)

З відповідей на запит № 1062038194 від 15 квітня 2020 року та на запит № 77942720 від 15 квітня 2020 року до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи вбачається, що відносно ОСОБА_2 інформації не знайдено (а.с.50).

Як вбачається з відповіді на запит до Державної фіскальної служби України про джерела отриманих доходів боржника - фізичної особи, РНОКПП: НОМЕР_6 , інформація щодо джерел отриманих доходів в ДРФО відсутня (а.с.50 зв.).

Згідно інформаційного запиту від 20 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до старшого державного виконавця Роменського міськрайонного відділу ДВС ПН.-СХ. Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з проханням повідомити його в електронному вигляді (karpenkoivan51@gmail.com) чи стягнуто з ОСОБА_2 борг в сумі 3000 грн. Якщо так то коли вони будуть перераховані на вказані ним реквізити (а.с.51).

05 травня 2020 року старшим державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу ДВС ПН.-СХ. Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Горгуц О.В. ОСОБА_1 було направлено відповідь, в якій зазначено, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №2/415/44/16, виданий 13 липня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_2 на Вашу користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 3000 грн. 07 серпня 2017 року винесена постанови про відкриття вищезазначеного виконавчого провадження. 29 серпня 2017 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено за місцем відбування покарання боржника. На депозитний рахунок відділу надійшли кошти для сплати заборгованості по виконавчому документу у сумі 1000 грн, які були розподілені державним виконавцем відповідного до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно перераховані: 151 грн в якості покриття витрат за проведення виконавчих дій, 77,18 грн в якості стягнення виконавчого збору та 771,82 грн перераховані на рахунок ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням №3080 від 07 квітня 2020 року (а.с.51 зв.).

Як вбачається з відповіді на запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки боржника та про джерела отриманих доходів в ДРФО - фізичної особи, РНОКПП: НОМЕР_6 , інформація відсутня (а.с.52 зв., 53).

Згідно постанови про арешт коштів боржника серії ВП №54453134 від 01 лютого 2022 року, винесеної старшим державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сугак О.В., було постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_2 (а.с.54).

Відповідно до листа №4/1046 від 11 серпня 2022 року начальник ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» повідомила начальнику Роменського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного Міжрегіонального управління юстиції, що гр. ОСОБА_2 , 1978 року народження, по даним відділу по контролю за виконаннями судових рішень відбував міру покарання в державній установі «Роменська виправна колонія (№56)». Засуджений на виконанні мав виконавчий лист за № 2/415/44/16 від 13 липня 2017 року, виданий Лисичанським міським судом Луганської області на користь ОСОБА_1 в сумі - 3000 грн. Із-за малого обсягу робіт на виробництві та низької заробітної плати утримання позову не проводились. Із особистого рахунку згідно заяви засудженого ОСОБА_2 , утримано 1000 грн, які перераховані відповідно до платіжного доручення № 465 від 30 жовтня 2019 року згідно ВП №54453134 від 29 серпня 2017 року одержувач МРВДВС. Засуджений вибув до лікарняного закладу «Херсонської ВК (№61)» (а.с.55).

Згідно запиту №32965 від 21 вересня 2022 року державний виконавець Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиба Л.В. звернулась до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з запитом про надання інформації чи відбув покарання боржник ОСОБА_2 (а.с.59).

На даний запит Петропавлівський районний суду Дніпропетровської області 01 листопада 2022 року повідомив Роменському відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про те, що суд не має можливості повідомити чи відбув покарання боржник (а.с.59 зв.).

Згідно запитів від 06 лютого 2023 року та 15 лютого 2023 року державний виконавець Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Скиба Л.В. звернулась до лікарняного закладу «Херсонської ВК № 61» з проханням надати інформацію про місце перебування боржника ОСОБА_2 (а.с.62,63).

Як вбачається з відповіді на запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки боржника та щодо джерел отриманих доходів в ДРФО - фізичної особи, РНОКПП: НОМЕР_6 , інформація відсутня (а.с.64).

Із відповіді на запит від 14 червня 2023 року та 06 листопада 2023 року до МВС України вбачається, що відомості щодо зареєстрованих за боржником ОСОБА_2 транспортних засобів відсутні (а.с.64,65).

Згідно постанови про арешт коштів боржника серії ВП 54453134 від 26 липня 2024 року, винесеної старшим державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сугак О.В., було постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_2 (а.с.68).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про стягнення з держави України в особі Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь позивача 3000 грн за рішенням Лисичанського міського суду не може бути задоволена тому, що вже існує рішення суду про стягнення цих коштів з іншої особи. Крім того, дане рішення суду вже частково виконане. Суд також відзначив, що позивач не вказує норми ЦК України, чи іншого нормативно-правового акту України, який визначає можливість і правові підстави стягнення з держави, боргу іншої особи, у випадку невиконання рішення суду про стягнення з такої особи коштів.

Крім цього, суд першої інстанції розглядав спір за участі представника ВДВС, оскільки позивачем заявлено вимогу до Держави України в особі Роменського Північно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), проте дана юридична особа не є в даному провадженні представником держави України, оскільки може діяти лише в межах власних повноважень і не наділена повноваженнями діяти від імені держави Україна, відтак, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних також не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що мали місце протиправні дії або бездіяльність відповідача - Роменського ВДВ у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), натомість, з наданих доказів вбачається, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 3000 грн. Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем, у відповідності до норм чинного законодавства, вчинялись необхідні дії для забезпечення виконання рішення суду, внаслідок чого, рішення суду було виконано частково. Доказів того, що рішення суду не виконано саме внаслідок дій чи бездіяльності Роменського ВДВС у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), позивачем не надано.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, за загальним правилом, передбаченим статтею 1166 ЦК України, для виникнення зобов`язання із відшкодування шкоди необхідна наявність таких елементів: шкода, неправомірна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між неправомірною поведінкою заподіювача шкоди і її результатом - шкодою, вина заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного елементу, підстави для покладення відповідальності за завдання шкоди відсутні.

За умови встановлення особи, яка відповідальна за завдання шкоди, виникає розподіл тягаря доказування, відповідно до якого: (а) позивач повинен довести наявність шкоди, неправомірність поведінки її заподіювача та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність та вини.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: 1.Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Зміст статті 1173 ЦК України дає право на висновок про те, що зобов`язання з відшкодування шкоди державою, завданою незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, при здійсненні ними своїх повноважень у предмет доказування входять такі елементи: шкода, неправомірна поведінка (рішення, дії, бездіяльність) органів державної влади, та відповідний причинний зв`язок.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи обставини даної справи, колегія суддів дійшла до переконання, що доводи позивача не підтверджені будь-якими доказами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було вжито всіх необхідних заходів, з метою своєчасного і належного виконання виконавчого листа по справі №415/973/15-ц, а саме вчинялися постійні, активні дії, зокрема неодноразово були здійснені запити для отримання інформації щодо наявного у боржника майна та коштів, а також на користь позивача було перераховано частину боргу за виконавчим документом. Заявником не надано доказів того, що рішення суду не виконане саме внаслідок бездіяльності державного виконавця.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на положення п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова колегії суддів оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 01 квітня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Я. Л. Петен

А. О. Замченко