Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №484/3057/25 — Миколаївський апеляційний суд

01.04.26

22-ц/812/652/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Миколаїв

справа №484/3057/25

провадження №22-ц/812/652/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д. А. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – ТОВ «Фінпром Маркет» або Товариство) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

27 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1253622 (на умовах повернення позики в кінці строку) у формі електронного документу на відповідному інтернет-ресурсі https://mycredit.ua/documents-license, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами вказаного договору відповідачка отримала в позику 9000 грн, строком на 30 днів (до 29 березня 2021 року включно), зі сплатою відсотків в розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №2610, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року.

03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року.

Позивач зазначав, що відповідачкою за договором позики сплачено 1380,60 грн, інша заборгованість не погашена.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за договором позики у загальному розмірі 29 111,49 грн, з яких 9000 грн – позика, 20 111,40 грн – відсотки, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 грудня 2025 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року в розмірі 29 111,40 грн, з яких 9 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 20 111,40 грн сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн, а всього 35 033,80 грн.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими, оскільки дослідженими доказами доведено наявність у відповідачки вказаної заборгованості.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачка зазначала, що позивачем не доведено укладання договору позики, перерахування їй грошових коштів та наявність у неї заборгованості за договором позики.

Також відповідачка звертала увагу на те, що позивач нарахував заборгованість за відсотками за договором позики поза межею строку договору.

Крім того відповідачка наголошувала на тому, що позивач не довів факту переходу до нього права грошової вимоги за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн ОСОБА_1 вказувала, що не згодна з таким розміром витрат, оскільки вважає його завищеним. На її думку, у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, крім того адвокат не брав участь у судових засіданнях.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Фінпром Маркет» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

27 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1253622 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у формі електронного документу на відповідному інтернет-ресурсі https://mycredit.ua/documents-license, який підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8hzfwbijMl. За умовами вказаного договору відповідачка отримала в позику 9000 грн, строком на 30 днів (до 29 березня 2021 року включно), зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 1,99 % на день.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало відповідачці грошові кошти у розмірі 9000 грн на її платіжну картку № НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 30 квітня 2025 року останнє підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 27.02.2021 року, номер платежу 03064777-1d5a-4023-b390-6f14c3bc496a, сума 9000 грн, отримувач Тамара Полєщук – ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

25 березня 2021 року ОСОБА_1 за договором позики від 27 лютого 2021 року на погашення відсотків сплачено 1380,60 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 27 лютого 2021 року до 28 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики становила 29 111,40 грн, яка складалася з заборгованості за позикою у сумі 9000 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами у сумі 20 111,40 грн, які нараховані станом на 27 червня 2021 року.

26 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року, що підтверджується актом прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року, актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром заборгованостей в електронному вигляді за договором факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року, реєстром прав вимог №2. Сума заборгованості становила 29 988,00 грн: 9 000 грн – позика, 20 988,00 – відсотки.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року.

Згідно з п.5.2. зазначеного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до Реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідачки на суму 29 988,00 грн, з яких 9 000 грн – позика, 20 988,00 грн – відсотки.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12).

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг – це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими, оскільки дослідженими доказами доведено наявність у відповідачки вказаної заборгованості.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитися з таким висновком суду з огляду на таке.

Досліджені докази свідчать, що між сторонами 27 лютого 2021 року було укладено договір позики на суму 9000 грн строком на 30 днів. Позикодавець виконав умови договору, надавши позичальниці позику на вказану суму. Відповідачка вказаного факту належними доказами не спростувала.

За такого колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки суми позики, яку вона не повернула.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідачки відсотків за користування позиковими коштами за період з 27.02.2021 до 27.06.2021, оскільки за умовами договору позики строк його дії 30 днів (до 29 березня 2021 року).

Посилання позивача на те, що строк пролонгації договору передбачений п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», з якими відповідачка була ознайомлена до укладання договору позики, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявний у матеріалах справи екземпляр Правил не свідчить про те, що відповідачка була ознайомлена саме з його змістом.

Враховуючи викладене, у позивача є право на стягнення з відповідачки відсотків за користування позикою за період з 27.02.2021 до 29.03.2021 у сумі 3992,40 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач має право стягнути з відповідачки становить 12 992,40 грн.

Доводи відповідачки про те, що позивач не довів належними доказами перехід до нього права вимоги за договором позики, спростовуються змістом договорів факторингів та реєстрами заборгованостей.

Твердження відповідачки про те, що визначення судом розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу у вказаній справі у сумі 3500 грн, є безпідставним, бо вказаний розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову, колегія суддів вважає хибними.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що адвокатом Ткаченко Ю. О. були надані позивачу у суді першої інстанції послуги на вказану судом суму і ця сума є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).

Проте, оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають частковому задоволенню, то вказані витрати та судовий збір відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню відповідачкою позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (45%), а саме у сумі 1090,08 грн судового збору та 1575 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідачки, змінив рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача на 45%, то наявні підстави для відшкодування позивачем відповідачці судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1998,48 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в бік зменшення заборгованості відповідачки перед позивачем за договором позики від 27 лютого 2021 року до суми 12 992,40 грн, судового збору до суми 1090,08 грн та витрат на професійну правничу допомогу до суми 1575 грн.

З позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1998,48 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником Дешком В`ячеславом Олександровичем, задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 грудня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1253622 від 27 лютого 2021 року у сумі 12 992,40 грн, з яких 9000 грн – позика, 3992,40 грн – відсотки за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у сумі 1090,08 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1575 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1998,48 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.