Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №490/4330/25 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 31 березня 2026 р.

Справа: №490/4330/25

Суддя: Яворська Ж. М.

01.04.26

22-ц/812/771/26

Справа №490/4330/25

Провадження № 22-ц/812/771/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївськийапеляційний суд у складіколегіїсуддівсудовоїпалати з розглядуцивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційнускаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Елітфінанс»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуденко О.А., повне рішення складено 02 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», Товариство) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 29 травня 2017 року між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі – АТ "Альфа Банк") та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із кредитним лімітом 200000 грн. Мета кредиту для особистих потреб. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% відсотків від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Відповідачка належним чином зобов`язання за вказаним договором не виконувала, у зв`язку з чим, станом на 20 вересня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 32 441,09 грн.

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 29 травня 2017 року.

Посилаючись на вказані обставини, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором розмірі 32441,09 грн та судові витрати по сплачті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та безпідставності заявлених позивачем вимог.

Суд зазаначав, що АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, відповідно до умов Договору, а користувачем картки за весь період користування було здійснено розрахункових операцій по користуванню коштами на загальну суму 20 660 грн.

Також всього за весь період відбулося поповнення кредитного рахунку в загальному розмірі 32860 грн - через поповнення рахунку з призначенням платежу – поповнення карткового рахунку.

Також щомісячно списувалися Банком комісія за розрахункове - касове обслуговування основної картки у розмірі від 300 грн до 600 грн, а також по 15 грн плати за послугу смс-інформування, по 18 грн - щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків, комісія за поповнення рахунку в банкоматі.

Разом з тим, жодним чином позивачем не доведено та необгрунтовано, яким чином у позичальника утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 29 304,69 грн.

З врахуванням того, що позичальником внесено на погашення кредитного рахунку на 11 620 грн більше, ніж знято кредитних коштів – цілком очевидним є те, що при внесенні коштів позичальником на кредитний рахунок, першочергово Банком вносилися кошти на погашення саме комісій, а не тіла кредиту за рахунок чого і збільшувалася заборгованість за тілом кредиту.

Разом з тим, позивач зазначає, що заборгованість за відсотками взагалі відсутня.

Коли, в якому розмірі, за який період і на підставі яких положень договору нараховувалися штрафні санкції - позивачем не зазначено навіть і в самій позовній заяві.

В той же час нарахування та порядок оплати чи списання комісії і послуг за sms-інформування та фінансового страхування у тексті Оферти, Акцепту на укладання угоди про обслуговування кредитної кратки та Довідки до договору, які підписані та узгоджені позичальницею, відсутні взагалі.

Суд першої інставнції з врахуванням викладеного прийшов до висновку про безпідставне нарахування усіх видів комісіїй за увесь період дії договору.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» посилаючись на ті ж самі обставини, які зазначали у позовній заяві, вважали його незаконним та необгрунтованим, просило про його скасування та ухвалення нового про задоволення вимог у повному обсязі.

Так, вказують, що надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту AT «Альфа Банк» на виконання своїх зобов`язань перед відповідачем згідно її акцепти на оферту AT «Альфа Банк».

Якщо порахувати суму виданих коштів згідно виписки та суму зарахованих коштів, то чітко буде видно, що сума виданих коштів є значно більшою та дорівнюватиме розміру простроченого кредиту згідно наданого Позивачем розрахунку. Очевидно, суд першої інстанції помилково останню операцію згідно виписки, а саме 20 вересня 2021року згортання активу у зв`язку з продажем згідно договору Факторингу29304.69 №3 "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" від 20 вересня 2021року, прирівняв до погашень відповідача, оскільки така операція відображає розрахунок між новим та старим кредитором, але аж ніяк не погашення заборгованості відповідачем.

Вказують, що заборгованість відповідача підтверджується у сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості, який зроблено на підставі наданих документів.

Зазначають, що умовами кредитного договору передбачено саме комісію за розрахунково-касове обслуговування, а не комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Посилання суду першої інстанції на нікчемність умов кредитного договору як комісія за розрахунково-касове обслуговування, з врахуванням роз`яснень Великої палати Верховного суду є помилковим та таким, що суперечить вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачка не скористалась.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачен оповідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводі вапеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першоїі нстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першоїі нстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційноїі інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положеньстатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місцеобставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першоїі нстанції в повній мірі відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 29 травня 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитноїлінії у розмірі 200000,00 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоно вановстановити у розмірі 7% від сумизагальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитноїлінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку до договору №630648577 з ОСОБА_1 , яка є первинним бухгалтерським документом згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, підтверджує отримання та використання позичальником кредитних коштів за період з 29 травня 2017 року по 20 вересня 2021 року, а також містить відомості про всі операції з часу активації кредитної картки щодо зняття грошових коштів та погашення заборгованості (а.с.15-20).

20 вересня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" (клієнт) та ТОВ ФК "ЕлітФінанс" (Фактор) було укладено договір факторингу № 3, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору (а.с.8-12).

Пунктом 2.3 договору факторингу передбачено право вимоги, яке вважається відступленим Фактору з дати оплату Фактором ціни вимоги відповідно до п.4.2. договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 Договору Стороницього Договору підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу, ціна права вимоги за цим Договором становить 12 844 800 грн. Фактор зобов`язанийпередати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12 844 800грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта № НОМЕР_1 відкритого в ПАТ "Укргазбанк", протягом двох банківських днів з дати підписання договору.

Відповідно до платіжного доручення № 559 вказана сума була сплачена ТОВ ФК "ЕлітФінанс" 20 вересня2021 року (а. с.13 зворот).

Згідно з випискою з додатку до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року ТОВ "ФК "ЕлітФінанс" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № б/н від 29 травня 2017 року, у сумі 32441,09 грн, з яких: 29 304,69 грн - залишок по тілу кредиту; 3 136,40 грн - залишок заборгованості за штрафними санкціями (а.с.14).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною 1статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

Як встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2017 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

З наданої позивачем виписки з карткового рахунку вбачається, що банк виконав свої зобов`язання, відкрив відповідачці картковий рахунок та видав кредитну картку, якою остання користувалася, здійснюючи відповідні платежі, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Звертаючись до суду із вказаним позовом товариство посилалось на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 20 вересня 2021 року наявна заборгованість у розмірі 32441.09 грн.

Разом з тим, з виписки по рахунку за кредитною карткою позичальника та з розрахунку вбачається, що первісним кредитором здійснювалося списання комісій за розрахунково-касове обслуговування, за страховий пакет від фінансових ризиків, за поповнення в банкоматі, а також штрафів, які в установленому порядку узгоджені з відповідачем не були, адже положення оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії і паспорту споживчого кредиту не містять домовленості сторін про сплату комісії і неустойки, порядку та розміру їх нарахування. Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності нарахування первісним кредитором комісії та неустойки позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22) зазначив, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суди попередніх інстанцій не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банком було долучено виписку по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 29 травня 2017 року по 20 версеня 2021 року з якої вбачається, що відповідач систематично користувався кредитними коштами, всього витрат за період - 21620 грн, всього надходжень за період 32860 грн.

Із цієї виписки по рахунку вбачається, що первісним кредитором безпідставно нараховувалось розрахункове касове обслуговування у розмірі - 24304.86 грн.

Між тим, вказані кошти безпідставно було спрямовано первісним кредитором на погашення комісії.

З огляду на наведене, враховуючи черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, та оскільки в межах спірного кредитного договору відповідачем внесено коштів у більшому розмірі, ніж розмір заборгованості, що обліковується за ним, суд першої інстанції дійшов вірного правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність підстава для задоволення позову та стягнення нарахованого боргу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 01 квітня 2026 року.

Керуючись стаття 268, 367, 368,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Текст постанови складено 01 квітня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua