Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №645/2250/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/2250/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/652/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.15 ч.4 ст.186,ч.1 ст.309,ч.4 ст.185 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186, частиною 1 статті 309, частиною 4 статті 185 КК України у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинувальними актами, внесеними до ЄРДР за № 12023221190000507 від 22.04.2023, № 12023226220000691 від 06.12.2023, № 42024222020000004 від 09.01.2024, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, в тому числі останні рази:

- 15.08.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 10, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 10.08.2015 року по відбуттю строку покарання;

- 23.08.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 21.07.2017 Фрунзенським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186, 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 04.02.2021 по відбуттю строку покарання, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 186, частиною 1 статті 309, частиною 4 статті 185 КК України та призначено йому покарання:

- за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

- за частиною 1 статті 309 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за частиною 4 статті 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі частини 3 статті 68, частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Згідно вироку, 21.04.2023 приблизно об 11:50 годині, точного часу не встановлено, у період дії воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ОСОБА_7 перебував на ринку біля станції метро імені О. Масельського у м. Харкові, за адресою: пр-т Героїв Харкова, 256. В цей час біля кіоску з хлібобулочними виробами із написом «Паляниця», розташованого на ринку біля станції метро імені О. Масельського у м. Харків, за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 256 знаходився раніше невідомий йому потерпілий ОСОБА_9 .

В цей час у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, ОСОБА_7 , підійшов ззаду до ОСОБА_9 , котрий купував у кіоску товари. Перебуваючи на відстані менше 1 метра від потерпілого, ОСОБА_7 витягнув з сумки ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 3000 грн., тим самим виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця та намагався залишити місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 3000 гривень, але кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від його волі, у зв`язку тим, що його дії були помічені потерпілим, який схопив ОСОБА_7 за рукав куртки та почав голосно кричати.

Також, 06.12.2023 р. приблизно о 12 годині 00 хвилин, точного часу не встановлено, порушуючи правовий режим обігу психотропних речовин в Україні, а саме вимоги статтями 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою соціальної мережі «Telegram» зі свого мобільного телефону здійснив замовлення у невстановленої в ході дізнання особи, психотропної речовини РVР для власного вживання, без мети збуту, та оплатив його, перерахувавши на банківську картку, невстановленої особи, грошові кошти у розмірі 1600 грн., після чого на мобільний телефон отримав повідомлення про її місцезнаходження.

Далі, 06.12.2023 приблизно о 13 годині 40 хвилин, точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати раніше виниклий противоправний умисел, спрямований на незаконне придбання психотропної речовини для власного вживання, без мети збуту, на відкритій ділянці місцевості, у траві, із тильної сторони багатоквартирного будинку № 47 по вулиці Маршала Рибалка у місті Харкові, виявив та підібрав полімерний пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною – РVР, масою 1,0896 грам, обіг якої відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, заборонено, тобто незаконно придбав її, після чого діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, для власного вживання, без мети збуту став незаконно зберігати при собі.

06.12.2023 у період часу з 14 години 47 хвилин до 14 години 57 хвилин в ході огляду місця події поблизу багатоквартирного будинку № 47 по вулиці Маршала Рибалка у місті Харкові, особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – РVР, масою 1,0896 грам, яку ОСОБА_7 , незаконно придбав та зберігав при собі, була виявлена та вилучена співробітниками ВП № 2 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області у останнього.

Крім того, ОСОБА_7 , 12.12.2023, приблизно о 12 годині 00 хвилин, точного часу не встановлено, у період дії в Україні воєнного стану, повторно, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, знаходячись у палаті № 706 КНП «Міська клінічна лікарня №7» Харківської міської ради за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 266, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку мобільного телефону торгової марки «Samsung», моделі «Galaxy A32 5G SM-A326B 4/64GB» вартістю 3158 гривень 00 копійок, який знаходився на ліжку, після чого покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричин

Не погодившись з зазначеним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності та кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 02.12.2025 - скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування частини 3 статті 68 КК України при призначенні покарання за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186, та її застосування при призначенні остаточного покарання відповідно до положень статті 70 КК України, що стало наслідком невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок призначивши ОСОБА_7 покарання: за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців; за частиною 1 статті 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_7 не враховано положення частини 3 статті 68 КК України, а саме за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання передбаченого санкцію статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу. Однак, суд у резолютивній частині при призначенні остаточного покарання, на підставі статті 70 КК України послався на вказану норму та призначив покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Звертає увагу, що санкція частини 4 статті 186 КК України передбачає максимальний строк покарання у виді позбавлення волі до 10 років. Отже, дві третини від максимального строку покарання за вказаною кваліфікацією становить 6 років 8 місяців позбавлення волі. Призначення судом першої інстанції покарання у виді 6 років позбавлення волі свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, безпідставно м`яке покарання.

Також прокурор зазначає, що ОСОБА_7 будучи раніше неодноразово судимим переважно за злочини проти власності, знов вчинив декілька тяжких корисливих злочинів, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення, та вважає призначене обвинуваченому покарання недостатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.

Відповідно до вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що вони є обґрунтованими.

Відповідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з частини 3 статті 65 КК України підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу, відповідно до якої за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 за частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 186 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Згідно з частиною 1 статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом.

У відповідності з вимогами частини 3 статті 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Норма частини 3 статті 68 КК України має імперативний характер і тому суд зобов`язаний враховувати її положення в усіх випадках призначення покарання за замах на злочин. При цьому, призначення покарання за правилами частини 3 статті 68 КК України має бути умотивоване судом у вироку із обов`язковим посиланням на цю норму закону.

Це узгоджується із наданими Верховним Судом України роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму №7 від 24.10.2003 року "Про судову практику призначення судами кримінального покарання".

Разом з тим, при обчисленні двох третин від максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, можливі такі варіанти: 1) одержаний таким чином показник є більшим за мінімальну межу цього покарання; 2) одержаний показник дорівнює його мінімальній межі; 3) одержаний показник є меншим за мінімальну межу відповідного виду покарання. У першому випадку обираючи конкретний строк або розмір покарання, суд може врахувати фактичні обставини справи та особу винного, тобто зберігає за собою можливість індивідуалізації покарання. В цьому випадку суд визначає розмір покарання між мінімальною межею, визначеною санкцією статті, та максимальною, визначеною на підставі частини 3 статті 68 КК України. У другому та третьому випадках суд, призначаючи покарання, виявляється «зв`язаним» тим показником, який буде одержаний при застосуванні положень частини 3 статті 68 КК України.

Натомість, наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та змісту оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 в тому числі вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, та його дії кваліфіковані за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України.

Санкцією частини 4 статті 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Таким чином, дві третини максимального строку за санкцією цієї статті, становить 6 років 8 місяців позбавлення волі.

Між тим, всупереч наведеним положенням КК України, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, та жодним чином не мотивував призначення такого розміру покарання, внаслідок чого, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з пунктом 4 частиною 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За приписами частини 1 статті 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв' язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню у відповідній частині призначення покарання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виду та розміру призначених покарань за частиною 1 статті 309 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, за частиною 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, вважає що таке покарання відповідає положенням статей 50,65 КК України.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_7 покарання за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України КК України, суд апеляційної інстанції враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не одружений, на спеціалізованих обліках не перебуває, хворіє на ВІЛ (ІІІ клінічна стадія), раніше неодноразово судимий, в тому числі за умисні корисливі злочини проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі та маючи не зняту та непогашену в законом порядку судимість знов вчинив умисні корисливі злочини.

Відповідно до частини 1 статті 66 КК України, обставини що пом`якшують покарання: у виді щирого каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України.

Також суд апеляційної інстанції враховує досудову доповідь Індустріального районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, відповідно до якої ризик вчинення ОСОБА_7 повторного правопорушення є дуже високим, ризик небезпеки для суспільства є дуже високим. Виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора, є слушними та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців, визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів, відповідно до положень частини 1 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.

На думку суду апеляційної інстанції, саме таке покарання відповідатиме вимогам статей 50,65 КК України, принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Керуючись статтями 370, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 421 КПК України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за частиною 2 статті 15 частиною 4 статті 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.

Вважати ОСОБА_7 засудженим:

- за частиною 1 статті 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за частиною 4 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.

В решті вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою – з моменту отримання копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: