Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №635/444/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/444/25 Головуючий суддя І інстанції Даниленко Т. П.

Провадження № 33/818/751/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Шумейка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Шумейка Я.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 605 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 27.12.2024 о 23 годині 10 хвилин в с. Хмарівка, вул. Зарічна, б. 2, керував транспортним засобом NISSAN 300 реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» Alkotest 6810 на місці зупинки транспортного засобу. Результатом огляду було встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1,08 % проміле, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху. Від подальшого проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій відмовився. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Шумейко Я.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, матеріали справи не містять відомостей порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що на думку сторони захисту, позбавляло права працівників поліції зупиняти його транспортний засіб. Крім того, захисник вважає, що працівниками поліції також було порушено порядок проведення огляду водія транспортного засобу, оскільки після зупинення ОСОБА_1 йому не було повідомлено виявлених ознак сп`яніння, а також не надано можливості особі, яка притягається до адміністративної відповідальності скористатись правом на правову допомогу, що, на думку сторони захисту, порушує вимоги ст. 268 КУпАП. Також, сторона захисту вважає, що відомості відеозапису у цій справі не можна брати до уваги, оскільки відеозапис здійснювався не безперервно. Разом з тим, відсутність підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в письмових поясненнях, долучених до матеріалі цієї справи, на думку захисника, також не може братися до уваги під час судового розгляду, оскільки не має доказового значення. Крім того, апелянт вважає сумнівними відомості щодо технічного засобу вимірювальної техніки, якою проводився огляд водія на стан алкогольного сп`яніння у цій справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити. В обґрунтування апеляційних доводів, надавали аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, обставинам.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Шумейка Я.В. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 206830 від 27.12.2024, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 27.12.2024 о 23 годині 10 хвилин в с. Хмарівка, вул. Зарічна, б. 2, транспортним засобом NISSAN 300 реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» Alkotest 6810 на місці зупинки транспортного засобу. Результатом огляду було встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1,08 % проміле, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху. Від подальшого проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я водій відмовився.

Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №206830 від 27.12.2024 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «на окремому аркуші - відмовився», що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, однак ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення по суті справи (а.с. 1).

Відомостями акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, 1.08 проміле (а.с. 2-3).

Відомостями копії посвідчення водія встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія категорій НОМЕР_2 , що підтвердив під час судового розгляду суду апеляційної інстанції, а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .

Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу ЕПР1 № 206830, встановлено, що ОСОБА_1 27.12.2024 керував транспортним засобом в темний час доби, а саме о 23 год 03-06 хв. (файл WhatsApp Vsdeo 2024-12-28…), тобто під час дії у Харківській області комендантської години, а також зупинення ним транспортного засобу з метою висадки пасажирів. Після чого, до нього підійшли працівники поліції. Разом з тим, водій на питання працівників поліції щодо керування транспортним засобом повідомив, що дійсно керував транспортним засобом у службових цілях, розвозив пасажирів по домівках. Крім того, відеозаписом встановлено процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема працівники поліції питають водія про вживання алкогольних напоїв, на що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідає, що алкогольні напої не вживала. Разом з тим, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів вимірювальної техніки. Під час проведення огляду він особисто розпакував мундштук, переконався у тому, що прилад готовий до використання, тобто не має домішків алкоголю, а також пройшов зазначений огляд. Результат проведеного огляду, про який ОСОБА_1 повідомив працівників поліції вголос, склав 1.08 проміле. Щодо незгоди з результатом проведеного огляду водій працівникам поліції не повідомляв. Після чого, водія було повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підписів у протоколі, а також у будь-яких інших матеріалах справи (VID241227-234229F-000000-000000-0002).

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху, апеляційний суд зазначає наступне.

Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».

Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або об`єктивними обставинами, які можуть надавати прав або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події. Цей «режим» має на меті забезпечити безпеку громадян, у зв`язку з чим покладає на правоохоронні органи, зокрема на Національну поліцію обов`язки, пов`язані із забезпечення громадської та національної безпеки шляхом застосування необхідних превентивних заходів, передбачених Законом України «Про Національну поліцію». Суд апеляційної інстанції вважає, що не повідомлення працівниками поліції водіїв про причину зупинки їх транспортних засобів може бути підставою для притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, однак не тягнуть за собою скасування попередніх та подальших правових процедур, оскільки водії, зокрема і ОСОБА_1 , не позбавляються можливості запитати працівників поліції щодо причин зупинки транспортного засобу.

З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений під час дії на території Харківської області комендантської години (час зупинки автомобілю 23 год 06 хв), що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо виявлення ознак алкогольного сп`яніння працівниками поліції, а також про повідомлення їх водію апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 Розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція) вбачається, що ознаками алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння належить до його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у акті огляду на стан сп`яніння, що відповідає вимогам ст. 252 КУпАП відповідно до яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відомостей технічного засобу вимірювальної техніки за допомогою якого у цій справі проводився огляд водія на стан алкогольного сп`яніння суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як зазначила у своїх правових висновках Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.

Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до приписів ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд апеляційної інстанції враховує, що хоча працівники поліції зазначили у протоколі про адміністративне правопорушення, а також акті огляду (а.с. 3) те, що огляд водія провадився за допомогою газоаналізатора Drager 6810, однак додали до нього результати проведеного за допомогою засобу вимірювальної техніки у вигляді роздруківки відповідного огляду (а.с. 2). З відомостей цієї роздруківки вбачається, що для проведення огляду ОСОБА_1 було застосовано прилад Drager 6820 ARLJ-0409. На переконання суду апеляційної інстанції, індивідуальні ідентифікаційні відомості надають об`єктивної можливості виокремити конкретний технічний засіб, в цьому випадку - газоаналізатор, за допомогою якого провадився огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує відомості відповіді начальника ВП №3 ХРУП №1 в Харківській області О. Горбачова, а також, долученої до нього копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QM1028 257 24. З цих відомостей, у їх нерозривному зв`язку, вбачається, що Drager 6820 ARLJ-0409, який пройшов калібрування 19.09.2024, було використано під час проведення огляду ОСОБА_1 , що також підтверджується відомостями роздруківки результатів проведеного огляду (а.с 2).

Крім того, ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду повідомив суд апеляційної інстанції про те, що 27.12.2024 він дійсно керував транспортним засобом, а також був зупинений працівниками поліції та на їх вимогу пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат пам`ятає приблизно. Разом з тим, з відомостей відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 після того як пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, особисто повідомляє працівників поліції про результат проведеного огляду, який склав 1,08 проміле.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає відомості у назві засобу вимірювальної техніки, які зазначені у протоколі очевидною опискою, яка не спростовує вини ОСОБА_1 у вчиненому ним адміністративному правопорушенні та не може бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки не свідчить про порушення порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими, суб`єктивними та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що відомості відеозапису не можуть бути оцінені у цій справі, оскільки відеозапис не є безперервним є необґрунтованими та суб`єктивними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник вважали за необхідне до них долучити.

Зокрема неспростовані відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також відеозапису, відомостях результату огляду зафіксованому в акті огляду на стан сп`яніння та долученої до нього роздруківки результатів проведеного огляду у своїй сукупності свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та був зупинений працівниками поліції, які провели визначену законом правову процедуру щодо виявлення у водія стану сп`яніння.

Таким чином, матеріали справи містять усі необхідні та достатні відомості, які оцінюються судом апеляційної інстанції у їх сукупності та дають підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння за вказаних у протоколі обставин.

Доводи сторони захисту про те, що під час складання працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення водія ОСОБА_1 не було забезпечено захисником, що порушило його право на захист є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Реалізація превентивної функції права на захист, яка спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, щодо наявності якої зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009 року, з огляду на певні приписи чинного законодавства щодо проведення медичного огляду на стан сп`яніння не може бути абсолютною у демократичній державі оскільки, відповідно до п. 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 р. № 1103, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Натомість вимога, передбачена п. 2.5 ПДР щодо проведення огляду на стан сп`яніння для водія є обов`язковою. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність за ст. 130 КУпАП з моменту фіксування відмови водія від проведення огляду на стан сп`яніння не залежно від підстав надання такої відмови.

Отже, законом встановлено обмежений час за який поліцейський зобов`язаний доставити водія до закладу охорони здоров`я. Порушення цієї вимоги призведе до недійсності проведеного огляду, і як наслідок, до уникнення водієм відповідальності за скоєне правопорушення. Факт виїзду захисника на місце зупинки транспортного засобу передбачає втрату у часі на виконання працівниками поліції імперативних вимог чинного законодавства щодо забезпечення проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп`яніння чи перебування під впливом засобів, які знижують увагу водія, що надає особі відносно якої проводиться визначена законом правова процедура створити штучні передумови для уникнення від відповідальності. При цьому використання водієм права на захист не обмежується оскільки кожна особа може скористатись правовою допомогою за допомогою засобів дистанційного зв`язку, а саме: за допомогою телефону або месенджерів, а також викликати професійного захисника до закладу охорони здоров`я де і буде проводитись його огляд.

Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Матеріали цієї справи не містять відомостей щодо позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності отримати консультацію професійного захисника засобами телефонного чи електронного зв`язку. Проте, ОСОБА_1 знаючи про свій обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, виконав законну вимоги поліцейського та пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки його транспортного засобу.

При цьому слід зазначити, що працівниками поліції лише складається протокол про адміністративне провадження та збираються докази на підтвердження встановлених ним відомостей, а розгляд справи провадиться судом відповідно до ст. 221 КУпАП та переглядається судом апеляційної інстанції відповідно та порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП.

Згідно відомостей матеріалів справи ОСОБА_1 скористався професійною правовою допомогою адвоката Шумейко Я.В. , який приймав участь у судовому розгляді як у суді першої так і у суді апеляційної інстанцій.

Враховуючи доводи апеляційної скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції вважає за належне зазначити, що посилання сторони захисту на правові висновки Верховного Суду в цій частині не може бути враховано, оскільки свої правові висновки Касаційна інстанціє ухвалює на підставі вимог КАС України, а суд апеляційної інстанції переглядає цю справу в порядку, передбаченому КУпАП, тобто в межах іншої галузі процесуального права.

За таких обставин, посилання сторони захисту на те, що водія не було забезпечено захисником під час проведення огляду є безпідставними та необґрунтованими та розцінюються судом, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 , а право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі дотриманим.

Отже, оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено безпідставність посилання суду першої інстанції на пояснення ОСОБА_1 , які не містять його підпису та які були долучені працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до приписів ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Пояснення по суті справи можуть надаватись особисто або отримуватись зі слів. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що пояснення по суті справи підлягають правовій оцінці лише тоді, коли вони фактично виражають волю чи обов`язок певної особи їх надати, оскільки саме отримані в такий спосіб пояснення можуть вважатися правдивими та достовірними.

З відомостей цієї справи не вбачається, що ОСОБА_1 надав пояснення, які працівники поліції долучили до матеріалів цієї справи, особисто, оскільки вони не містять його підпису, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності під час судового розгляду заперечує щодо їх надання. Відеозапис, долучений до протоколу, також не містить відомостей отримання працівниками поліції добровільних пояснень від ОСОБА_1 , тому до наявності письмових пояснень ОСОБА_1 у цій справі суд апеляційої інстанції ставиться критично.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відомості пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, долучених до оспорюваного протоколу (а.с. 5) не може підлягати оцінці у цій справі. Однак, решта наявних у цій справі доказів, які суд оцінює у їх сукупності, надають підстав вважати, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП, що позбавляє суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану у цій справі постанову суду першої інстанції.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції належить змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання суду щодо письмових пояснень ОСОБА_1 , долучених працівниками поліції до матеріалів цієї справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на наявність очевидної описки в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення стосовно кваліфікуючих ознак правопорушення. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Проте, в мотивувальній частині постанови суд першої інстанції помилково зазначив, що водій відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння, хоча встановив всі обставини, які свідчать про порушення ОСОБА_1 саме вимог 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Зазначена помилка не впливає на суть вчиненого правопорушення та може бути виправлена судом першої інстанції за його ініціативою або ініціативою сторони захисту.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Шумейка Я.В. задовольнити частково.

Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 25 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Харківського районного суду Харківської області посилання суду щодо письмових пояснень ОСОБА_1 , долучених працівниками поліції до матеріалів цієї справи.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков