Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №569/694/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/694/25

Провадження № 22-ц/4815/323/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Столяр Оксани Іванівни на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2025 року у складі судді Галінської В. В., ухвалене в м. Рівне, відомості про дату складання тексту повного заочного рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 12 листопада 2024 року о 10 год. 00 хв. в м. Рівне, по вул. Соборна, 1 відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Jeep д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду та по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та відповідно до постанови Рівненського міського суду від 06.12.2024 року у справі № 569/22936/24 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача марки AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_4 , випуск 2002 року, колір - синій, належний ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , отримав механічні ушкодження. Позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 з заявою про виконання Звіту про оцінку автомобіля AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_4 , випуск 2002 року, колір - синій. Згідно Звіту № 091/2024 від 18.12.2024 року про оцінку автомобіля AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_4 , випуск 2002 року, колір - синій, виконаного ФОП ОСОБА_4 ; вартість відновлювального ремонту (Свр) автомобіля AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу, складових, що підлягають заміні без ПДВ на дату ДТП (12.11.2024 року) становить: 131846,34 грн.; матеріальний збиток (У), який завданий власнику автомобіля AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні на дату ДТП (12.11.2024) становить: 53767,52 грн..

Відповідальність відповідача застрахована ПАТ «Страхова Група «ТАС», згідно Полісу № ЕР-224371963 від 29.10.2024 року.

Позивачем ОСОБА_1 було подано до ПАТ «СК «ТАС» необхідні документи для отримання страхового відшкодування, як користувачу транспортного засобу. Згідно платіжної інструкції (МО) 38519 (#1792806603718) від 30.12.2024 року на користь ОСОБА_1 від ПАТ «СК «ТАС» надійшло 50567,20 /п`ятдесят тисяч п`ятсот шістдесят сім/ грн. 20 коп., призначення платежу: «Страхове відшкодування за Дог. № ЕР-224371963 від 28.10.2024 року, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , т/з AUDI А4, д/н: НОМЕР_2 , без ПДВ». Сторонами у справі не оспорюється обставина дорожньо-транспортної пригоди, наявність вини відповідача та отримання позивачем суми страхового відшкодування. Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна, що перебуває у користуванні позивача. Зокрема, позивач просить відшкодувати не вартість понесених ним витрат на ремонт автомобіля, яких він ще не здійснив, а відшкодувати вартість втраченого майна, тобто пошкоджень, яких зазнав його автомобіль, тому обґрунтовано необхідно виходити визначаючи вартість втраченого позивачем майна з висновку викладеного у Звіті № 091/2024 про оцінку AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_7 , випуск 2002 року, колір – синій, виконаного спеціалістом. Відповідачем ОСОБА_2 компенсовано на користь позивача ОСОБА_1 франшизу, передбачену у Полісі № ЕР-224371963 від 29.10.2024 року в розмірі 3200.00 грн. Така різниця фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням та за мінусом сплаченої франшизи становить 74 878.82 грн. (131846,34-3200,00-53767,52 = 74878,82 грн.), які позивач і просив стягнути на свою користь, а також судові витрати у вигляді витрат за проведення експертного дослідження та витрати на правничу допомогу.

Заочним рішенням Рівненського міськогосуду Рівненської області від 29 квітня 2025 року вказаний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні в розмірі 74 878 гривень 82 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень, витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 3500 гривень, витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями закону, які передбачають, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика, відтак відповідач як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 цю різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_2 – адвокат Столяр Оксана Іванівна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що суд припустився порушення процесуальних норм, неналежно повідомивши її довірителя про час та місце розгляду справи та в подальшому ухваливши рішення без його участі, тим самим неправомірно позбавив його права бути заслуханим та захистити себе в суді. Вказує про неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки не встановив правомірності володіння ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто відсутні відомості про те, на якій правовій підставі той керував транспортним засобом, та в результаті незаконно визнав його потерпілою в ДТП особою. Заперечує визначений судом розмір стягнення та доводить, що оскільки в даному випадку розмір страхового відшкодування в сумі 50567,20 грн. визначений за згодою страховика та потерпілого та є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, а розмір встановленої шкоди в сумі 131846,34 не перевищує ліміту відповідальності страховика (160000,00 грн.), у відповідача ОСОБА_2 не виникли зобов`язання з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, розмір страхового відшкодування визначений за домовленістю, а не відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Додає, що розрахунок матеріального збитку проведений без урахування Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому є суперечливим. Наголошує, що незалучення до участі в справі страховика в частині вимог про стягнення вартості ремонту в межах ліміту відповідальності страховика є підставою для відмови у задоволенні позову до винуватця ДТП. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12 листопада 2024 року о 10 год. 00 хв. в м. Рівне, по вул. Соборна, 1 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Jeep д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду та по інерції здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi д.н.з. НОМЕР_3 .

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам, відповідно, завдано матеріальні збитки.

Постановою Рівненського міського суду від 06.12.2024 року у справі № 569/22936/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як зазначено в цій постанові, своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, і за що був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , транспортний засіб Audi A4 з реєстраційним номером НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова Група «ТАС», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-224371963, згідно з яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 гривень.

Позивачем ОСОБА_1 було подано до ПАТ «Страхова Група «ТАС» необхідні документи для отримання страхового відшкодування як користувачу транспортного засобу.

Згідно платіжної інструкції (МО) 38519 (#1792806603718) від 30.12.2024 року на користь ОСОБА_1 від ПАТ «Страхова Група «ТАС» надійшло 50567 грн. 20 коп., призначення платежу: «Страхове відшкодування за Дог. № ЕР-224371963 від 28.10.2024 року, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , т/з AUDI А4, д/н: НОМЕР_2 , без ПДВ».

Згідно Звіту № 091/2024 від 18 грудня 2024 року про оцінку автомобіля «AUDI А4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , випуск 2002 року, (VIN) – НОМЕР_8 , колір –синій, вартість відновлювального ремонту (Свр) автомобіля Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні без ПД на дату ДТП (12.11.2024 року): 131 846,34 грн. Матеріальний збиток (У), завданий власнику автомобіля AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП на дату ДТП (12.11.2024 року) без ПДВ становить: 53 767,52 грн..

Відповідачем різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні не сплачено, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом.

При цьому, ОСОБА_2 компенсовано ОСОБА_1 суму франшизи, передбаченої Полісом № ЕР-224371963 від 29.10.2024 року, в розмірі 3200,00 грн.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника – відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Матеріалами справи безспірно встановлено протиправність дій ОСОБА_2 щодо порушення ПДР і вчинення ДТП, що підтверджується вищезгаданою постановою Рівненського міського суду від 06 грудня 2024 року, котрою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Страховик відповідача виплатив страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, відповідно він виконав своє зобов`язання перед відповідачем та у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 Верховний Суд підтримав правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-69 цс15 та зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей,що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виникає обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу та франшизи, а за решту безпосередній винуватець.

З огляду на наведене, стягнення з відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням шкоди є обґрунтованим, адже саме він внаслідок своїх протиправних дій є винним у вчиненні ДТП, яке знаходиться у причинному зв`язку зі шкодою, завданою внаслідок цього ДТП, а відповідні покликання апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду.

Покликання апеляційної скарги на те, що судом стягнуто відшкодування з відповідача всупереч положенням ст. 1194 ЦК України апеляційним судом відхиляються.

Так, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження N 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Доводи апеляційної скарги про неправомірність визначення розміру збитку, в тому числі з покликанням на порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, апеляційним судом відхиляються як такі, що суперечать встановленим обставинам та матеріалам справи. Так, визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався Звітом №091/2024 про оцінку автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 18 грудня 2024 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні (Свр), на дату ДТП (12.11.2024 року) становить 131 846,34 грн.. Такий доказ не спростований у встановленому законом порядку і апеляційний суд погоджується із визначеним розміром відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, частково задовольнивши позовні вимоги, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Столяр Оксани Іванівни залишити без задоволення.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2025 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.