Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №531/2371/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/2371/25 Номер провадження 22-ц/814/1550/26Головуючий у 1-й інстанції Фисун Л.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року (повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі -ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 02.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 3346315 на суму 15000,00 гривень. Станом на день звернення до суду заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються. 25.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», відповідно до чинного законодавства України укладено Договір відступлення права вимоги №25042025, а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуто права вимоги до відповідача, сума боргу перед новим кредитором становить 67350,00 грн. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконує свого зобов`язання та припинив повертати кредитні кошти у строки передбачені договорам, у зв`язку з чим, в нього перед позивачем утворилася заборгованість

Просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 3346315 від 02.12.2021 у розмірі 67350,00 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту- 1500,00 грн.; заборгованості за відсотками- 49500,00 грн.; заборгованості за комісійною винагородою – 2850,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 3346315 від 02.12.2021 у розмірі 22350,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судові витрати: 803,75 гривень сплаченого судового збору та 3000,00 гривень за професійну правничу допомогу.

Не погодившись з зазначеним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Діджи Фінанс». Просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що умовами договору про споживчий кредит № 3346315 від 02.12.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Так, строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 75 днів, що включає в себе 15 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 67350 грн. 00 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволені позову, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду правильності рішення суду щодо задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2021 на сайті: miloan.ua ОСОБА_1 заповнено анкету-заява на кредит № 3346315 на умовах: сума кредиту: 15000.00 грн., строк кредиту: 15 днів з 2021-12-02, дата повернення кредиту: 2021-12-17, сума до повернення: 223500 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 2850,00 грн., нараховується одноразово за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 4500.00 грн. Нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

02.12.2021 ОСОБА_1 погоджені умови кредитування по заяві 3346315: замовлена сума: 15000.00 грн., замовлений строк: 15 днів, комісія за надання: 19,00 % одноразово, ставка процентів: 2,00 % за кожен день користування.

Згідно платіжного доручення ТОВ «Мілоан» 02.12.2021 перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти за договором № 3346315 в сумі 15000,00 грн. (а.с. 34).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», заборгованість відповідача за кредитним договором № 3346315 від 02.12.2021 становить 67350,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49500,00 грн - заборгованість за відсотками, 2850 грн – заборгованість по комісії (а.с.14)

25.04.2025 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №25042025 у відповідності до умов якого позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 3346315 від 02.12.2021, що підтверджується витягом з Додатку до Договору факторингу №25042025 щодо права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 67350,00 гривень (а.с. 13, 22-27).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 на сайті: miloan.ua заповнила анкету-заява на кредит № 3346315, в той же день їй погодили умови кредитування: погоджена сума: 15000.00 грн., замовлений строк: 15 днів, комісія за надання: 19,00 % одноразово, ставка процентів: 2,00 % за кожен день користування.

Вказана обставина визнається позивачкою. Так у заяві поданій до суду 19.11.2025 ОСОБА_1 зазначила, що визнає позовні вимоги частково, а саме щодо заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за відсотками в межах 15 днів.

Разом з цим, анкета-заява на кредит № 3346315 та погоджені умови не містять жодних інших умов і правил надання кредиту.

Тоді як наданий позивачем Договір про споживчий кредит № 3346315 (індивідуальна частини) містить відомість про його підписання ОСОБА_2 , ТОВ «Мілоан». Однак, відсутні будь які дані та відповідні докази того, що ОСОБА_1 підписувала індивідуальну частину та погодила умови договору у наданій суду редакції.

Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ТОВ «Мілоан» дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодило зі споживачем саме ті умови, про які зазначено в договорі про споживчий кредит № 3346315 (індивідуальна частини).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доведеним факт погодження сторонами умов надання кредиту зазначених в анкеті-заяві та погоджених ТОВ «Мілоан».

У свою чергу, щодо нарахування відсотків, поза п`ятнадцятиденним строком кредитування суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду тлумачила умови договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказавши, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Як вбачається з анкети-заяви на кредит № 3346315 та погоджених умови сторони зазначили строк кредитування та процентну ставку за кожен день строку користування кредитом, проте не узгоджували порядок та умови нарахування процентів поза цим строком. Тоді як поза строком кредитування кредитор має право на стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, з позовної заяви вбачається, щоТОВ «Діджи Фінанс» заявляє вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту ти заборгованості за відсотками

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування процентів тільки в межах строку керування – 15 днів.

Доводи наведені в апеляційній скарзі ґрунтуються на Договорі про споживчий кредит № 3346315 (індивідуальна частини), який не є належним доказом, а тому не спростовують зазначених висновків та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук