Вирок від 29 березня 2026 р. у справі №525/1384/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1384/24 Номер провадження 11-кп/814/569/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченої – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024170550000927 за апеляційною скаргою прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.11.2024,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Нововасилівка Снігурівського району Миколаївської області, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, не працюючу, не одружену, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судиму, останній раз 12.11.2018 вироком Баштанського районного суду Миколаївської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнену на підставі ухвали від 18.11.2022 по відбуттю строку покарання,

визнано винуватою та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 місяці арешту.

Вирішено питання щодо арешту майна, процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 19.08.2024 близько 11 год. 00 хв., зайшла через хвіртку на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де з корисливим мотивом, умисно, таємно, шляхом відкриття незачинених дверей, проникла до приміщення літньої кухні, викрала жіночий гаманець з грошовими коштами, який знаходився на стільці біля входу, чим спричинила потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 4 450 грн.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв`язку із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню – ст. 69 КК України, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покласти на неї відповідні обов?язки згідно зі ст. 76 КК України.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що обвинувачена не має статусу військовослужбовця, а тому місцевий суд помилково визначив обвинуваченій покарання у виді арешту. З урахуванням особи ОСОБА_7 , розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди та обставин, що пом?якшують покарання, вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання в межах санкції інкримінованої статті, а саме у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинувачену, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється, докази стосовно фактичних обставин кримінального провадження місцевим судом на підставі ч.3 ст.349 КПК України не досліджувались.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, та правильно врахував при призначенні покарання обвинуваченій ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; особу обвинуваченої, який раніше неодноразово судима, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та обставину, яка його обтяжує – рецидив злочинів.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме застосування положень ст. 69 КК України, є слушними.

Так місцевий суд при призначенні обвинуваченій покарання помилково послався на ст. 69 КК України, оскільки при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною в судових рішеннях (зокрема, у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17, провадження № 51-8413км18).

Суд, посилаючись при призначенні покарання на ст. 69 КК України, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом`якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.

Проте місцевий суд як на підставу застосування ч. 1 ст. 69 КК України послався на наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, тяжке економічне становище у державі, розмір завданої шкоди та відсутність тяжких наслідків та не відобразив у судовому рішенні, яким чином зазначені обставини істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення.

Крім того, згідно зі ст. 60 КК України покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 не є військовослужбовцем, місцевий суд помилково визначив обвинуваченій покарання у виді 2 місяців арешту.

Таким чином, враховуючи особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке є тяжким, обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та обставину, що його обтяжує – рецидив злочинів, відсутність даних про відшкодування обвинуваченою майнової шкоди, завданої інкримінованим їй злочином, позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченій реальної міри покарання, апеляційний суд вважає, що у даному випадку ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Також в ході апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження апеляційні доводи прокурора про можливість застосування при призначенні покарання ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи те, що обвинувачена на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, відсутні тяжкі наслідки від її протиправного діяння, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, які свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням та необхідність застосування при призначенні покарання обвинуваченій положень ст. 75 КК України.

Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ст. 413 цього Кодексу, є, зокрема, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора – задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14.11.2024, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи.

В іншій частині залишити вирок без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4