Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №548/1617/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1617/24 Номер провадження 22-ц/814/71/26Головуючий у 1-й інстанції Лідовець Т. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Третяк Катерини Павлівни

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал", звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказано, що 13.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 553538627 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт товариства moneyveo.ua, обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти у сумі 8000 грн, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.

Ініціатором щодо укладення кредитного договору була відповідач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з фінансовою установою, самостійно обрала дату укладання договору, а шляхом отримання від товариства кредитних коштів та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості повністю погодилася з умовами кредитного договору.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою не був би укладений.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов`язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020.

28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020, умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між тими ж суб`єктами укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021, дата укладення залишилась 28.11.2018 з номером №28/1118/01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020.

03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено низку додаткових угод та продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 22168,12 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не виконувала умови взятого на себе зобов`язання, не погашала кредит та не сплачувала проценти за користування кредитом. Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020 не погашена.

На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 22168,12 грн з яких: 7999,60 грн – заборгованість по кредиту; 14168,52 – заборгованість по несплаченим відсоткам, а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020 в розмірі: 7 999,60 грн заборгованість за тілом кредиту; 14168,52 грн заборгованість за нарахованими процентами, а всього 22168,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422,40 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог та наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_2 – адвокат Третяк Катерина Павлівна, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, прохав рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що позивачем на доведено факту укладання кредитного договору.

Вказує, що персональні дані відповідача були використані третіми особами. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів.

Вважає, що позивачем не доведено наявність заборгованості у позивача перед відповідачем, як і не доведено факту відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал».

Просила рішення скасувати повністю, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Позивачем наголошено, що кредитний договір №553538627 від 13.02.2020 укладений між сторонами справи у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що акцепт договору позичальником відповідачем підписано аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: 2NR33CS9, час відправки ідентифікатора позичальнику 13.02.2020 22:33:46 на номер телефону НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що ним доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 8 000,00 грн.

Звертає увагу суду, що відповідно до Розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_2 виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що вона усвідомлювала існування даного договору та визнавала його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

Зауважує, розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 13.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 553538627 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, кошти було перераховано позичальнику 13.02.2020 на її банківську карту в сумі 8000 грн строком на 30 днів зі сплатою 1,7 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 8000 грн відповідачу підтверджується платіжним дорученням № 61с79fea-e13c-45f2-9fe0-d4c2b68510b0 від 13.02.2020.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, дію цього договору було продовжено згідно додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 та додаткової угоди № 27 від 28.11.2018. Відповідно до умов вказаного договору до нього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022.

В подальшому 28 листопада 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до реєстру боржників від 23.06.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2023, до позивача перейшло право грошової вимоги з відповідача за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Щодо укладення кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним

Відповідно до п. 4.1 Договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи ( в тому числі Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентним за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 553538627 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 4.18 цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Одноразовий персональний ідентифікатор № 2NR33CS9 направлено відповідачу 13.02.2020 22:33:46 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів – НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № 2NR33CS9 введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 13.02.2020 22:34:30.

Вчинення відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор 2NR33CS9 для підписання кредитного договору №553538627 від 13.02.2020 року.

У Розділі 6 Договору «Реквізити Сторін» зазначено електронний підпис з одноразовим ідентифікатором фізичної особи ОСОБА_3 2NR33CS9, що підтверджує волевиявлення Боржника на введення ідентифікатору та підписання Договору.

Підписанням Договору №553538627 від 13.02.2020 та додатку № 1 до Договору (Графік розрахунків) відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитний договір підписаний відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який було надіслано на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір №553538627 від 13.02.2020 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.

У свою чергу, доказів того, що вказаний Договір був укладений шахрайським шляхом чи персональні дані ОСОБА_1 були використані третіми особами для укладення кредитного договору її імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Суд першої інстанції правильно вказав, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписання відповідачем договору №553538627 від 13.02.2020 підтверджено належними та допустимими доказами.

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Щодо перерахування коштів та нарахування заборгованості.

Згідно з частини 1статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини 1статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1статті 1054 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пп. 1-1 п. 1 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 13.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір № 5535538627, згідно з умовами якого, товариство надає відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п.1.1.договору сума кредиту (загальний розмір) складає 8000,00 грн.

Кредит надається на 29 днів від дати отримання кредиту позичальником (п.1.2); на період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.3).

У випадку користування кредиту кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.4.).

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку кредитування кредитом вказаного в п.1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору (п.1.5).

Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.1 (п. 1.6).

Відповідно до п. 1.7 Договору, розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. Договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору).

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилась з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Отже, з укладенням договору у позичальника виник обов`язок повернути кредитору кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених договором та графіком погашення кредитної заборгованості.

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 8000 грн відповідачу підтверджується платіжним дорученням № 61с79fea-e13c-45f2-9fe0-d4c2b68510b0 від 13.02.2020.

Надані позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 553538627 року (а.с. 39), розрахунок заборгованості (а.с. 40-41) є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості за кредитним договором, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Так, застосований кредитором підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості за кредитом.

Стосовно відступлення права.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право набуло статус нового кредитора. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено районним судом, 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, дію цього договору було продовжено згідно додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 та додаткової угоди № 27 від 28.11.2018.

Відповідно до умов вказаного договору до нього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 14.02.2022.

В подальшому 28 листопада 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до реєстру боржників від 23.06.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2023, до позивача перейшло право грошової вимоги з відповідача за кредитним договором № № 553538627 від 13.02.2020.

У пункті 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» визначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Враховуючи вище наведенні положення статей 1077, 1078 ЦК України та умови договорів факторингу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем копії договорів та витяги з реєстру боржників, які містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін, в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним нею з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020 року.

Вказане свідчить про беззаперечний факт набуття ТОВ «Юніт кАПІТАЛ» права вимоги до відповідача за кредитним договором.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, що до позивача не перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 553538627 від 13.02.2020 року, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Третяк Катерини Павлівни - залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль