Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №754/5007/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/775/26

Справа№754/5007/26

Вирок

Іменем України

31 березня 2026 року

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні кримінальне провадження №12026105030000110 від 27.02.2026 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городище Черкаської області, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, офіційно непрацевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 27.02.2026 року у невстановлений час, перебуваючи по вулиці Бойченка у місті Києві, на ґрунтовному покритті знайшла, тим самим незаконно придбала, без мети збуту, полімерну ємність з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 0,272 г, яку в подальшому поклала до гаманця та сумки, яку мала при собі, тим самим почала незаконно зберігати вищевказану психотропну речовину без мети збуту.

Після цього, 27.02.2026, приблизно о 12 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 38, працівниками поліції була зупинена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою перевірки документів та з`ясування наявності у останньої заборонених в обігу речовин.

У ході затримання ОСОБА_3 добровільно надала для вилучення з сумки, яка була при ній, полімерну ємність з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено - РVР, загальною масою 0,272 г, яку ОСОБА_3 незаконно придбала та зберігала для власного вживання, без мети збуту.

PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І» є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що до 0,15 г PVP є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г - великим розміром, 15,0 і більше - особливо великим розміром.

Отже, кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає у тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Згідно із заявою від 30 березня 2026 року обвинувачена ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_4 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, не оспорювала встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта за її відсутності за правилами спрощеного провадження.

Суд шляхом дослідження відповідної заяви встановив, що сторони, які обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачена не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

При цьому відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд вважає доведеним те, що обвинувачена ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, скоїла кримінальний проступок та кваліфікує її дії за ч.1 ст. 309 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченої і обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального проступку, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, не працює, отже не має постійного джерела доходу.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд бере до уваги те, що санкція ч.1 ст. 309 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самою засудженою відбувається шляхом такого впливу покарання на винну, яка позбавляє її можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом її засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове правопорушення.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про неможливість призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у виді штрафу або виправних робіт, оскільки обвинувачена не працює, а суд не володіє відомостями про наявність у неї майна, у зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі.

Враховуючи особу винної, яка має визначене місце реєстрації та проживання, незаміжня, не працює, раніше не судима, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме - щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини скоєного кримінального правопорушення, - суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за її поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем її проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє її від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Водночас, суд при призначенні покарання за цим вироком не враховує вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25.03.2026 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, оскільки зазначений вирок на час ухвалення вироку у даному кримінальному провадженні не набрав законної сили.

Так, згідно із ч.6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суд ураховує правову позицію ККС Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.11.2022 у справі № 330/2907/20, відповідно до якої, за змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

За вимогами ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Тобто до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і відповідні державні органи повинні поводитися з нею як з невинуватою собою. Це означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів, у тому числі на підставі ч. 4 ст. 70 КК, за наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції».

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3565 гривень 60 копійок.

Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_3 винною у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 309 КК України і призначити їй покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 /один/ рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази: полімерну ємність з кристалоподібною речовиною, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальною масою 0,272 г, яка знаходиться в камері схову речових доказів Деснянського УП ГУНП у м. Києві, квитанція №001764 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3565 гривень 60 копійок витрат на залучення експертів.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченій, прокурору.

Суддя: ОСОБА_5