Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №754/2210/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4790/26

Справа №754/2210/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретаря с/з Поліщук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судув м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Хімін І.С. звернулась до суду з даною позовною заявою. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.10.2017 року між сторонами було укладено шлюб. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2024 року по справі № 754/1836/24 шлюб між подружжям розірвано. В період шлюбу, 30.09.2021 року подружжя набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,80 кв.м, житловою площею 29,00 кв.м. (Договір купівлі-продажу від 30.09.2021 року, серія та номер 2512; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2468604280000). Квартира придбана за спільні кошти подружжя, вартістю 1 680 000 грн, що еквівалентно на момент вчинення правочину 63 000 доларів США. Відповідно вартість 1/2 квартири, належній позивачу складає 840 000 грн.. Позивач зазначає, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Враховуючи, що на сьогоднішній день позивач та відповідач не можуть знайти взаємної згоди щодо вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя, позивач змушена звертатися до суду із позовною заявою про визнання права власності на 1/2 частини вищевказаної квартири.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та було надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 27.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.07.2025 року закрито підготовче засідання у вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Хімін І.С. в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про причини повернення із зазначенням - у зв`язку з відсутністю адресата за місцем його реєстрації, що на підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.

Враховуючи, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за останньою відомою адресою реєстрації, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Суд ухвалив, здійснювати заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 10.10.2017 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а/з №2345.

Від шлюбу сторони мають дитину - малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.03.2024 року шлюб між сторонами було розірвано.

Частиною 1 ст. 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що спільною сумісною власністю подружжя є двукімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 59,80 кв.м, житловою площею 29,00 кв.м.

Квартира придбана на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Бердес М.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 30.09.2021 року за р.№ 2512. Покупцем за вказаним договором вказано ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, у відповідності до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суд щодо вирішення питання про поділ майна подружжя в постанові від 20.12.2018 року у справі № 286/2349/16 зазначив, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Враховуючи, що майно, яке просить поділити позивач ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, суд, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 8 400 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 115, 331, 368, 372, 380 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71, 74 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,80 кв.м, житловою площею - 29,00 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 8 400 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Деснянським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.02.2026 року.

Суддя Н.Д.Буша