Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №707/366/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/366/26

2/707/680/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волкової Н.С..,

за участю секретаря Костроміної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором кредиту № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022 у розмірі 64678,53 грн., а також судові витрати у виді судового збору в сумі 3328 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо порядку повернення кредитних коштів.

1.2. В судове засідання представник позивача не з`явився та у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2.Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 08.02.2022 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено договір кредиту №ЛБ01.00605.009428824.

Відповідно до п.1.1-1.4 вказаного Договору, банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту мобільний; сума кредиту 49999 грн.; процентна ставка та тип – 0,01 % фіксована; строк кредиту 12 місяців.

Пунктом 1.7 Договору встановлено, що строк дії договору триває до 05.07.2028. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку, відповідно до порядку повернення кредиту згідно з Додатком №1.

Відповідно до п.п. 1.7 Договору, на період прострочення платежу за Договором діє процентна ставка 0,01 яка нараховується на прострочену суму кредиту.

Крім того, відповідачем 08 лютого 2023 року підписано Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком №1 до договору кредиту № ЛБ01.00605.009428824 від 08 лютого 2022 року, в якому викладені умови надання відповідачці кредиту, які є аналогічними умовам, які викладені у вказаному кредитному договорі.

Також, відповідачкою 08 лютого 2023 року підписано графік щомісячних платежів, в якому викладені суми грошових коштів, які ОСОБА_1 щомісячно повертає АТ «Ідея Банк» з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань за вищевказаним кредитним договором.

Згідно з меморіальних ордерів № 3042715 та №3042714 від 08.02.2022 АТ «Ідея Банк» перерахував 08 лютого 2022 року на користь ОСОБА_1 49999 грн. за кредитним договором № ЛБ01.00605.009428824.

02 грудня 2025 року АТ «Ідея Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань за кредитним договором № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022, однак відповідачкою дана вимога не виконана, заборгованість не сплачена.

Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022 станом на 07.01.2026 складає 64678,53 грн., з яких 49999 грн. складає прострочений борг; 4,60 грн. складають прострочені проценти; прострочена плата за обслуговування кредиту 14674,92.

3.Релевантні джерела права

3.1. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3.2. Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Дана правова позиція сформована 07.07.2025 року і викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 496/3134/19, якою з-поміж іншого, відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року за єдиним унікальним номером судової справи 583/3343/19 й постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 361/392/20, про визнання недійсною умови кредитного договору, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту на підставі положень частин 1-5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунковокасове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 172/410/21.

Дана правова позиція з відступом сформована 29.03.2024 року і викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 204/224/21.

4.Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Судом встановлено, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов за договором кредиту № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим вказаний кредитний договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мали б виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконувала зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Водночас, умови договору кредиту № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022 про сплату відповідачем ОСОБА_1 щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування», правовій позиції сформованій 07.07.2025 року і викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 496/3134/19, й правовій позиції з відступом сформованій 29.03.2024 року і викладеній в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 204/224/21, через що такі умови договору являються нікчемними, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в частині вимог про стягнення заборгованості по простроченій платі за обслуговування кредиту позов задоволенню не підлягає.

Суд встановив, що умови договору кредиту № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022 в іншій частині відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому у ч. 1 ст. 1054 ЦК України. Крім того, такий правочин, укладений між сторонами, в цій частині, у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи в суді відповідачем не заявлено зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у іншій частині складових заборгованості.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 , як сторона судового розгляду, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту суду не надала, як й не подала належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.

4.2. Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги АТ «Ідея Бан», сформовані про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, відтак з відповідача ОСОБА_1 , підлягає до стягнення заборгованість, що складається із заборгованості за основним боргом - 49999 грн. та заборгованості за простроченими процентами - 04 грн. 61 коп., а разом - 50003 грн. 61 коп.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 23.01.2026 про сплату судового збору в сумі 3328 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (задоволено 77,31% вимог), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2572,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» за кредитним договором № ЛБ01.00605.009428824 від 08.02.2022 у загальному розмірі 50003(п`ятдесят тисяч три) грн. 61 грн.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2572 (дві тисячі п`ятдесят сімдесят дві) грн. 87 коп.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», код в ЄДРПОУ:19390819, місцезнаходження:, вул.Валова, буд. 11, м. Львів

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н. С. Волкова