Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №646/12887/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/12887/25

№ провадження 3/646/190/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2026 м. Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Шиховцова А.О., за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Хараїм О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції матеріал про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №532059 від 05.12.2025 водій ОСОБА_1 05.12.2025 о 04 год. 07 хв. за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 28 керував транспортним засобом «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

25.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – адвоката Хараїм О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Представник зазначила, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 та в момент зупинки виконував обов`язки військової служби, а саме їхав на бойове чергування, про що останнім було повідомлено під відеозапис поліцейським, тому діяв в стані крайньої необхідності, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності. Представник зазначила, що ОСОБА_1 протягом усього часу спілкування із працівниками патрульної поліції поводив себе спокійно, вживання алкоголю категорично заперечував, координація мови у нього порушена не була, пальці його рук не тремтіли та мав природне забарвлення шкіряного покриву. Після складення протоколу ОСОБА_1 продовжив рух на бойове чергування, не був відсторонений від керування транспортним засобом. Того ж дня о 04:37 год. ОСОБА_1 зупинив наступний екіпаж, а у 04:41: год. ОСОБА_1 продув прилад «Драгер», який показав 0,00 проміле. Представник зазначила, що патрульні поліцейські не здійснили попереднього огляду водія на стан сп`яніння. Представник ОСОБА_1 вважає, що огляд мав відповідати приписам ч.ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП, так як 05.12.2025 він перебував на службі та виконував обов`язки військової служби, тому огляд мала проводити уповноважена особа Військової служби правопорядку, а не працівник патрульної поліції. Представник ОСОБА_1 також просила врахувати, що її підзахисний є учасником бойових дій, має відзнаки, грамоти та нагороди за час проходження військової служби та у разі визнання винним останнього у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі ст. 69 КК України з урахуванням аналогії закону просила не визначати останньому адміністративне стягнення без позбавлення права керувати транспортними засобами.

23.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – адвоката Хараїм О.В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відеозапис та копію чека «Драгер Алкотест» за фактом другої зупинки ОСОБА_1 патрульними поліцейськими.

20.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – адвоката Хараїм О.В. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме довідку Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 17.02.2026 на підтвердження факту виконання обов`язків військової служби 05.12.2025.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала подане нею клопотання та просила закрити провадження на підставі п.1 ч.1. ст. 247 КУпАП.

Заслухавши думку представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши відеозаписи з матеріалу про адміністративне правопорушення, врахувавши доводи клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з наданими матеріалами та відеозаписом, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП повністю доведена та підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №532059 від 05.12.2025 водій ОСОБА_1 05.12.2025 о 04 год. 07 хв. за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 28 керував транспортним засобом «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-даними з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками «запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук», на акті огляду міститься позначка відмови від проходження огляду за допомогою спеціальних технічних засобів;

-даними з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП ХОР «ОКНЛ», відповідно до якого ОСОБА_1 не доставлявся до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння;

-відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається що ОСОБА_1 в категоричній формі від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора та в медичному закладі відмовився, наслідки відмови від проходження огляду ОСОБА_1 були роз`яснені.

Суд зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні.

Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції не залучено військову службу правопорядку, чим порушено порядок проведення огляду військовозобов`язаних на стан сп`яніння, є необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах

За змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, аналіз положень ст.ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Відповідно, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому ст.266 КУпАП, який проводить працівники Національної поліції.

Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

Як вбачається з матеріалів провадження та відеозапису подій, водій ОСОБА_1 05.12.2025 о 04 год. 07 хв. за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 28 керував транспортним засобом «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами військової частини. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_1 .

Поряд із цим, з дослідженого у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 17.02.2026, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно в період з 21.07.2025 по 06.11.2025, 08.11.2025 по 21.11.2025, 23.11.2025 по 02.12.2025, 04.12.2025 по 31.01.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Чугуївський район Вовчанська міська ТГр., однак, будь-яких підтверджуючих документів, що саме у цей день під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції він виконував відповідне бойове завдання, суду надано не було.

За таких обставин посилання представника ОСОБА_1 на те, що оскільки він є військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, є суб`єктивним та необґрунтованим.

Поряд із цим, у пункті 1 ч.1 ст.255 КпАП України зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КпАП України), у зв`язку з чим працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Порядок, передбачений ч.2 ст.266 КУпАП визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст.266-1 КпАП України передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні залучатись, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту з цього приводу є безпідставними.

Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію».

Більш того, відповідно до п. 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Доводи представника про те, що відеозаписом та матеріалами справи не зафіксовано, яким чином працівники поліції встановили ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння. Більш того, працівники поліції фактично виявляють ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від їх власного розуміння. Але наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .

Поряд із цим, суд також відхиляє доводи, що ОСОБА_1 був повторно зупинений поліцейськими наступним екіпажем та було встановлено відсутність алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, оскільки протокол ЕПР1 №532059 від 05.12.2025 був складений іншим екіпажем поліції та в інший час, а за фактом даної зупинки працівниками поліції були також роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора та у лікаря-нарколога у медичному закладі. Також, суд вважає належним зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху та є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, у матеріалах справи міститься довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно якої ОСОБА_1 , згідно облікових даних ІПНП отримав посвідчення водія серії НОМЕР_4 , що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі, п. 2.5.

Отже, ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Таким чином, доказів відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, стороною захисту суду не надано, не містять їх і матеріали справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно із ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

В матеріалах справи містяться докази, що характеризують ОСОБА_1 , подані його захисником, зокрема: посвідчення учасника бойових дій, військовий квиток на ОСОБА_1 , нагороду головнокомандувача Збройних Сил України з відзнакою «За сумлінну службу» від 08.08.2025, відзнаку Президента України «За оборону України» від 05.08.2022, грамоту Харківського національного університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.

Аналізуючи перелічені документи, суд звертає увагу, що вони є такими, що характеризують особу правопорушника та не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, та жодним чином не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчиненого правопорушення, особу винного, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Щодо клопотання про накладення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами суд зазначає наступне.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом`якшуючі обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, судом не враховуються.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив до застосування адміністративного стягнення, тобто за своїх характером ця норма є імперативною.

Отже, штраф і позбавлення права керування транспортними засобами є обов`язковим видом стягнення при порушенні ч.1 ст.130 КУпАП, санкція даної статті не передбачає накладення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вказана санкція у частині позбавлення права керування транспортним засобом є безальтернативною, а тому можливість накладення на водія стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами цією нормою не передбачена.

Також, суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбаченест.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин, ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.

При цьому, стаття 69 Кримінального кодексу України, на яку посилається представник, стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дією або сприянням розкриттю злочину, та не може бути застосована за аналогією закону до справ про адміністративні правопорушення, оскільки адміністративне та кримінальне право регулюють різні сфери правовідносин, і принципи застосування норм в них відрізняються. Судова практика та законодавство України чітко розмежовують ці сфери, наголошуючи на забороні криміналізації або пом`якшення відповідальності за адміністративні проступки за нормами ККУ.

Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім цього, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до п. 5 ч. 2ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.130 ч.1, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці з дня винесення постанови.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.О. Шиховцова