Вирок від 30 березня 2026 р. у справі №631/356/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/356/26

провадження № 1-кп/631/123/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця міста Вахрушеве-2, Луганської області,

громадянина України (ІD паспорт з безконтактним електронним носієм

№ НОМЕР_1 , виданий 10.05.2023 року органом 6316),

із реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

повною середньою спеціальною освітою, одруженого, без утриманців,

офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого,

який суб`єктом підприємницької діяльності не є,

перебуває на військовому обліку, зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та проживає за адресом:

АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, на підставі обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, укладеної сторонами 20 березня 2026 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2026 року під № 12026221090000192,

в с т а н о в и в:

Згідно з частиною 1 статті 129-1 Конституції України та частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10.10.2025 року в справі № 631/1031/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на один рік. Однак, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим із вказаною постановою суду, яка набрала законної сили, ігноруючи її виконання щодо позбавлення права керування транспортним засобами та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, в порушенні статті 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органам державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднанням на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керування транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин:

05.03.2026 року близько 12 години 22 хвилини ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21154», державний номерний знак « НОМЕР_3 », рухався по вулиці Шкільна села Старовірівка Берестинського району Харківської області та був зупинений працівниками поліції. При перевірці документів було виявлено, що водій раніше притягався до адміністративно відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та позбавлений права керувати транспортними засобами строком на один рік постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10.10.2025 року в справі № 631/1031/25.

Вказаними умисними діями ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

20 березня 2026 року прокурор Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , якому на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та підозрюваний ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_4 , в приміщенні Берестинської окружної прокуратури Харківської області уклали угоду про визнання винуватості, в якій зазначили, що підозрюваний ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, тобто у тому, що він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, внаслідок чого сторони кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2026 року під № 12026221090000192, узгодили йому міру покарання за вчинене у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок). Із зазначеною мірою покарання ОСОБА_3 повністю згоден. Підозрюваному роз`яснено наслідки укладання та затвердження цієї угоди, передбачені частиною 4 статті 394, статтею 424, пунктом 1 частини 4 статті 474 та статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України (а. с. 7 – 10).

Зазначена угода про визнання винуватості, підписана сторонами кримінального провадження 20.03.2026 року, надійшла до суду разом із обвинувальним актом, складеним слідчим Слідчого відділу Берестинського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 та затвердженим того ж дня прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , й відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передана на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 (а. с. 1 – 4, 13, 14).

Вказана угода про визнання винуватості, після підписання її сторонами кримінального провадження невідкладно 26.03.2026 року надіслана до суду разом із обвинувальним актом, та із зазначених матеріалів вбачається, що до участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2026 року під № 12026221090000192, потерпілий не залучений.

Відтак, вирішуючи питання про можливість затвердження цієї угоди, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши в межах змісту угоди витребувані документи, подані сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування й долучені до матеріалів справи за клопотанням сторони обвинувачення, не здійснюючи оцінку доказів на підтвердження фактичних обставин правопорушення, судом встановлено таке.

Під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадженні запевнили суд у тому, що 20.03.2026 року уклали угоду про визнання винуватості з дотриманням та в порядку, передбаченому статтями 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України, повністю підтримали її умови та просили затвердити, призначивши узгоджену ними міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_3 також у підготовчому судовому засіданні беззастережно підтвердив визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, добровільність укладання цієї угоди та можливість її виконання, пояснивши, що дійсно при викладених у ній та обвинувальному акті обставинах вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Отже, суд безпосередньо переконався у безсумнівному та добровільному, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони (як-то застосування насильства, примусу, погрози, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді) визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленні та правильному розумінні ним при підписанні письмової угоди про визнання винуватості передбачені Кримінальним процесуальним законодавством України наслідки укладання, затвердження та невиконання її умов.

Таким чином, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши ці обставини, встановлені під час підготовчого судового засідання за кримінальним провадження на підставі угоди про визнання винуватості, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, і правильну кваліфікацію його дій, у зв`язку із чим, обвинувачений може бути підданий кримінальному покаранню за вчинене.

Перевіряючи укладену угоду на відповідність вимогам чинного кримінального та кримінального процесуального законодавства України, суд переконався в наступному.

Підписана 20.03.2026 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 06 березня 2026 року під № 12026221090000192, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним передбачена чинним законодавством та може буди укладена згідно із змістом пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий Слідчого відділу Берестинського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 17.03.2026 року повідомив ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

Санкція частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України, передбачає покарання за вчинення цього кримінального правопорушення, у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Класифікація кримінальних правопорушень залежно від ступеня їх тяжкості наведена у статті 12 Кримінального кодексу України.

Так, частиною 1 статті 12 Кримінального кодексу України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

При цьому, як обумовлено частиною 2 цієї статті кримінальним проступком є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

В той же час, згідно з правилами частин 3 – 6 вищезгаданої статті за ступенем тяжкості злочини поділяються на:

а) нетяжкі злочини - якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

б) тяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;

в) особливо тяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин (частина 7 статті 12 Кримінального кодексу України).

Таким чином системно аналізуючи наведені норми права, вчинене ОСОБА_3 діяння, передбачене частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, за ступенем тяжкості відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Також, враховуючи особливості та обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, встановлено, що у цьому кримінальному провадженні не бере участь потерпілий.

Зважаючи на викладене, ураховуючи характер і тяжкість підозри, це кримінальне провадження є саме таким, в рамках якого може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Вивчаючи зміст наданої угоди, суд вбачає, що він повністю відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ній зазначено її сторони, формулювання підозри, правова кваліфікація вчиненого, істотні для цього кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному діянні, узгоджене покарання, згода підозрюваного на його призначення, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також дата укладення та підписи сторін.

Ухвалюючи вирок у цьому кримінальному провадженні на підставі угоди про визнання винуватості, суд звертає увагу на те, що при її укладенні сторони не досягали домовленостей про обов`язки підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, хоча прокурором враховано ступінь та характер сприяння підозрюваного у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість підозри, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При перевірці домовленості сторін щодо узгодженого ними покарання ОСОБА_3 , судом зроблено висновок про те, що вони відповідають межам загальних засад призначення покарання, встановлених статтею 65 кодифікованого закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, в межах, установлених санкцією частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України, відповідно до положень Загальної частини цього кодексу, із дотриманням приписів щодо необхідності та достатності узгодженого покарання його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому кримінально караного діяння раніше не судимий; має постійне місце реєстрації; одружений; утриманців не має; офіційно не працевлаштований та суб`єктом підприємницької діяльності не зареєстрований; на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; є військовозобов`язаним; за місцем реєстрації характеризується задовільно; у скоєному щиро розкаявся.

Визнані сторонами кримінального провадження обставини щодо пом`якшення (щире каяття) та обтяження покарання підозрюваному (такі відсутні), визначені ними у повній відповідності із приписами статей 66 та 67 Кримінального кодексу України.

Ретельний аналіз наведеного свідчить про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції засудженого від суспільства, а узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості, укладеній 20.03.2026 року покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), за своїм видом та розміром відповідає вимогам кримінального закону України й буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Такий висновок суду щодо покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Відтак, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України щодо змісту та порядку її укладання й Кримінального кодексу України щодо узгодженої міри покарання, встановивши відсутність підстав, передбачених частиною 7 статті 474 зазначеного кримінального процесуального кодифікованого закону України, суд визнає умови угоди такими, що відповідають інтересам суспільства й вимогам чинного законодавства України та вважає за можливе та необхідне її затвердити, призначивши ОСОБА_3 узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

В рамках цього кримінального провадження цивільний позов поданий не був, речових доказів та процесуальних витрат не має, заходи забезпечення не застосовувались.

Також суд не знаходить підстав задля обрання засудженому міри запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з огляду на принцип диспозитивності процесу, так як жодна із сторін кримінального провадження не клопотала про це перед судом.

Ухвалюючи вирок, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 5, 12, 50, 61, 53, 65 – 67 і частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями); постановами Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, прийнятими 13.12.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 485/1613/17 (провадження № 51-6591 км 18) і 20.03.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 100, 118, 122, 124, 131 – 132, 368 – 371, 373 – 376, 392, 393, частиною 4 статті 394 і статями 395, 468 – 470, 472 – 475 і 532 – 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),

з а с у д и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 березня 2026 року у присутності захисника ОСОБА_4 між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2026 року під № 12026221090000192, щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, і призначити йому узгоджену сторонами кримінального провадження міру покарання за вчинене у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 гривень (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому, його захиснику та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення із застосуванням особливостей, викладених у частині 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1