Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №404/10491/23 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/10491/23

Номер провадження 2/404/2624/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 81 579,12 грн.

В обґрунтування вимог посилалась на те, що 01 грудня 2011 року між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено трудовий договір між працівником та фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до зазначеного трудового договору, позивача було прийнято на роботу на посаду непродовольчих товарів.

Відповідно до умов трудового договору – договір є безстроковим.

Пунктом № 2 трудового договору визначено, що позивач зобов`язана виконувати роботу пов`язану із реалізацією та збереженням матеріальних цінностей.

17 травня 2022 року була змушена за сімейними обставинами залишитися вдома, а тому перед цим днем в усній формі повідомила про це відповідача – ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 погодив її вихідний за сімейними обставинами, але пізніше став вимагати виходу на роботу. Позивач заявила, що не може цього зробити і що цей вихідний день з роботодавцем було погоджено.

17 травня 2022 року ОСОБА_1 , було звільнено з посади зоотоварів відповідно до наказу від 30 травня 2022 року № 15, за п.4. ч.1. ст. 40 КЗпП України, розірвання трудового договору у зв`язку із прогулами.

Трудовий договір між працівником ОСОБА_1 , і фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 , від 01 грудня 2011 року був знятий з реєстрації в Кіровоградському МРЦЗ 11 липня 2022 року.

Позивач дізнавшись про своє звільнення вимагала від відповідача ознайомити її з наказом про звільнення та видати належну їй трудову книжку. Крім того, відповідач відмовився виплачувати позивачу належні при звільненні суми у строки визначенні статтею 116 КЗпП, а саме у день її звільнення.

Позивач фактично була позбавлена можливості надати свої пояснення щодо поважності причин невиходу на роботу. Проте, позивач не заявляє вимог щодо поновлення її на роботі у зв`язку із небажанням працювати із відповідачем.

За захистом своїх прав щодо отримання належних їй виплат при звільненні та отримання на руки трудової книжки позивач змушена була звернутися із відповідною скаргою до Південно-східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.

При проведенні вибіркової перевірки у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 було встановлено, зокрема, що фактично гр. ОСОБА_1 повинна була отримати кошти, які їй належать при звільненні 30 травня 2022 року. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за травень 2022 року при звільненні ОСОБА_1 , нарахована заробітна плата за травень 2022 року в сумі 2741 грн. та компенсація за 16 кал. днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 2702,25 грн. (без урахування податків), які вона отримала 11 вересня 2023 року, про що свідчить її особистий підпис в розрахунково-платіжній відомості за травень 2022 року та підтверджено поясненнями ФОП ОСОБА_2 .

В свою чергу, про можливість отримання належних при звільненні сум та копії наказу про звільнення, трудової книжки, позивача було повідомлено листом від 07 вересня 2023 року, який надійшов від ОСОБА_2 , де останній пропонував з`явитися для заповнення про звільнення у трудову книжку за адресою: АДРЕСА_1 годин 11 вересня 2023 року.

Вищевикладене свідчить про порушення вимог ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 щодо оплати праці, якою передбачено виплату заробітної плати працівнику на умовах, визначеному трудовим договором.

У протоколі про адміністративне правопорушення № ПС / КР/32659/0100/П/ПТ від 25 вересня 2023 року встановлено, що працівник ОСОБА_1 , звільнена останнім днем роботи 17 травня 2022 року за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, розірвання трудового договору у зв`язку із прогулами, відповідно до наказу про припинення трудового договору від 30 травня 2022 року №15 без надання працівником пояснень. Все вищевикладене є порушенням вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Таким чином, виявленні порушення свідчать про невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 своїх обов`язків, передбачених ст. 43 Конституції України, який використовує найману працю, для здійснення підприємницької діяльності набуває організаційно-розпорядчих повноважень, своїми діями стосовно найманих працівників порушує їх права, надані Конституцією України, чим порушив вимоги ч. 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

17 жовтня 2023 року розглядаючи матеріали справи № 404/8500/23 щодо притягнення ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, Кіровський районний суд міста Кіровограда постановив ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Що стосується відповідальності ОСОБА_2 за невиплату всіх сум при звільненні працівника в день звільнення, то суд вважав що винна ОСОБА_2 є недоведеною, з огляду на таке.

У судовому засіданні вину у вчиненні інших вказаних правопорушень ОСОБА_2 , не визнав та пояснив суду, що працівник ОСОБА_1 , після ознайомлення з наказом про проведення інвентаризації від 17 травня 2022 року з 18 травня 2022 року без пояснень перестала з`являтися на роботу, не відповідала на телефонні дзвінки та, зважаючи на багаторазові повідомлення, у томі числі з вимогою надання пояснень, не з`явилася на місце роботи та до центру зайнятості для розірвання трудового договору, що позбавило можливості виконати вищевказані вимоги законодавства про працю щодо відібрання в ОСОБА_1 , пояснень перед звільненням, які він бажав отримати, та виплатити належних їй при звільненні грошових коштів, які були нараховані та підготовленні до видачі. Суд зазначив, що до справи не долучено жодного належного та об`єктивного доказу, який би спростовував твердження ОСОБА_2 , про об`єктивну неможливість виконати покладенні на нього обов`язки, у зв`язку із небажанням працівника ОСОБА_1 , з`явитися для надання пояснень про відсутність на роботі та для здійснення виплати їй всіх сум, належних при звільненні.

Відтак, недоведеним є факт умисного порушення ОСОБА_2 , вимог законодавства про працю у цій частині. Ухвалення такого рішення стало можливим виключно через неповне з`ясування всіх обставин справи, що у свою чергу виникло через порушення обов`язку уповноваженої особи Держпраці щодо збирання доказів, який відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП покладається саме на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не через реальну невинуватість відповідача.

Надаючи свої пояснення у адміністративній справі №404/8500/23, ОСОБА_2 фактично ввів в оману суд надавши йому неправдиві пояснення щодо його намагання отримати пояснення та здійснити всі виплати при звільненні ОСОБА_1 .

На підтвердження своїх слів, позивач зазначала, що в Кіровському районному суді міста Кіровограда слухається цивільна справа № 404/4766/23 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Подаючи цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди позивач у своєму позові зазначив, що 20 травня 2022 року для участі в інвентаризації ОСОБА_1 , не з`явилася, члени комісії по проведенню інвентаризації, провели інвентаризацію без участі відповідача і встановили недостачу в розмірі яка підтверджується актом ревізії і становить 42 728,47 гривень.

Позивач ФОП ОСОБА_2 зателефонував відповідачці ОСОБА_1 , повідомив про недостачу і запропонував повернути кошти і подати заяву про звільнення за згодою сторін. У телефонному режимі відповідач заявила позивачу, що заяву на звільнення уже надіслала, а кошти не поверне, тому що вони їй потрібні для погашення кредиту. У останньому абзаці 4 сторінки позовної заяви Дробот зазначив, що за період з 01 травня 2022 року по день звільнення з роботи ОСОБА_1 , їй була нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 2702,25 гривень.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_3 протиправно покинула місце роботи і не з`явилася в подальшому з метою вирішення спору в позасудовому порядку було вирішено вищезазначену суму відпускних направити на погашення матеріальної шкоди, яку вона спричинила.

Заробітну палату ОСОБА_1 , отримала на початку травня.

За таких обставин ціна позову складається з розміру суми збитків, які були спричиненні відповідачем ОСОБА_1 , позивачу ОСОБА_2 , яка підтверджується актом ревізії від 20 травня 2022 року за мінусом суми коштів компенсації за невикористану відпустку.

Зазначена інформація, яку сам же ОСОБА_2 , зазначив в позовній заяві повністю спростовує його ж пояснення під час розгляду матеріалів справи № 404/8500/23 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП де останній заявляв суду, що працівник ОСОБА_1 , після ознайомлення з наказом про проведення інвентаризації від 17 травня 2022 року з 18 травня 2022 року без пояснень перестала з`являтися на роботу, не відповідала на телефонні дзвінки та, зважаючи на багаторазові повідомлення, у томі числі з вимогою надання пояснень, не з`явилася на місце роботи та до центру зайнятості для розірвання трудового договору, що позбавило можливості виконати вищевказані вимоги законодавства про працю щодо відібрання в ОСОБА_1 , пояснень перед звільненням, які він бажав отримати, та виплатити належних їй при звільненні грошових коштів, які були нараховані та підготовленні до видачі.

Позивач, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, ОСОБА_2 самовільно та незаконно позбавив її виплат при звільненні, які він зарахував за компенсацію надуманих ним же збитків.

Зарахування таких сум у позасудовому порядку не ґрунтується на вимогах законну та є незаконним, що по суті і визнав сам Дробот шляхом виплати Янчик цих сум 11 вересня 2023 року.

За таких обставин, позивачка вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України (в редакції на час розгляду справи), де зазначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказано, що днем звільнення ОСОБА_1 є 17 травня 2022 року, відповідно до наказу від 30 травня 2022 року № 15, а днем отримання належних їй сум при звільненні є 11 вересня 2023 року.

Тож порушення прав позивача щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні мало місце з 18 травня 2022 року (наступний день після звільнення) по 11 вересня 2023 року (по день фактичного розрахунку.

Тобто, кількість робочих днів за період з 18 травня 2022 року по 11 вересня 2023 року становить: травень 2022 року - 10 робочих днів; червень 2022 року - 22 робочих дня; липень 2022 року - 21 робочий день; серпень 2022 року - 23 робочих дня; вересень 2022 року – 22 робочих дня; жовтень 2022 року - 20 робочих днів; листопад 2022 року - 22 робочих днів; грудень 2022 року – 22 робочих дня; січень 2023 року – 22 робочих дня; лютий 2023 року – 20 робочих днів; березень 2023 року – 23 робочих дня; квітень 2023 року – 20 робочих днів; травень 2023 року – 23 робочих дня; червень 2023 року – 22 робочих дня; липень 2023 року – 21 робочий день; серпень 2023 року – 23 робочих дня; вересень 2023 року – 7 робочих днів. Всього 343 робочих дня.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з відомостями про нарахування заробітної плати по ФОП ОСОБА_2 , ( РНКОПП НОМЕР_1 ) сформованої на ОСОБА_1 , ( РНКОПП НОМЕР_2 ) за період з 01 січня 2012 по 31 травня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 , за березень та квітень 2022 року становив 6 500 гривень за місяць. Березень 2022 року – 23 робочих дня; квітень 2022 року – 21 робочий день.

Отже, заробітна плата позивача за один робочий день становить 237,84 гривні. з урахуванням сплачених податків. 237,84 грн. х 343 робочих днів = 81 579,12 грн.

Ухвалою судді від 28 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 11 січня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

04 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача. Вказано, що ОСОБА_1 була направлена на роботу до ФОПД робот О.О. Кіровоградською міською службою зайнятості.

01 грудня 2011 року між працівником ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено трудовий договір і в цей же день зареєстрований у службі зайнятості за № 11061103111.

Відповідно до п. 2 договору працівник зобов`язана виконувати роботу пов`язану з реалізацією та збереженням товарно-матеріальних цінностей.

В день підписання трудового договору 01 грудня 2011 року між роботодавцем ОСОБА_2 , як фізичною особою – підприємцем та працівником продавцем непродовольчих товарів ОСОБА_1 було укладено та підписано договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника за передані їй підзвітні цінності.

Вказано, що позивачем не враховано ті обставини, що трудові відносини ФОПД ОСОБА_2 та працівника ОСОБА_1 регулюються крім КЗпП України також і Порядком № 260, який був затверджений наказом Мінпраці від 08 червня 2001 року № 260 та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена Мінпраці України наказом № 58 від 29 липня 1993 року з наступними змінами.

Не підтверджується належними та допустимими доказами і спростовуються твердження позивача про те, що вона дізнавшись про своє звільнення вимагала від відповідача ознайомити її з наказом про звільнення та видати належу їй трудову книжку. Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору з ФОП зберігаються у працівників відповідності до п.2.21-1 Інструкції № 58.

ФОП вносить записи до трудових книжок працівників відповідно до укладеного з працівником трудового договору, який зареєстрований у державній службі зайнятості.

До 2015 року у трудових договорах в графі 4 трудової книжки працівника зазначалась підстава для прийняття на роботу з номером і датою наказу про прийняття на роботу, у разі звільнення працівника в графі 4 робився запис вказувався номер і дата наказу про звільнення та номер зняття з реєстрації трудового договору. Вказані у трудовій книжці записи підтверджувалися підписом посадової особи органу державної служби зайнятості і засвідчувалися його печаткою.

Стосовно обставин зазначених у позовній заяві про те, що не вихід на роботу працівника ОСОБА_1 17 травня 2022 року було нібито погоджено з ОСОБА_2 спростовується тим, що в цей день 17 травня 2022 року позивач була на роботі, їй повідомили, що з 18 травня 2022 року в кіоску зоотоварів та ветпрепаратів на території ринку «Шахтарський» в м. Кропивницький, де вона працює в її присутності буде проводитись інвентаризація.

Отримавши повідомлення про інвентаризацію ОСОБА_1 18 травня 2022 року передала ключі від кіоску продавцеві з іншої торгової точки, що належить ОСОБА_5 і вже на роботу більше не вийшла, матеріальні цінності не передавала, як це передбачено законом та договором про повну матеріальну відповідальність від 01 грудня 2011 року.

Зазначено, що 20 травня 2022 року для участі у проведенні інвентаризації матеріальних цінностей ОСОБА_1 не з`явилась, члени комісії по проведенню інвентаризації, провели інвентаризацію без участі позивача і встановили недостачу у розмірі яка підтверджується актом ревізії і становить 42 728,47 грн.

Відповідачем були складені акти про відсутність на робочому місці позивача з 18 травня 2022 року по 27 травня 2022 року без пояснення причин у відповідності до норм КЗпП. Відповідач був позбавлений можливості отримати від позивача пояснення причин не виходу на роботу, вона не виходила на зв`язок та не відповідала на його звернення.

За таких обставин ФОПД робот було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за прогул без поважних причин. Наказ від 30 травня 2022 року №15.

01 червня 2022 року за підписом ОСОБА_2 була направлена відповідь ОСОБА_1 на її заяву про звільнення за власним бажанням, що підтверджується описом та квитанцією почтового відділення. У відповіді було зазначено, що ОСОБА_1 не подано заяву про звільнення, оформленої належним чином, та вимога надати пояснення з приводу порушення договору про повну матеріальну відповідальність та неявки на роботу без поважних причин.

Позивач на вказане повідомлення ніякої відповіді не надала.

22 червня 2022 року ФОПД робот О.О. правив ОСОБА_1 повідомлення. У повідомленні вказано дослівно формулювання про звільнення позивача відповідно до казану про звільнення. На це повідомлення позивач знову не відреагувала і до державної служби зайнятості не з`явилась.

Трудовий договір між сторонами був розірваний і знятий з реєстрації державною службою зайнятості 11 липня 2022 року.

Позивач ніяких дій направлених на те, щоб отримати запис у трудову книжку про звільнення та зняття з реєстрації трудового договору для можливості подальшого працевлаштування не здійснила, не зверталась до відповідача з вимогою про проведення розрахунку у порядку ч. 1 ст.116 КЗпП України.

Одним із доказів який спростовує позовні вимоги ОСОБА_1 є постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2023 року у справі №404/8500/23 відносно ФОП ОСОБА_2 .Суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні порушень, які вказані у іншій частині протоколу не доведена належними, допустимими та достатніми доказами. До справи не долучено жодного та об`єктивного доказу, який би спростовував твердження ОСОБА_2 про об`єктивну неможливість виконати покладені на нього обов`язки, у зв`язку із небажанням працівника ОСОБА_1 з`явитися для надання пояснень про відсутність на роботі та для здійснення виплати їй всіх сум, належних при звільненні. Доводи викладені ОСОБА_1 з вказаного приводу поставлені під сумніву поясненнях ОСОБА_2 , не підтверджені іншими об`єктивними доказами. При цьому, останній вжив усіх заходів для усунення недоліків у виплаті заробітної плати одразу після того, як отримав об`єктивну можливість їх усунути. Водночас суд врахував те, що згідно з поясненнями ОСОБА_2 , які не спростовано, відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України він бажав отримати пояснення у ОСОБА_1 , вживав заходи до цього, про цього, проте, остання ухиляється від спілкування, тобто ОСОБА_2 виконував норми законодавства, а ОСОБА_1 згідно з положеннями законодавства, зокрема ст.. 63 Конституції, має право надавати пояснення щодо себе та не несе відповідальності за відмову від їх надання.

Постанова Кіровського районного суду від 17 березня 2023 року не оскаржувалась у передбаченому законом порядку та набрала законної сили.

Відповідач зазначав, що вимоги позову не підлягаю задоволенню, суду не надано доказів на підтвердження обставин зазначених у позові, не надано доказів на підтвердження обставин зазначених у позові, а саме що ОСОБА_1 дізнавшись про своє звільнення вимагала від відповідача ознайомити її з наказом про звільнення та видати належну їй трудову книжку, при тому, що трудова книжка знаходилась у позивача, також не надані докази про те, що позивач зверталась, а відповідач відмовився виплатити їй належні при звільненні грошові кошти у день її звільнення.

ФОП ОСОБА_2 після 17 травня 2022 року вперше побачив позивача 11 вересня 2023 року при внесенні записів до її трудової книжки.

06 березня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. Вказано, що ознайомившись із відзивом на позовну заяву, представник позивача вважає, що такий відзив не може бути прийнятий судом та підлягає поверненню відповідачу без розгляду, оскільки до відзиву не додано документів, що підтверджують надсилання (надання) відзиву іншим учасникам справи.

19 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

24 лютого 2026 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від представника позивача. Остаточно представник позивача просив суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 103 695,76 грн.

Представник позивача, адвокат Позненко Ю.В. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Кулібаба М.І. у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 30 листопада 2011 року на підставі наказу № 20, ОСОБА_1 прийнято ПП ОСОБА_2 на роботу на посаду продавця зоотоварів з 01 грудня 2011 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

01 грудня 2011 року був укладений трудовий договір між працівником ОСОБА_1 і фізичною особою ОСОБА_2 .

Відповідно до указаного договору, вид діяльності (професія) вказана – продавець непродовольчих товарів. Цей договір є безстроковим. Працівник зобов`язаний виконувати роботу пов`язану з реалізацією та збереженням товарно-матеріальних цінностей.

30 травня 2022 року на підставі наказу ФОП ОСОБА_2 № 15 позивача звільнено з роботи з посади продавця 17 травня 2022 року за ст. 40 п. 4 КЗпП України – за прогул без поважних причин.

25 вересня 2023 року головним державним інспектором відділу з питань праці західного регіону на ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

ОСОБА_2 , будучи фізичною особою-підприємцем, порушив вимоги законодавства про працю, а саме: під час проведення перевірки в період з 22 вересня 2023 року по 25 вересня 2023 року за фактичною адресою по АДРЕСА_2 , встановлено, що в розрахунково-платіжних відомостях за період з червня 2021 року по квітень 2022 року відсутні підписи працівника ОСОБА_1 про отримання заробітної плати, натомість у ході перевірки ОСОБА_2 було надано корінці-розписки про отримання працівником ОСОБА_1 заробітної плати за вказаний період, у яких сума сплаченої заробітної плати не відповідає сумі нарахованої заробітної плати за відрахуванням податків, що є порушенням вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо забезпечення ведення достовірного обліку роботодавцем виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Так, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2021 року працівнику ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 6090 грн., після утримання податків до сплати належить 4902,25 грн., при цьому, згідно з відомістю, І половина заробітної плати складає 2451,20 грн., ІІ половина – 2451,25 грн. Підписи в розрахунково-платіжній відомості за жовтень 2021 року та відомості про виплату заробітної плати за І половину вказаного місяця працівнику ОСОБА_1 відсутні, а ОСОБА_2 надані корінці-розписки про отримання зазначеним працівником заробітної плати за жовтень 2021 року у сумі, що складає 5120 грн. Крім того, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за квітень 2022 року працівнику ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 6500 грн., після утримання податків до сплати належить 5232,50 грн. Підписи в розрахунково-платіжній відомості за квітень 2022 року та відомості про виплату заробітної плати за І половину вказаного місяця працівнику ОСОБА_1 відсутні, а ОСОБА_2 надані корінці-розписки про отримання зазначеним працівником заробітної плати за квітень 2022 року у сумі, що складає 3300 грн.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2023 року у справі № 404/8500/23, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначала, що днем її звільнення є 17 травня 2022 року, а днем отримання належних їй сум при звільненні є 11 вересня 2023 року. Тож, відповідач порушив її права щодо повного своєчасного розрахунку при звільненні, а саме з 18 травня 2022 року по 11 вересня 2023 року (по день фактичного розрахунку).

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Статтею 43 Конституції України установлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з статтею 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності роботодавця, спрямованою на захист права працівника на своєчасне одержання винагороди за працю.

Оскільки у ході судового розгляду встановлено факт порушення відповідачем обов`язку щодо повного розрахунку з позивачем у день звільнення, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є законною та обґрунтованою.

При обчисленні розміру середнього заробітку суд керується положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок).

Відповідно до пункту 4 розділу II. Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з наданою відповідачем довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_1 у березні 2022 року, квітні 2022 року, яка була звільнена з роботи 17 травня 2022 року, сукупний дохід позивача за два останні повні календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 13 000 грн.

Середньоденна заробітна плата складає 302,32 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 6500 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні, за який підлягає стягненню середній заробіток, починається з наступного дня після звільнення, тобто з 18 травня 2022 року по 11 вересня 2023 року.

Загальна кількість днів затримки складає 343 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 103 695,76 грн.

Оскільки розрахована сума повністю збігається із заявленою позивачем вимогою, суд вважає вимогу про стягнення середнього заробітку у сумі 103 695,76 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

На підставі ст. 141 ЦПК України сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1073,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4,13,81,141,263-265,268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 травня 2022 року по 11 вересня 2023 року у розмірі 103 695,76 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 01.04.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова