Вирок від 31 березня 2026 р. у справі №347/545/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/545/25

Провадження № 1-кп/347/125/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025096190000021 від 06.03.2025 року, за обвинуваченняма ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працевлаштованого, раніше не судимого, на утриманні нікого немає, депутатом не обирався,

- обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, що порушило його недоторканність.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_4 , в кінці лютого 2025 року, у вечірній період доби, проходячи вулицею неподалік господарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , який на той час був зачиненим, вирішив незаконно проникнути до нього.

В подальшому, ОСОБА_4 , з особистого мотиву, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , без будь якого дозволу володільця, усупереч його волі, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, увійшов на господарство після чого у віконній рамі розбив скло та через віконний отвір незаконно проник всередину зазначеного приміщення, порушивши його недоторканість, де тимчасового без будь якого дозволу проживав.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, що порушило його недоторканність, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю і підтвердив всі обставини, що викладені в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження. У вчиненному щиро розкаюється та просить суворо не карати. Також заявив, що фактичні обставини справи не оспорює, його позиція є добровільною та не заперечує щодо розгляду справи, згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_4 у незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, що порушило його недоторканність доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.162 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є його щире каяття, активнее сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, згідно довідок КНП «Косівська ЦРЛ» від 06.03.2025р., його негативне відношення до вчиненого.

В силу вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

А тому, покарання ОСОБА_4 слід призначити у виді штрафу у межах санкції ч.1 ст. 162 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Процесульні витрати у справі відсутні.

Речові докази в данному кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот)гривень.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку сторонам вручити негайно.

Суддя ОСОБА_1